Історія Вадима Сухаревського: командира, який змінив роль дронів у війні
www.rbc.ua
Mon, 07 Apr 2025 11:25:25 +0300
Ми змінили правила війни, ці слова полковника Вадима Сухаревського на псевдо Борсук є не оцінкою наслідків якогось явища в українському війську, а констатацією успішно виконаного завдання.
Борсук є одним з командирів, який формулює, впроваджує і випробовує під час бою власні правила.
У 2024 році він став першим командувачем Сил безпілотних систем нового роду військ ЗСУ, що не має аналогів у світі.
Це структура, яка зробила можливими і здійснила десятки точкових ударів по авіабазах, складах озброєння, НПЗ, та інших обєктах у глибині російської території.
За лаштунками кожної такої операції є дещо значно масштабніше за просто ефективний дрон.
За ними стоїть система, ідея, команда.
І людина, яка взяла на себе відповідальність все це збудувати.
Технологія як зброя і стратегія Останні редакції підручників з історії й навіть з військової справи вже не актуальні в плані отримання знань про війну.
Для артилерії мобільність тепер важливіша за потужність, домінування авіації відійшло у минуле, а найрезультативнішою точною зброєю стали безпілотні коптери.
Перегони озброєнь точаться навколо радіоелектронної боротьби, а для нових рекрутів вміння паяти електроніку так само важливе, як копати окоп і чистити зброю.
Вадим Сухаревський був одним із перших, хто заглянув далі за технологічну складність і вартість дронів і побачив у них можливість.
Навіть більше нову логіку ведення війни.
У його розумінні війна є середовищем виконання завдань, яке треба перепрограмувати.
В умовах протистояння Росії на офіційну мову програмування тобто, правила та настанови чекати не було часу, тож він почав писати її сам.
Дрон це не просто апарат.
Це інструмент асиметрії.
Він дозволяє слабшому бити сильнішого.
І бити там, де сильний не очікує, підкреслює Сухаревський.
Перший постріл війни Вадим Сухаревський народився у Береговому Закарпатської області.
Служив у десанті, навчався у Львівському інституті Сухопутних військ, брав участь у миротворчій місії в Іраку.
Але його справжня біографія почалася 13 квітня 2014 року.
Коли в Словянську зявилися зелені чоловічки, і українські військові вагалися, Сухаревський не вагався.
Його наказ відкрити вогонь на ураження був першим бойовим контактом ЗСУ з російськими силами у війні, яка триває вже 11 років, і до того ж прямим порушенням наказу вищого керівництва.
Сьогодні його називають людиною, яка змінила хід історії.
У 2016му Сухаревський очолив 503й батальйон морської піхоти, який на той час був забезпечений усім необхідним, окрім найважливішого боєздатності.
За два роки під його керівництвом батальйон став зразковим.
Десантник відпочиває, коли біжить, говорив Борсук своїм новим бійцям.
І ще поширював свою власну доктрину, єдину, що виявилася дієвою проти терористичних угрупувань РФ Бачиш ворога стріляй.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Вадим Сухаревський був призначений командиром 59ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Бригада перебувала у складному стані втома, виснаження, дезорганізація та психологічна апатія після перших втрат були чи не важчим тягарем для підрозділу, ніж дефіцит техніки.
Бригада не потребувала мотиваційного гасла.
Вона потребувала повернення контролю, ритму, дисципліни.
І головне поваги до власної сили, пояснював Сухаревський.
Через це його перші рішення на новій посаді стосувалися не бойових операцій, а налагодження рутини.
Чіткий режим дня, нова система чергувань, ротаційні графіки, особисті розмови з бійцями, скасування паперових фільтрів і повернення фокусу на бойову підготовку дали неочікуваний для багатьох чудовий результат.
Сухаревський не просто навів порядок він змінив тон командування.
Бригада стала ефективною, оскільки внесок кожного бійця був належно оцінений, а внесок командира очевидний.
Сухаревський був зі своїми підлеглими на кожному етапі, від інструктажів до ротацій на передову.
Командир це не тільки посада, це довіра.
Якщо тебе не чують ти не командир.
Якщо тебе чекають на позиції значить, ти там потрібен, каже Сухаревський.
14 листопада 2022 року саме бійці 59ї бригади під командуванням Сухаревського увійшли до звільненого від окупації Херсона.
Це стало підтвердженням перетворення підрозділу на надійну бойову одиницю, здатну виконати найскладніші завдання.
Сили безпілотних систем як створюють війська майбутнього У 2023 році стало очевидним, що війна входить у нову фазу.
Безпілотники із засобу для коригування артилерійського вогню перетворилися на критично важливу зброю для боїв на фронті.
А вже у 2024 Україна успішно атакувала ними стратегічні обєкти в глибині РФ, ламала логістику, знищувала склади, авіабази, НПЗ.
Залишалася одна проблема, а саме відсутність централізованого механізму стандартизації, планування, забезпечення і управління такими операціями.
Якщо простіше відсутність чіткого стратегічного керівництва.
