Повернення України. УП показує оцифровані в США столітні фотоархіви легіону Українських січових стрільців
www.pravda.com.ua
Tue, 01 Apr 2025 05:30:00 +0300
Попередження від автора Перегляд світлин на великому моніторі може викликати духи предків і сльози вдячності всім, хто боронив і боронить українську ідентичність.
Зі зброєю чи без До появи петлюрівців і бандерівців українофоби минулого лякали публіку мазепинцями.
І в чомусь мали рацію.
Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом, писала 1911 року газета Кієвлянін.
Мазепинський рух намагається зруйнувати єдність русского народу, зруйнувати великодержавність Росії.
В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полумя якого може перекинутися по всій Малоросії.
Перед розпадом Російської імперії лякалки імперців почали збуватися.
Навесні 1915 року вперше від часів гетьмана Мазепи російська армія зустріла не окремих бунтівників, а вишколені, політично підковані українські підрозділи. В боях за гору Маківка на Львівщині в складі австроугорської 55ої піхотної дивізії проявили себе частини легіону Українських січових стрільців УСС.
По суті, вони повторили міфологізований подвиг мешканців сусідньої від Маківки Тухлі, оспіваний Франком у Захарі Беркуті.
За переказами, у XIII столітті карпатське племя Тухлі зупинило монголів на шляху до Європи.
Тепер галичанисічовики зірвали стратегічний план росіян вийти на Угорську рівнину. Після тієї перемоги усуси, як їх називали, крокували далі.
З українськими книгами, піснями та європейською зброєю.
2010 року до 95річчя перемоги на Маківці президент Віктор Ющенко підписав указ про вшанування УСС.
У Москві відреагували миттєво.
Спікер Держдуми Російської Федерації Боріс Гризлов заявив про недружній, конюнктурний крок, що навязує курс на перегляд спільної історії. До вторгнення РФ і чергової спроби росіян остаточно вирішити українське питання залишалось чотири роки. Нас обєднують багатовікові історичні та культурні звязки, казав Гризлов.
Але поодинокі ентузіасти робили справу, що доводила зворотне. 69річний Василь Лопух з Тернопільщини, який у 1990х емігрував у США і працював директором адміністрації тамтешнього Наукового Товариства імені Шевченка в Америці НТША, понад 10 років оцифровував світлини, зроблені січовиками. Віднедавна фотоархіви зявилися у відкритому доступі.
Викладено тисячі карток з обличчями епохи, українськими містами, містечками, сільським побутом початку XX століття. З конем, рушницею й клинком новітний лицар 20 століття схилив голову перед могилою.
Світлина, яку Василь Лопух помістив на обкладинку видання Легіон Українських Січових Стрільців Каталог фотонегативів на склі та фотографій НьюЙорк, 2017 р. Коли я починав працювати в НТША в НьюЙорку, там стояли шухлядки з дуже гарними, лакованими скриньками, розповів Українській правді дослідник.
Вони були жовтуватого кольору, з бронзовими ручечками.
В них знайшлося, здається, 29 кліше фотонегативів на склі. Я запропонував президії Товариства оцифрувати матеріали.
Отримав 1500 доларів на потужний сканер, і робота почалась.
Всього в архівах НТША зберігалось 1200 негативів на склі та декілька сотень фото.
Василь Лопух обробив ще 3000 кліше з Українського Музею та Бібліотеки в місті Стемфорді, штат Коннектикут.
А також декілька сотень, що були в Українському Музеї НьюЙорка.
BANNER5 Екстаз Вони зустрілися 16 квітня 1918 року.
Січовики з підавстрійської України із запорожцями полковника Болбочана.
Карпати зі степом.
Європейська дисципліна з козацьким завзяттям. Це сталося після звільнення від більшовиків Запоріжжя, тодішнього Олександрівська.
