Кременчуцькі вантажівки за всі роки своєї історії виступали в багатьох ролях, і певно, найцікавіша іпостась КрАЗів – в проекті "Периметр". Пригадуємо цей надзвичайно цікавий – і не щастя, не затребуваний проект.

Про незвичайну роль автомобіля КрАЗ читайте в матеріалі РБК-Україна.

У неспокійні з точки зору геополітики 1960-ті роки, коли світ зрештою опинився на межі ядерної війни, в арміях світу набула нового забарвлення тема окопування. Всерйоз заговорили про заглиблення в землю не тільки танків, а й автомобілів.

Нові обставини були такі: в кількох арміях світу з’явилась так звана тактична ядерна зброя. Артилерійські снаряди та легкі ракети з ядерним зарядом малої потужності – це серед іншого загроза вибуховою хвилею великої сили. Від якої потрібно було захищати всі транспортні засоби, які забезпечували постачання військ боєприпасами, пальним та підкріпленням.

Відтак, вантажівки вирішили при загрозі ядерного удару ховати у землю. І щоб зробити це максимально швидко – без багатогодинної праці лопатою і без черги на екскаватор (які теж були у військах, і теж, до речі, на базі КрАЗ-255).

Завдання спроектувати пристрій, який перетворить вантажівку на бульдозер, отримав Кременчуцький автомобільний завод. Насправді конструктори автозаводу створили не бульдозер, а скрепер, але їх за це не сварили, бо механізм все одно вийшов гідний.

Проект був секретний, мав назву "Периметр" і він полягав у тому, щоб розробити додатковий пристрій, який би допомагав машині швидко вирити у землі сховище, не обмежуючи при тому її спроможності перевозити вантажі та людей.

Кременчужани розробили просту і надійну схему, як і має бути в армійської техніки. Позаду вантажної платформи машини передбачався міцний поперечний ніж – на всю ширину автомобіля. Гідропривід при потребі опускає ніж вниз, і під час руху в такому стані він починає зрізати шар грунту завтовшки 5 – 7 см. Зрізаний грунт відвалюється на такий собі еластичний фартух з гумо-тканинного матеріалу, який тягнеться по землі впритул до ножа. Після того як цей м’який піддон наповнюється, зрізання грунту ножем автоматично припиняється. Але водій продовжує рух, і не зупиняючись, тягне гумовий полог волоком далі – на місце розвантаження.

Для звільнення еластичного накопичувача достатньо підняти ніж у походне положення, і земля з цього пологу висипається. Водій по колу розвертає машину, прицілюється, знову заходить на те місце, де вже було знято 7 см грунту, і знову опускає ножа, заглиблюючи траншею на чергові сантиметри.

Такий рух по колу повторюється аж поки глибина ями завширшки з автомобіль не сягне глибини 2,5 метри. В очікуванні початку ядерної війни машина заїжджає у цю траншею і зупиняється у найглибшому місці. Малося на увазі, що в такий спосіб пряма вибухова хвиля не завдасть КрАЗові шкоди.

Конструкція навісного скрепера для вантажівки отримала попередні узгодження від військових. Побудували кілька реальних екземплярів КрАЗ-Э255БП, почалися тривалі випробування.

З’ясувалося, що автомобіль відривав одномісний капонір – собі чи іншому транспорту – цілком успішно. Для цього потребувалося дві години часу і 42 – 70 літрів дизпалива, залежно від характеру грунту. У похідному положенні пристрій не погіршував прохідність КрАЗа, але зменшував на вантажопідйомність машини на масу власної ваги – на 600 кг, тобто до 6,9 тон.

Водій не потребував тривалого навчання, усіма операціями він керував зі своєї кабіни. Встановити комплект для відриття капоніру на будь-який стандартний КрАЗ-255 можна було в умовах першої-ліпшої майстерні.

Проект "Периметр" вийшов вдалим, причому не тільки на базі КрАЗа, а й у версії для інших вантажівок 6х6 типу ЗІЛ-131 та “Урал-375”. Проте, в серію пристрій не запустили. Достеменно причина невідома. Можливо, далося взнаки прискорене зношення ресор авто під час копання фортифікацій, а можливо, просто загроза атомної війни у другій половині 1960-х відступила.

При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та Motor.

Нещодавно РБК-Україна розповідало, як неправильний бензин впливає на автомобіль та як виправити ситуацію.