Соціальні мережі сміються над Трампом, який обклав митом імпорт з островів.

Так, звучить ніби це повний абсурд, так, соцмережі уже завалені мемами про тарифи та пінгвіни.

Але якщо копнути трохи глибше і розібратися, то все стає значно цікавіше.

Тож давайте спробуємо включити критичне мислення і подумаємо, а для чого він це робить?

Почнемо з того, що острови – це не лише рай для туристів, а й справжній рай для офшорних компаній.

Давайте згадаємо самі відомі з них:

• На Британських Віргінських островах зараз зареєстровано понад 400 тисяч компаній – при тому, що населення самого архіпелагу – менше 30 тисяч людей.
• Кайманові острови – справжній хіт серед офшорних фанатів. Тут зареєстровано понад 100 тисяч компаній – майже вдвічі більше, ніж населення. Вони не стягують податок на прибуток, не вимагають публічної звітності, і взагалі роблять усе, щоб гроші почувалися затишно.
• Сейшельські острови – рай не лише для туристів, а й для юристів, які влаштовують корпоративні квест-корпорації з п’ятирівневою анонімністю. За кілька сотень доларів можна створити компанію, яку не знайде навіть ваша совість.
• Острів Мен (Isle of Man) – британський офшор із бонусами для хай-тек компаній, фондів та любителів крипти. Податки майже нульові, регуляція лагідна, а підключення до фінансових потоків – першокласне.

І це не фірми, які торгують ромом. Це компанії, які користуються низькими податками, відсутністю фінансової прозорості й анонімністю.

Острови для них не просто шматки суші в океані. Це такі собі «банкомати без банків», де гроші паркуються на роки, не залишаючи сліду.

Тобто – саме тим, що люблять усі, хто хоче «оптимізувати» податки, сховати гроші або просто зникнути з радарів податкової.

Тепер уважно: Трамп не повний ідіот (хоча меми іноді говорять протилежне). Він давно у курсі, як працює світ офшорів – і точно знає, де хто тримає гроші.

Коли він вводить «тарифи на острови», він не про ананаси думає. Він натякає бізнесу: або ви повертаєте гроші до США, або я зроблю вигляд, що всі ваші фірми на Кайманах – це Китай з пальмами.

Тому це не стільки про економіку, скільки тонка політична гра і стратегія самозахисту. Трамп чудово знає, як працюють офшори – бо сам неодноразово там «відпочивав» фінансово.

Тож вводячи тарифи на острови він діє на упередження: б'є по схемах до того, як ці схеми зʼявляться і вдарять по ньому.

Наостанок: «якщо вам здається, що це дурість – перевірте, чи не прикриває вона чиюсь глибоку мудрість. Або хоча б банківський рахунок у Панамі».