Геостратегічні автоголи США у Східній Європі
www.pravda.com.ua
Tue, 29 Apr 2025 16:00:00 +0300
Дивна спроба адміністрації Дональда Трампа виступити посередником у російськоукраїнському конфлікті мала низку наслідків, які зачіпають довгострокові національні інтереси США.
Помітна відсутність держсекретаря США Марко Рубіо минулого тижня в Лондоні, коли проходили євроамериканські консультації щодо припинення російськоукраїнської війни, віщувала їхній результат.
Спроба США виступити посередником між Москвою і Києвом провалилася.
Будьхто, хто знайомий із поточними подіями в Східній Європі, міг передбачити, що нові намагання Трампа знайти компроміс між Росією та Україною так і закінчаться.
За останні три роки Кремль висунув список вимог до України, які порушують основні норми міжнародного права, що склалося після Другої світової війни, і європейську систему безпеки.
По суті, Москва вимагає від Вашингтона, Європи та решти світу відмовитися від двох основоположних принципів сучасного устрою міждержавних відносин.
А саме від територіальної цілісності та національного суверенітету.
Це при тому що Україна є повноправним членом ООН.
У своїй пропозиції щодо останнього раунду переговорів Вашингтон частково задовольнив вимоги Росії.
Адміністрація Трампа запропонувала, поза тим, офіційно визнати незаконну анексію Криму Росією 2014 року та скасувати офіційну перспективу членства України в НАТО, що існувала з 2008го.
Ці поступки США не тільки є скандальною подією в контексті міжнародних відносин, що підриває світову безпеку, демонстративно нехтуючи цілісністю й суверенітетом повноправного члена ООН.
Вони також парадоксальні в контексті зовнішньої політики попередніх республіканських адміністрацій США.
Письмова перспектива членства в НАТО була надана Україні та Грузії на саміті НАТО в Бухаресті на початку квітня 2008 року під керівництвом і за наполяганням тодішнього президента США Джорджа Бушамолодшого.
Ще більш дивно, що 2018 року держсекретар США Майк Помпео за першої адміністрації Трампа 20172021 виступив з офіційною Декларацією щодо Криму.
У ній Помпео від імені Держдепартаменту США заявив, що Сполучені Штати відкидають спробу анексії Криму Росією і зобовязуються дотримуватися цієї політики до відновлення територіальної цілісності України.
Друга адміністрація Трампа не тільки вражаючим чином скасувала колишню зовнішню політику Республіканської партії та одну з найбільш значущих обіцянок першої адміністрації Трампа щодо України.
Вона пішла на ці та інші неймовірні поступки Кремлю, не домігшись при цьому бодай якихось відчутних дипломатичних успіхів.
Поки що ми не спостерігаємо ані помякшення російськоукраїнського конфлікту, ані істотної зміни ситуації з порушеннями Росією цілісності та суверенітету України.
Ба більше, демонстративна відмова США від міжнародного права, західних принципів і власних традицій зовнішньої політики призводить до протилежних результатів.
Дивна поведінка Вашингтона на міжнародній арені не тільки щодо України, а й щодо інших питань, як можна побоюватися, заохочуватиме Москву до ще більш ризикованих та агресивних дій, ніж дотепер.
Новий курс Трампа може навіть послабити відмову ризикнути прямою військовою ескалацією з державою НАТО, яка поки що бере гору в Кремлі.
Одним із кандидатів для такого нападу є член Північноатлантичного альянсу Естонія.
Саме там розташоване найросійськіше місто за межами Росії, Нарва.
Саме ця держава дотримується обмежувального підходу щодо російських мешканців, торгівлі та туристів.
Після публікації скандальної пропозиції Трампа Україні ймовірність вторгнення Росії в таку країну, як Естонія, зросла.
Напад на державучлена НАТО торкнувся б зобовязань США за Вашингтонським договором 1949 року, що встановлює альянс.
Хоча план Трампа нібито спрямований на мир, він ставить США принаймні доти, доки вони серйозно ставитимуться до Вашингтонського договору під загрозу прямої військової конфронтації з Росією.
Ба більше, обіцянку взаємної підтримки Північноатлантичного альянсу сьогодні підписали загалом 32 європейські та американські країни.
Це означає, що відносно невеликий збройний конфлікт, наприклад, у Прибалтиці, може швидко перерости в загальноєвропейську або навіть світову війну.
Найбільш далекосяжні наслідки того, який розворот здійснив Дональд Трамп, стосуються світового режиму нерозповсюдження зброї масового знищення ЗМЗ.
Росія, її офіційний політичний друг Китай, а тепер і її квазіколаборант США є офіційними ядерними державами відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї ДНЯЗ.
Коли Україна здобула незалежність в 1991 році, вона мала тисячі атомних боєголовок, але погодилася стати державою, що не володіє ядерною зброєю, відповідно до ДНЯЗ.
В обмін на це Україна отримала гарантії від пяти офіційних ядерних держав, які також є постійними членами Ради Безпеки ООН.
Та тільки Франція і Велика Британія, як і раніше, дотримуються запевнень про безпеку, які надали Україні в грудні 1994 року.
Публічна згода Вашингтона визнати Крим російським і його неприхований тиск на Київ з метою змусити піти на поступки Москві ставлять логіку нерозповсюдження з ніг на голову.
ДНЯЗ, а також конвенції про хімічну та біологічну зброю, схоже, більше не є всесвітніми механізмами запобігання масовому знищенню.
Натомість ці три угоди тепер виглядають як хитрощі, які покликані залишити беззахисними держави, що не володіють ядерною зброєю, перед експансіоністськими великими державами.
Дедалі вірогіднішим сценарієм є те, що країни в усьому світі офіційно або неофіційно вийдуть із режиму нерозповсюдження та озброяться тим чи іншим видом ЗМЗ.
А це ризикує спричинити ефект доміно, якщо не гонку озброєнь.
Як і в інших галузях внутрішньої та зовнішньої політики США, де друга адміністрація Трампа наразі руйнує старі статути, новий підхід Вашингтона до російськоукраїнської війни являє собою дивне явище, навіть якщо йдеться про вузьке розуміння американських національних інтересів.
США відриваються від того самого світового порядку, який вони колись в основному створили і від якого вони отримували вигоду протягом 80 років.
Недовіра, яку Вашингтон нині сіє щодо заснованого на правилах світового порядку загалом і зовнішньої політики США зокрема, матиме наслідки, які будуть дедалі несприятливіші або навіть небезпечніші для самих Сполучених Штатів.
Доктор Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень SCEEUS Шведського інституту міжнародних відносин UI
Останні новини
більше новин