У Польщі тему Волинської трагедії нерідко використовують для політичного тиску. В польських керівних структурах, зокрема в Сеймі, існує ціле лоббі, яке постійно педалює цю тему.

Про це РБК-Україна розповів український історик Роман Кабачій.

За словами історика, польське суспільство та медіа приділяють значно більше уваги Волинській трагедії, ніж українські, через специфічні історичні обставини. Після подій 1940-х років значна частина польського населення, яке мешкало на території нинішніх Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей, була змушена виїхати до Польщі в межах обміну населенням.

На основі цих переселенців утворилося потужне лоббі, нащадки якого сьогодні мають вплив, зокрема в польському Сеймі, і активно просувають тему Волинської трагедії.

Це відбувається на тлі негативного ставлення до українців-біженців, яких у Польщі звинувачують у "безтурботному" житті під час війни.

"На фоні наростаючого негативного ставлення до українців-біженців і до українців, які "дозволяють" собі сидіти в ресторанах, їздити на дорогих машинах, це все підкручується тим що от, мовляв, вони сюди приїхали, а там їхня держава не визнає цього злочину, не дає нам ексгумувати тощо", - пояснив Кабачій.

Він зауважив, що особливу увагу привертає село Пужники, де, за попереднім списком, загинуло 88 людей, серед яких багато жінок і дітей. Історик розповів, що до активного висвітлення трагедії Пужників був причетний колишній віце-міністр Міхал Дворчик, чия родина загинула в цьому селі.

"Тут йдеться про конкретне місце, яке цікавило конкретну людину з відповідними можливостями і статусом, яка мала можливість повпливати на якісь процеси", – зазначив Кабачій.

На думку дослідників, тема Волині в Польщі є частково природною через "культ мертвих", що глибоко вкорінився у польській культурі.

"Не тільки на день всіх святих 1-2 листопада ставляться свічки, але ви можете піти на Різдво, на Великдень і подивитися, що ці свічки стоять, що є цвинтарна культура в Польщі. А тут нібито ці люди, родини уявляють собі, що там десь на тих "кресах" далеко лежать 80 років неповажно поховані останки їхньої родини, і з цим треба щось зробити", - додав він.

За даними історика, є частина людей, нащадків цих родин, які говорять, що вони не хочуть, щоб ворушили останки їхніх родин.

До прикладу Кароліна Романовська, яка створила товариство українсько-польського поєднання, за її словами, вона має 18 загиблих членів її родини в селі Угли на Рівненщині.

Романовська виступає за їхню ексгумацію, але говорить, що розуміє, що є сучасність, і що наразі варто протистояти разом проти Росії та російського диктатора Володимира Путіна. Однак вона зазначає, що "треба, щоб була добра воля теж і до інших речей".

Як сказав Кабачій, останні тижні поляки якось менше про це говорять. Але історик зауважив, що, наприклад Кароль Навроцький, як діючий голова Інституту національної пам'яті, в грудні, коли лише його висунули кандидатом, говорив: хай Україна дасть дозвіл, я хоч завтра поїду копати. Це такий популістичний підхід, він реально інструменталізує це питання.

Зауважимо, що цього року в Україні розпочали ексгумацію жертв Волинської трагедії - громадян Польщі, які загинули у 1945 році. Польська сторона в контактах з Україною неодноразово закликала почати даний процес. І тільки нещодавно сторони дійшли згоди в низці питань.

РБК-Україна писало, що на початку місяця Україна дозволила провести ексгумацію жертв Волинської трагедії в селі Угли Рівненської області.

Крім того, відомо, що ексгумацію проводять також і у Тернопільській області.

Більш детально про те, чому Польща так зацікавлена в цьому питанні, - в матеріалі РБК-Україна.

Нагадаємо, що днями на могилі УПА в Польщі невідомі влаштували провокацію.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.