Чому варто замислитися про пенсію вже у 20–30 років? Що може змінитися в системі пенсійного забезпечення найближчим часом?

Про інструменти, що дозволяють накопичити гідну суму до старості – у матеріалі РБК-Україна.

Головне:

• Навіщо молоді думати про пенсію?
• Що варто знати про можливі зміни у пенсійній системі?
• Які є можливості для пенсійних накопичень поза державними програмами?
• Як варто поєднати різні інструменти для пенсійних накопичень?

Пенсія – це не лише питання віку, а насамперед питання відповідальності. Період до 30 років є найкращим, аби почати накопичувати на гідну пенсію. Час є головним союзником молодих українців – чим раніше почати відкладати, тим більшу суму можна накопичити завдяки складеному відсотку.

Солідарна пенсійна система, що діє зараз, базується на тому, що населення, яке працює, сплачує внески до Пенсійного фонду, а ці гроші спрямовуються на виплати пенсіонерам. Проте демографічна ситуація в Україні ускладнюється – кількість пенсіонерів зростає, а платників єдиного соціального внеску меншає через міграцію та низьку народжуваність.

"Наразі в Україні проблема пенсійного забезпечення стоїть дуже гостро та потребує негайного вирішення", – зазначає РБК-Україна директор з управління активами групи ICU Григорій Овчаренко.

Накопичувальна система має стати другим рівнем пенсійного забезпечення. Її запуск планувався на початок 2026 року у разі ухвалення відповідного законодавства. Втім, у рамках співпраці з МВФ Україна взяла на себе зобов’язання щодо "запровадження другого рівня пенсійної схеми, коли будуть створені умови ".

Ще у березні перша заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак в інтерв’ю РБК-Україна говорила, що уряд сподівається переконати Верховну Раду ухвалити закон про пенсійну реформу цього року, щоб з 2026 року він набув чинності . Але навіть у такому разі на запуск нових правил знадобиться час.

"Це (ухвалення закону, - ред.) не означає, що з 1 січня 2026 року ми починаємо накопичувати пенсії. Для цього потрібно вибудувати всю архітектуру: куди накопичуємо, яким чином і як це регулюється. Крім того, ключовою передумовою, щоб запрацювало накопичення, є створення Державного накопичувального фонду", – відзначала Марчак.

Детальніше про проєкт закону щодо накопичувальної пенсії читайте тут.

Якщо з часом реформа все ж відбудеться, тоді частина зарплати разом з внеском від роботодавця надходитиме на персональний пенсійний рахунок працівника. "Накопичувальна пенсійна система створить безпосередній зв’язок між внесками та накопиченнями й стане стимулом для офіційного працевлаштування і прозорих зарплат", – зазначає експерт.

До основних переваг накопичувальної системи Овчаренко відносить податкові пільги для учасників, спадкоємність коштів, можливість контролювати й бачити інвестиції та залежність майбутньої пенсії лише від власних відкладень. Але потреба в надійних управителях, довгий горизонт накопичень та відсутність миттєвого результату влаштовують далеко не всіх.

Крім обов’язкового другого рівня, є й третій – добровільний, який вже діє в Україні. Це недержавні пенсійні фонди (НПФ), де учасник самостійно обирає програму накопичення.

Недержавні пенсійні фонди працюють за принципом добровільної участі. Внески обліковуються на персональному рахунку, інвестуються у фінансові інструменти, а накопичений капітал нараховується при досягненні пенсійного віку або в інших передбачених законом випадках, наприклад, інвалідність.

На ринку сьогодні діє понад 60 недержавних пенсійних фондів. Найвідоміші серед них – фонди, пов’язані з банками, страховими або великими фінансовими установами. Наприклад, фонд "Всеукраїнський НПФ", засновником якого є ПриватБанк. Мінімальний внесок на платформі Приват24 складає від 100 грн. Дохідність складає приблизно 9% на рік.

"В Україні учасниками недержавних пенсійних фондів є 887 тисяч осіб, що менше ніж 8% від працездатного населення. Активними вкладниками таких фондів є лише 89 тисяч осіб", – каже експерт.

Фото: Як обрати інструменти для пенсійних заощаджень (Getty Images)

Окрім участі у пенсійних фондах – державних чи недержавних, кожен українець може самостійно формувати свою "фінансову подушку" на старість. "Приватні накопичення є підґрунтям для зростання фінансової грамотності", – підкреслив Григорій Овчаренко.

Довгострокові банківські депозити – це один з найпростіших і найзрозуміліших інструментів. Однак головною загрозою є інфляція, яка може значно знизити реальну прибутковість. Такий варіант варто розглядати лише як частину диверсифікованого підходу.

Інвестування в державні облігації вважається більш надійним способом, оскільки забезпечується гарантією держави.

Придбання житла або комерційної нерухомості може стати джерелом пасивного доходу на пенсії, наприклад, дохід від оренди, або просто залишатися як "резервний актив" для продажу в разі потреби. Але такий варіант вимагає значного стартового капіталу і також має свої ризики, втрати ліквідності або зміни ринку.

Один з універсальних способів – відкладати 10-15% від доходу щомісяця на спеціальний рахунок або інвестиційний портфель. Важливо, щоб ці кошти були "недоторканими" до пенсійного віку, або хоча б мали обмежений доступ.

При виборі способу накопичення на старість варто проаналізувати кілька ключових критеріїв:

• наявність ліцензії, державного контролю, репутація установи;
• можливість часткового або повного доступу до коштів у критичній ситуації;
• розподіл коштів між кількома інструментами, щоб зменшити ризики;
• не обіцяна, а фактична дохідність;
• зручний онлайн-доступ, нагляд, прозора звітність, підтримка клієнтів.

Головне правило для довгострокових накопичень – регулярність і дисципліна. Навіть невеликі суми, які стабільно інвестуються протягом років, дають вагомий результат.

В Україні вже майже два десятиліття обговорюється необхідність запуску накопичувального рівня, однак на практиці досі триває підготовчий етап. "З початком війни ситуація стала критичною – демографічна криза, вимушена міграція та зменшення частки працюючого населення значною мірою впливають на рівень пенсій", – коментує Овчаренко.

В накопичувальній системі експерт радить починати з невеликого розміру внесків 1-2% і поступово збільшувати їх щонайменше до 10%. "Якщо не брати до уваги дохідність та інфляцію, відкладати на майбутню пенсію 10% від доходу 30 років поспіль та планувати їх отримувати впродовж 15 років після виходу на пенсію, то можна отримувати 20% від заробітної плати", – додає він.

Саме накопичувальний рівень має забезпечити високий рівень пенсійного забезпечення молодого покоління. Наскільки високим він може бути залежить від параметрів системи, розміру внесків, часу до виходу на пенсію та ефективності вкладень.

Нагадаємо, що з 1 квітня Пенсійний фонд провів автоматичний перерахунок виплат працюючим пенсіонерам. За даними Мінсоцполітики, перерахунок пенсій цього року буде проведено для 629 тис. пенсіонерів, які працюють.

Для підготовки матеріалу була використана інформація від Пенсійного фонду України, Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та коментарі директора з управління активами групи ICU Григорія Овчаренка.