У червні 2024 року президент Володимир Зеленський підписав указ про створення окремого роду сил Сил безпілотних систем СБС.
Вперше в історії України і вперше у світі безекіпажна військова техніка отримала офіційно визначене застосування, статус, командну структуру та унікальне завдання.
Коли Вадима Сухаревського запросили до Офісу президента, він очікував на формальність можливо, державну нагороду, можливо, соціальне питання, давно відкладене.
Я думав, скажуть Ось тобі орден.
А сказали Очолиш війська, яких ще не існує.
Я лише запитав Коли починати згадує Сухаревський.
Йому доручили розгорнути з нуля нову воєнну силу.
Без попереднього аналогу, без готової структури, без прецеденту в НАТО чи Ізраїлі.
Проте з чіткою метою створити систему, яка зробить Україну технологічно сильною і непередбачуваною для ворога.
Борсук впорався із завданням.
За перші девять місяців роботи СБС те, що до повномасштабного вторгнення звучало як наївний футуризм, стало щоденною бойовою практикою.
Великий вплив малої техніки Раніше дрони сприймали як допоміжний інструмент.
Щось, що можна застосувати на рівні підрозділу, як розвідку чи удар по окремій цілі.
А зараз це окремий рід військ.
І він здійснює не підтримку, а стратегічні завдання, підкреслює Вадим Сухаревський.
Застосування безпілотників перестало бути додатком до традиційної армії і стало основою логіки сучасної війни.
Те, що раніше було оком в небі чи просто керованою бомбою, наразі є інструментом завдання ударів на відстані до двох тисяч кілометрів, втручання у логістику противника, порушення його ритму в глибокому тилу й паралізації оперативного планування.
Це спосіб дати дешеву, ефективну відповідь на застосування систем, які коштують у сотні разів більше і потребують навченого персоналу, додаткового прикриття і кваліфікованого обслуговування.
Сухаревський зазначає якщо раніше противник готувався до атаки, сьогодні він змушений готуватися до невідомого.
ППО більше не стримує загрозу, а реагує на неї, причому часто неорганізовано і неефективно.
Російська армія змушена відмовлятися від планів оборони і будувати її там, де на неї тисне український дрон.
І навіть Чорноморський флот, який колись претендував на контроль над півднем, сьогодні може лише ховатися у портах не тільки від ракет, а й від безекіпажних катерів.
Ми не просто зменшили вплив ворога, підсумовує командувач СБС.
Ми змінили саму точку опори в цій війні.
Повітря, море, автономія СБС рухаються ще далі і розвивають наземні автономні платформи, які самі знаходять ціль, обходять перешкоди і наносять ураження, і морські системи, що несуть важке озброєння і діють як повноцінні флотилії без команди.
У 2025 році командувач продовжив розвиток СБС, ініціювавши створення 9ї бригади безпілотних систем окремого ударного формування, яке має стати мобільним і високоточним інструментом тиску на глибокі тилові цілі противника.
Це не просто розширення структури, а перехід до формування повноцінного ударного кулака у безпілотній війні.
За словами Сухаревського, у наступній великій війні, де б вона не відбулася, один рій дронів воюватиме з іншим, а люди лише спостерігатимуть і коригуватимуть.
Ми довели, що країна без флоту може знищити флот, країна майже без авіації паралізувати авіабази.
І що дрони це не просто зброя.
Це нова валюта безпеки, каже він.
Таке формулювання не полишене сенсу.
Дрони, усі їх різновиди, з технічного засобу у руках військових переросли у політичний фактор, інструмент стримування й важіль на стратегічному рівні.
Їх вплив вимірюється вже не в кілограмах вибухової речовини, а в геополітичних наслідках.
Практики, які сьогодні впроваджують Сили безпілотних систем, уже привертають увагу військових аналітиків у країнах НАТО, Ізраїлі, Японії та інших державах, що системно переосмислюють характер сучасної війни.
Вони вивчають досвід України як джерело прикладних рішень, від тактики роїв дронів до оперативного мислення, що базується на даних, швидкості й асиметрії.
Поле бою в Україні є провідною воєнною лабораторією, в якій просто зараз проходить перевірку теорія бойового застосування підрозділів XXI століття.
Війна триває щоденна, складна, змінна.
І поки ніхто не може сказати, скільки ще вона забере часу й сил.
Але вже зараз очевидно Сили безпілотних систем України є чимось більшим, ніж результатом пристосування української армії до фронтових реалій.
Це радше сила, здатна змінити ці реалії на власну користь.
Те, що зараз народжується в українських штабах і майстернях, у підрозділах і лабораторіях, завтра стане темами навчальних програм у штабах НАТО.
І під цим досвідом буде не лише імя командувача, а й колективний підпис покоління, яке зробило неможливе і зробило це добре.
Бо інновації у сфері безпілотної техніки не для іміджу.
Вони для виживання.
Для того, щоб залишитися у грі, витримати темп, переважити якісно там, де менші чисельно.
І перемогти.
Останні новини
більше новин