Іноді найцінніший подарунок - це не річ, а увага. Особливо коли йдеться про тих, хто живе в будинках для літніх людей і інтернатах - їхні історії можуть вразити, розчулити та подарувати віру в щось гарне.

До Міжнародного дня вдячності волонтерам засновниця фонду "Юлині бабусі" Юля Карпова в коментарі для РБК-Україна пригадала дві події, які вона назавжди запам'ятає.

Найзворушливіші моменти, за словами Юлі, часто відбуваються під час щорічної акції "Таємний Санта". Люди з усієї України надсилають подарунки для підопічних: солодощі, теплі речі й різні гостинці на зразок чашок чи кімнатних капців.

Та головне - у кожному гостинці є листівка. Від руки. Часто написана дитячою рукою. Саме ці листівки залишаються зі старенькими довше, ніж цукерки чи теплі речі. У притулках їх тримають на тумбочках поруч із ліжками - немов ікони.

"Дуже часто, коли приїжджаєш і спостерігаєш за тим, як змінюються ось ці листівки на тумбочках, то видно, як вони зношуються. Вони десь прим’ялися, десь якась пляма - бо старенькі їх часто крутять у руках", - розповідає Юля.

В одному з будинків для літніх у Житомирі листівку передали жінці, яку недавно вивезли з Харківщини. Гостинці роздавали навмання - усі сформовані за однаковим принципом, без персональних підписів. Та саме їй дісталася листівка з побажанням із Харківської області. Для жінки, яка втратила дім, це стало несподіваним і дуже особистим нагадуванням про рідне.

Для багатьох підопічних простий дитячий лист виявляється ціннішим за будь-який подарунок. Бо це - доказ: хтось десь про них згадав. Хтось написав їм особисто.

До того ж такі листи - можливість залучити до благодійності дітей, вважає Юля. І нагадати, що допомога - це не лише про гроші, а і про прості вчинки, які залишають емоційний слід.

Як добра справа стає промінчиком світла (фото надане фондом "Юлині бабусі")

У 2022-му, ще до офіційного запуску фонду, Карпова поїхала з волонтерами в деокуповану Андріївку на Київщині. Це було одне з перших сіл, куди дістались із допомогою. Роздавали все, що мали: продукти, засоби гігієни, дитячі речі. І вже коли в машині нічого не залишилося, до команди підійшов худенький дідусь із хлопчиком.

Хлопчика звали Микита. Він виглядав розгублено, тримався осторонь, але не відривав погляду від пакунків. Волонтери знайшли для нього останній батончик у когось у кишені. Він брав його обережно, ніби боявся, що це помилка. Дідусю тим часом віддали останній пакет з гуманітарною допомогою.

Під час короткої розмови дідусь розповів, що під час окупації не дозволяв нікому ховатися в погребі - боявся, що той стане братською могилою. Казав: хай краще всі будуть у хаті - хоч шанс є.

Юля повернулася додому, розповіла про зустріч у ранковому ефірі, і ця історія надзвичайно зачепила слухачів. Люди почали надсилати гроші на подарунки для Микити. А одна мама, слухачка шоу, разом із маленьким сином вирішила зробити щось більше. Хлопчик зібрав у лоточок свій конструктор Lego, поклав туди записку й передав пакунок із побажанням для Микити.

Під час наступної поїздки команда спеціально завернула в Андріївку, аби передати малому Lego, солодощі й різні гостинці. Він стояв, мовчав, а потім схопив пакунок і побіг - показувати друзям.

Мама Микити передала волонтерам домашнє печиво зі словами: "Він не буде пам’ятати війну, я сподіваюся. Але дуже надіюся, що він запам’ятає цю емоцію".

Минуло кілька років. Але Юля досі бачить перед очима першу зустріч з малим - як Микита з дідусем ідуть селом, а хлопчик озирається, тримаючи в руках цукерку.

Підтримати фонд "Юлині бабусі" можна у різний спосіб - фінансово або речами. Усі реквізити для донатів - за цим посиланням. Аби передати щось корисне для підопічних, напишіть Юлі Карповій у соцмережах або зателефонуйте за номером 097 085 98 47.