Нацгвардієць "Бульдог": Головна мотивація на війні – не пустити ворога туди, де рідні
www.rbc.ua
Fri, 04 Apr 2025 14:42:01 +0300
Наші захисники є творцями сучасної історії України, Європи та світу сьогодні на полі бою, в окопах та бліндажах саме вони наживо формують нашу з вами спільну долю.
Важливо вже зараз фіксувати їхні оповіді, емоції та портрети, аби краще зрозуміти буремні події, в яких ми живемо.
І максимально зберегти цей дух часу, суспільні настрої та особисті переживання для майбутніх поколінь.
Раніше про свій бойовий досвід та службу в Азові РБКУкраїна розповів мінометник Шанхай, а нацгвардієць Шпіон розкрив деталі того, чим займався до великої війни та які бої пройшов на передовій.
Також стрілець бригади Буревій Студент розповів, що для нього означає служба в Силах Оборони.
Четверта історія.
Нацгвардієць з позивним Бульдог Посварився з ротним, бо не пускав мене на нуль Микита.
Позивний Бульдог, 26 років, стрілець НГУ.
Служив в Кракені, бригадах Азов та Спартан.
Осколкове поранення від ворожого Граду отримав 21 червня минулого року під Липцями на Харківщині.
Спочатку поранило командира групи, згодом він помер.
Напарник 300й і тоді вже я.
А згодом ще й того, хто мене супроводжував, було вбито пряме влучення 120ки міномета.
Лікувався я майже три місяці.
Патріотом України мене зробила частково школа, частково події 2014 року, українські організації Харкова, насамперед Нацкорпус.
Починав я службу з ГУР МО, з Кракена.
Далі була 36та бригада морпіхів.
Пішов звідти, бо не випускали на нуль.
Через це посварився з ротним.
Сказав, що піду в Азов, пройду там КМБ курс молодого бійця і залишаюсь.
Не хотів відчувати себе тиловим.
В Азові пройшов 2місячний КМБ.
Було тяжко.
Але в Азові все одно вважали, що фізично мені важко, тому врешті я опинився в харківській бригаді Спартан.
І там мене вже нарешті випустили на нуль.
Торік влітку влітку під Липцями на Харківщині Микита отримав осколкове поранення під час обстрілу ворожими Градами Я сам з Харківської області.
Не люблю тилові підрозділи і не люблю сидіти в далеко від фронту.
Під час останнього виходу довелося з кулеметом виходити, хоча я не кулеметник.
Тому мене і назвали Бульдогом, бо я не відмовляюсь від завдань і рвучко з мертвою хваткою беруся практично за все.
І тоді, як узявся за кулемет, ми 20 ворогів поклали, а всіх решту в полон взяли.
Про початок служби і про цивільну професію Мобілізувався 24 лютого 2022 року, присягу прийняв 6 березня.
Освіта середняспеціальна, я мулярштукатур.
У цивільному житті я б хотів отримати права і стати дальнобійником їздиш собі по світу і отримуєш непогані гроші.
Професія важка, але завжди з куснем хліба.
Якщо ж доведеться залишатися у війську, то хочу піти на офіцерські курси.
Бо якщо в штурми мене вже не пускатимуть, то хочу взяти під командування роту.
Ну, якщо не вдасться офіцером, то сержантом буду точно.
Готуюсь до весілля.
Будемо одружуватись в Кіровоградській області.
Звідти моя дружина з Олександрії.
Познайомились ми за цікавих та смішних обставин.
Яидів у тіктоці і гортав стріми.
І тут, бачу, симпатична дівчина стрімить відео і каже, що у неї погано з роботою і фінансами, мовляв, піду служити в ЗСУ.
І я почав їй писати яке там ЗСУ, сиди вдома, давай я краще до тебе приїду, розпишемося і я буду тобі допомагати.
Я писав напівжартома.
А виходить, тепер все серйозно.
90 моїх друзів на гражданці ховаються від мобілізації.
Я їм кажу чому сидите Ну, добре, я пішов у перші дні не навчений.
І потім уже під час служби найбільш корисне хапав.
А вони ж бодай вчилися б, поки у них є час.
У мене досвіду взагалі не було.
І треба було схоплювати все нальоту.
Прийде такий час, коли вам скажуть все, їдьмо, треба А часу у вас не буде.
Тому, поки є час і поки ми їх ще стримуємо, необхідно навчатись.
Не можна так на гальмах все скидати.
Прийде час і вам доведеться іти, бо ми не вічні і ми не залізні.
Військовий готується до весілля.
Познайомився з майбутньою дружиною в Тіктоці Люблю фільми про риболовлю, і саму риболовлю люблю.
З важкеньким чимось потягатися.
Коли я вперше пішов на коропа, то він у мене поцупив вудилище.
Довелося вплав наздоганяти.
Я ріс без батька.
Любов до риболовлі перейняв від рибалок сусідів, дядьків.
Батька не було, а мене цікавили всілякі чоловічі заняття і захоплення.
Пісочин передмістя Харкова моя мала батьківщина.
Дід мій будував це селище, і там є його друг депутат селищної ради.
Він мені допомагає по старій дружбі.
Каже Можу тебе на чергу поставити на квартиру.
А я йому відповідаю Краще допоможи мені стати депутатомсамовисуванцем.
Мовляв, я й в армії побував, і повоював, і треба якось далі рухатися.
Війна триватиме довго, Путін буде тиснути до останнього Коли в перші години повномасштабної війни завязалися бої у Харкові, я звязався зі своїм керівником Нацкорпусу і запитав, що робити.
А тоді на таксі додому по речі і батьків вивозити.
Батьків 92га бригада ЗСУ вивезла на броні.
А вже далі вони пересіли на цивільний транспорт.
Ті, хто поховалися, почали потім питати, як це мене в армію взяли, якщо я не служив.
Але тоді військкоматам було все одно, кого брати.
Я в цивільному житті експедитором був в одній із торговельних мереж.
Тому дуже добре знаю Харківську область.
Особливо багато точок магазинів цієї мережі було вздовж російського кордону.
Тому коли ми мало в оточення не потрапили під Липцями, то я сказав побратимам Лишайте мене, а самі відходьте.
Я виберусь, бо я тут все знаю.
Пригадую, колись побратиму в перші дні війни видали РПГ, щоб працював по ворожій техніці.
А він стоїть такий неприкаяний і не знає, як з ним працювати.
Довелося вчитися находу.
І йому, і мені.
Навчились, відпрацювали.
На передку страшно.
Але я мотивував себе тим, що в мене сімя.
Що якщо я їх не зупиню, то вони зашкодять моїм рідним.
Головна моя мотивація докласти всіх зусиль, щоб ворог не прийшов туди, де мої рідні.
Микита каже, що у кожного на фронті є страх, але треба знаходити для себе мотивацію.
Його мотивує родина Дуже стресова ситуація була, коли прилетіло по Харківській ОВА.
Багато хто не витримав уже тоді.
А я тримався, допомагав.
Витягував людей зпід завалів.
Важко втрачати друзів і побратимів.
Подругу втратив, ъй було 25, мені тоді було 24.
Мені дали чудову службову характеристику.
Тому моє майбутнє підвищення кваліфікації, можливо, офіцерські курси й подальше продовження служби.
Не можу сказати, коли закінчиться війна.
Думаю, вона ще довго триватиме.
Путін буде тиснути до останнього.
Хіба що його свої ж приберуть.
Останні новини
більше новин