Життя без Pax Americana
www.pravda.com.ua
Thu, 01 May 2025 08:00:00 +0300
До сьогодні світ для України був американоцентричним.
Це було логічно весь зовнішньополітичний порядок денний і значна частина внутрішньої політики формувалася під впливом гравітації Сполучених Штатів.
Навіть відносини з іншими державами ми будували, постійно озираючись на Вашингтон.
Ба більше, орієнтація на США була зафіксована в нашій Конституції як орієнтир на членство в НАТО.
А всередині країни вплив американського посольства неможливо було переоцінити.
Будьякий політик, який претендує на владу, прагнув отримати схвальний погляд з боку представників Держдепу, не кажучи вже про громадських активістів.
Навіть відверто проросійські українські політики змушені були дотримуватися цієї формальності.
І вже тим більше не можна недооцінювати масштаб впливу американських грантових програм на громадянське суспільство.
Безумовно, це було раціонально.
Попри поблажливе ставлення західних демократій, які часом дивилисьна нас як на гидке каченя, в України просто не було альтернативи.
Хіба що стати другою Білоруссю.
Але жодна українська еліта, що потрапляла у владу, всупереч своїй ментальній неготовності повністю прийняти західні стандарти, не могла собі дозволити зійти з важкого шляху в Pax Americana Американський світ.
У неї просто не було іншого вибору.
Та що там Україна, весь західний світ будувався навколо США.
Саме Америка була тим клеєм, який не давав Заходу розділитися, попри внутрішні ідеологічні та політичні розбіжності.
Для розвязання проблем, що виникали, достатньо було похмурого погляду американського посла або VIPтвіту з берегів Потомака.
Європейський Союз яскравий приклад американського протекторату.
Сам по собі ЄС це вкрай неоднорідна структура.
У Греції та Фінляндії або в Угорщини та Данії мало спільного, але маса відмінностей.
Від полярних економічних інтересів до різного сприйняття зовнішніх загроз.
Поки йшов брюссельський грошовий дощ під наглядом США, ці суперечності можна було ігнорувати.
Щоб Угорщина не блокувала санкції проти Кремля, Брюсселю достатньо було пригрозити Будапешту заморожуванням субсидій, а США прискіпливо подивитися в очі Віктору Орбану.
НАТО працює за тими ж алгоритмами.
Тепер усе змінилося.
США більше не хочуть бути ідеологічним цементом Заходу, а рясний грошовий дощ вичерпався до рідких останніх краплин.
Звичний усім Pax Americana відходить у минуле.
Прямо на наших очах руйнується світ, у який нас не пускали далі передпокою.
Причому не тому, що ми недостойні.
Навпаки, багато хто нас боявся, попри симпатії з боку інших.
А ми себе весь цей час недооцінювали.
Тепер, у розпал найстрашнішої війни XXI століття, перед Україною постало питання чи є життя не оглядаючись на Вашингтон Коли американське посольство перетворюється на суто технічне бюро, а Білий дім на далекого і байдужого спостерігача Це ж питання стоїть і перед багатьма країнами ЄС.
Бо без американського клею всередині європейські конфлікти лише поглиблюватимуться.
І все це на тлі дедалі більшої загрози зі Сходу і погано приховуваного бажання окремих країнчленів ЄС повернутися під протекторат Москви та реанімувати труп Варшавського блоку.
З іншого боку, на поточні виклики може бути тільки одна відповідь життя без США для України не просто можливе воно може стати нашим історичним шансом нарешті пройти далі вестибюля будівлі західного замку і зайняти своє місце за круглим столом на правах рівного партнера.
Ми історично звикли переоцінювати значущість США.
На сьогодні немає жодної мети, яку Україна не могла б досягти в кооперації з іншими союзниками.
Настав час повністю переглянути принципи нашого зовнішньополітичного партнерства.
В умовах кризи Україна більше не може собі дозволити гнатися за кількістю прапорів у коаліції.
Наша мета формування пулу союзників, які стоять на одних ідеологічних позиціях.
Нехай їх буде менше, але ми всі разом ітимемо до однієї мети й однаково ідентифікуватимемо зовнішню загрозу.
Основу оновленого оборонного союзу можуть скласти країни Скандинавії та Балтики, з Великою Британією, Польщею і Францією, які приєдналися до них.
Шанси посилити блок є у Німеччини, якщо кабінет майбутнього канцлера ФРН Фрідріха Мерца з першого дня почне впроваджувати в життя радикальні економічні та політичні рішення.
Якщо Німеччина його проґавить, то тріщина, що виникла, може обвалити весь Євросоюз.
Основа для майбутнього сильного і, головне, однорідного оборонного блоку вже існує NORDEFCO Північне оборонне співробітництво з перспективою залучення в партнери Японії, Канади або Австралії.
Головне не гнатися за кількістю, а чітко визначити критерії ефективності, щоб не повторити долю паперового тигра НАТО, який загруз у бюрократії.
Першочерговим завданням, яке повинен буде розвязати новий оборонний союз, це відродження потужної європейської оборонної промисловості на базі українського ВПК та армії на базі ЗСУ.
Другий важливий крок розвиток спільних розвідувальних і наукових потужностей, насамперед у космосі.
Як приклад можна взяти Францію країну, яка не розучилася мислити незалежно і діяти стратегічно.
ЄС і НАТО, в їхньому нинішньому стані, мають бути виключені з впливу на новий оборонний союз.
Принаймні, доти, доки не розвяжуть свої внутрішні розбіжності та позбудуться московського впливу через російські маріонеткові режими Угорщини, Словаччини та політиків, які із захопленням зазирають у рота російському диктатору Володимиру Путіну.
Така Європа фашистському режиму Росії до душі.
Кремль таку Європу сприймає як безрогу дійну корову молоко користь приносить, а бодатися захистити свої інтереси не може.
Саме так виглядає з московських боліт європейська бюрократія без підтримки США.
Якщо країни ЄС не зроблять висновки з поточної ситуації, то Москва буде методично підминати під себе країну за країною.
Під мовчазну згоду Вашингтона.
Щоб не допустити такого сценарію, Україна повинна очолити процес обєднання навколо себе життєздатних і готових до боротьби з прийдешньої східною деспотією країнчленів ЄС і НАТО.
Коаліція відчайдушних має стати реальним бастіоном опору і стримування агресора.
Це не фантастичний сценарій.
Безумовно, перевернути дошку укоріненого сприйняття світу буде страшно і важко.
Але ми вже зробили більше.
Україна пройшла шлях, який багатьом здавався неможливим не впала ні за три дні, ні за дватри тижні, витіснила агресора з окупованих на початку бліцкригу територій і успішно обороняє поточні рубежі, всупереч силі противника, що переважає, і слабкість союзників.
І ми підемо далі.
Впровадимо економіку воєнного часу і перезавантажимо уряд, модернізуємо армію і відродимо легендарну українську оборонку.
Ми впораємося.
Просто тому, що іншого шляху в нас немає.
Олег Дунда, народний депутат
Останні новини
більше новин