Український військово-промисловий комплекс на четвертий рік повномасштабної війни зростає та розвивається, а впродовж останніх трьох років сектор збільшився в понад 20 разів. За даними міністра стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, 2022 року виробничі можливості ВПК були на рівні 1 млрд доларів, 2023 року – 3 млрд, а минулого року – 9 млрд доларів плюс 1,5 млрд іноземних інвестицій.

В Україні нині працюють і виробляють озброєння та техніку понад 800 підприємств, а потенціал виробництв цього року оцінюється в 35 млрд доларів. Ще кілька років тому це неможливо було навіть уявити. Проте сьогодні ВПК відіграє важливу роль як в обороні країни, так і в економіці. І дедалі частіше бачимо зацікавленість іноземних компаній у співпраці з вітчизняними виробниками. Така співпраця надасть нашим підприємствам додаткові фінансові можливості й виведе виробництва на новий рівень.

Інвестиції у ВПК: які світові компанії вже в Україні та яких ще чекаємо

Український ВПК уже став одним з найпривабливіших у світі. Бачимо, що, попри повномасштабну війну, іноземні компанії зацікавлені в можливості працювати в Україні та створювати спільні підприємства з нашими виробниками.

За даними міністра оборони Рустема Умерова, Україна вже запропонувала міжнародним партнерам декілька варіантів співпраці, зокрема створення спільних підприємств, довготермінові контракти на 10 років і фінансові механізми – кредити та експортне фінансування. Звісно, нові проєкти в оборонній промисловості – це не справа кількох тижнів чи навіть місяців, але важливо, що робота задля створення таких проєктів вже розпочата і триває. А кілька відомих світових виробників уже погодилися побудувати виробництва або відкрити власні представництва в Україні.

Один з прикладів таких проєктів – завод з виробництва БПЛА турецької компанії Baykar. Влітку 2025 року відомий виробник готується відкрити підприємство в Київській області. Там працюватимуть близько 500 людей, і завод вироблятиме TB2 або його варіант TB3 з більшою вантажопідйомністю.

До речі, підприємство випускатиме продукцію з компонентами українського виробництва, що важливо для створення ланцюгів, які дозволять розвивати різні вітчизняні компанії. Нині в Туреччині проходять навчання перші працівники майбутнього підприємства, для заводу вже замовили необхідну техніку й обладнання. Дуже важливий проєкт Baykar – навчання українських студентів і фахівців: на базі компанії вже навчаються 20 студентів Київського авіаційного інституту та 14 співробітників. Очікуємо на подальший розвиток компанії в Україні та інші проєкти з нашими освітніми закладами.

Намір розпочати роботу в Україні має також німецький концерн Rheinmetall. Компанія вже отримала замовлення від українського уряду на будівництво заводу з виробництва боєприпасів. Передбачається, що підприємство в Україні відкриється 2026 року. Загалом Rheinmetall планує побудувати тут чотири заводи – один уже працює, там ремонтують і обслуговують БМП та бойові танки. Відомо, що Rheinmetall готові налагодити в Україні виробництво танків, систем ППО й боєприпасів. За даними концерну, обсяг можливого нового виробництва – до 400 танків за рік.

Британські інвестиції у ВПК – теж важливий напрямок, і BAE Systems – один з найбільших у світі постачальників технологічних рішень у сфері оборони та виробник озброєнь – минулого року вже відкрив офіс у Києві. Компанія створила спільне підприємство з українським партнером, планує займатися ремонтом військової техніки, а згодом перемістити ремонтний потенціал в Україну.

Усунути бюрократію, покращити процедури: що важливо для залучення інвесторів в український оборонний сектор

Загалом минулого року вітчизняна оборонна галузь отримала понад 1,5 млрд доларів інвестицій від різних країн, серед яких – Данія, Канада, Нідерланди, Литва, Великобританія, Швеція, Норвегія, Ісландія, США. Різні іноземні концерни й компанії зацікавлені у співпраці з вітчизняними підприємствами сектору ВПК, і нам важливо не втратити цю зацікавленість.

Для цього потрібно не лише проводити зустрічі з потенційними інвесторами, а й ефективно працювати над покращенням інвестиційного клімату, насамперед усуваючи бар’єри, які загальмовують прихід іноземних інвестицій у галузь. Наприклад, очільник оборонного концерну Rheinmetall Армін Папперґер заявив, що побудувати завод у Німеччині є простішою задачею, ніж будувати його в Україні. Адже в Німеччині бюрократичні бар’єри майже відсутні. Тож нам потрібно прислухатися до досвіду відомих виробників, щоби створити такі правила й процедури, які б не заважали інвестору та не змушували його щоразу задля певного дозволу занурюватися в бюрократичне пекло.

Спільні підприємства з іноземними компаніями – важливий стимул для розвитку українського ВПК. Тому варто працювати над законодавчими змінами в такий спосіб, щоб реєстрація означених підприємств не затягувалась на роки. Ще одним важливим питанням є вхід та вихід інвестицій, адже за актуальних на сьогодні обмежень, які запровадив НБУ, виводити дивіденди компаніям за кордон практично неможливо. Звісно, це логічні обмеження для військового стану, і після завершення війни це питання однозначно буде врегульоване на користь інвесторів.

Ще одна проблема непокоїть іноземні концерни: неможливість продавати продукцію за кордон через обмеження експорту озброєнь. Але відомо, що нині Міноборони та ми в парламенті теж вивчаємо можливості відновлення експорту вітчизняного озброєння. Один з варіантів – так званий обмежений експорт: можливо розпочати контрольований експорт за деякими номенклатурними позиціями, де Україна виробляє значно більше, ніж використовує на фронті.

Це важливо й для підприємств, які вже працюють у країні, і для нових інвесторів, що лише вивчають наш ринок. Експорт – це обігові кошти, що їх компанії можуть використовувати на нові розробки, закупівлю обладнання, будівництво нових майданчиків і працевлаштування фахівців.

Крім вирішення експортного питання, звісно, державі потрібно гарантувати інвесторам такі умови, коли ті не перейматимуться, що завтра до них завітає чергова "перевірка", яка заблокує роботу компанії на кілька місяців. Зниження регуляторних ризиків мусить стати частиною державної політики, спрямованої на залучення інвестицій у ВПК.

Україна нині має що запропонувати іноземним підприємствам і концернам у сфері поглиблення співпраці в оборонній галузі, і потрібно скористатися моментом, коли зацікавленість компаній перебуває фактично на піковому показнику. Наш ВПК показує неймовірні результати зростання та має всі шанси на подальший стрімкий розвиток. В Україні створюються нові потужності, триває робота над сотнями нових розробок, наші підприємства вміють налаштовувати виробництва озброєнь і техніки в доволі стислі терміни.

Проте подальше масштабування оборонної промисловості неможливе без іноземного капіталу, без розширення співпраці з відомими світовими виробниками. І питання в тому, що досягти такої ефективної співпраці слід уже зараз, не відкладаючи на завтра чи колись.