Із операторкою FPV Євою ("Юнгою") ми зустрічаємося в Києві. Тут вона проходить реабілітацію після поранення, яке вона отримала на Донеччині.

"Ми заїжджали на позиції, і дрон росіян влучив у нашу автівку. Це було пряме влучання. Але, на щастя, ніхто не постраждав, лише контузії отримали. Я вважаю це якимось везінням, що уламки пішли якось в землю, а не в нас", – згадує Єва.

Дівчині лише 19, але вже півтора роки вона нищить ворога у складі бригади НГУ "Рубіж".

"Як тільки мені виповнилося 18, я долучилася до лав війська. Це був свідомий виріб. Я знала, куди йду, хотіла саме в бойову бригаду", – розповідає військова.

Повномасштабне вторгнення зустріла ще школяркою. Хоча в її рідному Ужгороді тоді не було відчутно війни, дівчина швидко зрозуміла, що не зможе стояти осторонь подій в країні, тож вже після першого курсу, як тільки їй виповнилося 18, підписала контракт.

"Спершу до мене ставилися як до дитини, але я вважаю, що тоді дійсно була дитиною. А ще не хотіли брати у бригаду тому, що дівчина 18 років, яка виглядає на 16, перший курс універу. І приходить каже, що вона хоче на війну", – загадує Єва.

Велику війну дівчина зустріла ще школяркою і пілписала контракт, як тільки їй виповнилося 18 років

Базове навчання тривало близько місяця. Далі – зона бойових дій. Перший напрямок, на якому довелося працювати – Бахмутський.

"Насправді повноцінне навчання почалося вже у зоні бойових дій. Там зовсім інша динаміка, ти вчишся приймати рішення на ходу, – каже Єва, – все може залежати від одного моменту, від секунди. Це вже не полігон. Це місце, де може трапитися все, що завгодно, і коли завгодно, і ти маєш бути готовий до цього".

Серед головних якостей оператора FPV "Юнга" називає сконцентрованість, уважність та спокій, а ще вміння приборкати емоції навіть у стресових ситуаціях.

"Це не комп’ютерна гра. Має бути реальне розуміння цілі, рельєфу, таймінгу. А ще має бути бажання розвитку. Технології швидко йдуть вперед, і потрібно вдосконалювати свої навички”, – зауважує військова.

Серед улюблених завдань називає полювання на поодинокі цілі ворога.

"Я розумію, що винищувати техніку, якісь гармати та інші крупні, масивні цілі – це дійсно більш корисно, але коли ти якось кошмариш та нищиш піхоту, це більше задоволення приносить", – додає Єва.

Але і знищення техніки також приносить задоволення.

"Пам’ятаю, як вели полювання на багі, і це було більш цікаво, саме тому що воно досить швидко їхало. Впринципі такі моменти запам’ятовують, тому що технііку нищити досить цікаво, коли бачиш потім, як воно все гарно горить", – ділиться "Юнга".

На кожне завдання виїжджають екіпажем. Завдяки злагодженій роботі можуть робити більше 20 вильотів на день. Дівчина каже, найефективніше працювати у парі з дрончиками-розвідниками. Вони дають точніші координати цілі, показують пряму трансляцію з тим, що відбувається навколо.

“В парі легше уразити ціль. Тому що у FPV не настільки гарна камера, і FPV-дроном ти не знайдеш те, що тобі потрібно. Плюс, звісно, набагато краще, коли є якісь точніші дані і коли тобі допомагають", – каже захисниця.

У складі бригади НГУ "Рубіж" "Юнга" знищує ворога за допомогою FPV-дронів

Дрони на оптоволокні ворога – серйозна проблема. Вони стабільніші, і можуть діяти без затримки. Це додає якоїсь напруги, бо треба швидше реагувати і приймати якісь рішення, розповідає дівчина.

Її бригада також використовує дрони на оптоволокні, і їхня ефективність дуже висока.

"Але у нас немає такої кількості великої цих дронів. І з мінусів – тільки те, що при роботі великою кількістю ти залишаєш це оптоволокно десь на деревах чи якихось місцях, і це видає твою позицію, твоє місцезнаходження. І ворог може побачити, звідки ти робиш вильоти", – каже Єва.

Коли дівчина на позиціях, то завжди має бути на готові: виконуєш роботу, або очікуєш, або вилітаєш на ціль одразу.

"Ти, звісно, можеш поспати. І, коли є змога, коли дуже погана погода і немає цілі на яку ти можеш уразити одразу. Але може бути так, що ти приліг, заснув на 10 хвилин, а вже маєш вилітати на ціль", – розповідає Єва про специфіку роботи.

До лав НГУ дівчина вступила у 18 років. Хоча у родині жодного військового не було. Тому її рішення дещо здивувало батьків. Втім, ніхто не вмовляв її змінювати свідоме рішення.

"Батьки були не в захваті, я розумію, що вони дуже переживають за мене, адже знаходжуся дійсно у небезпеці. Але з моральної точки зору цілком розуміють, що я роблю, навіщо, і підтримують мене, як тільки можуть. Зі свого боку я намагаюся не розповідати про дуже небезпечні моменти, щоб вони ще більше не хвилювалися", – каже вона.

Зараз дівчина проходить реабілітацію в Києві після поранення на Донеччині

Завжди при собі дівчина носить талісман – кулон з символічним написом: "100 відсотків влучань".

Вона його не знімає. Це був подарунок від дуже важливої для неї людини, від її хлопця. Він також військовий, але служить в іншій структурі. Тому вони, на жаль, рідко бачаться.

"Для себе я вирішила, що залишуся у війську до останнього. І після перемоги залишуся у війську. Зараз мрію про перемогу й про те, щоб бачити свою сім’ю, своїх родичів і близьких людей трішки частіше, ніж зараз", – підсумовує військова.