Мить взаємної недовіри і тих, хто був присутній на зустрічі, охопив екстаз. У споминах стрільця Андрія Кігічака, що їх у 1970х публікувала в США діаспорянська преса, ейфорія від злуки виглядала так З дива не можна було вийти чи це привид, чи дійсність. Фото невідомого автора.
Архів Українського музею та бібліотеки у Стемфорді УМБ.
Без додаткової інформації.
На фото січовики, портрет Шевченка та українські прапори.
Ймовірно, зроблено під час урочистостей на честь поета Тут і далі всі фото відцифровані Василем Лопухом www.legionukrainiansichriflemen Оригінальний підпис Українські Січові Стрільці пишуть лист до Боєвої Управи 1915 р.
Автор Михайло Волошин архів УМБ Фото невідомого автора архів УМБ.
Рік та місце невідомі.
На фото жінки перуть на річці Запорожці дивувались українській мові та пісням в австрійському війську.
Натомість усуси дивилися на запорожців як на міфічних героїв, від яких віяло прадідівською традицією.
Мовчи, бачиш тих козаків з оселедцями шепотіли у натовпі галичани, писав Кігічак.
Ніби на образку на іконі УП.
Старшини голови потратили, бо Україну Велику бачать.
Ще один учасник подій Іван Рахальський згадував, що сердешні й відчайдушні запорожці були першими реальними козакамивоїнами, яких стрільці зустріли в Україні. Саме такою уявляли вони батьківщину.
Завдяки Шевченку, пісням, молитвам, що їх знали з дитинства.
Але побоювались, що цієї України там, під кількасотрічною владою Росії, вже не існує.
Фото невідомого автора архів УМБ.
Рік та місце невідомі.
На фото офіцери біля хати з українським прапором Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Російські полонені у Святогірському монастирі Волинь, 1916 р.
Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Сімя у сільській хаті в Будятичах, Волинь 1916 р.
Респект Почавши в 2000х сканувати архіви в НьюЙорку, Василь Лопух пережив потужні емоції.
Це була суміш смутку й радості. Кандидат економічних наук, колишній викладач, доцент Тернопільського педагогічного університету, дослідник згадував все, що чув про УСС з дитинства.
Я не є історик, каже він.
Обізнаність моя щодо січових стрільців в основному результат роботи з архівами.
Але, звісно, змалечку я знав про січовиків, хоч і поверхнево.
Бо, вочевидь, у радянській школі про це не вчили. BANNER1 Василь Лопух народився в Заліщиках на Тернопільщині 1956 року.
Там, вдома, часто чув про українських воїнів.
Це не було чимось утаємниченим, згадує він.
В Галичині співали стрілецьких пісень на родинних святах і зібраннях.
Були живі ще люди, які брали участь у визвольних змаганнях.
Автор фото, рік та місце невідомі архів УМБ.
Січовики крокують повз згарище Автор фото Теофіл Мойсейович архів УМБ.
Світлина без коментаря 1916 р..
Січовик та сільська дівчина.
На задньому плані старші жінки спостерігають за розмовою З величезним масивом інформації Василь працював у вільний час.
Сканування декількох негативів займало 2025 хвилин. Але складність не в самому скануванні, розповідає він.
Підготовка негативів дуже кропітка робота.
Скло треба було вручну почистити від пилу.
Або від грибка він був вже сухий, мертвий, але все одно треба було його позбутися.
Деякі негативи мали написи безпосередньо на склі, пояснює Василь Лопух.
Деякі мали обгортки з воскованого паперу, як для цигарок, з написами, зробленими олівцем.
Все це треба було переносити в таблицю, бази даних.
Потім перекласти кліше у безкислотні конверти і спеціальні архівні коробки.
Автор фото Іван Іванець архів УМБ.
Евакуація галицького населення 1916 р.
Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Великдень у селі Пісочна Львівської області 1917 р.
Автор В.
Розумович архів УМБ Ґаздиня Марія Загородна з дітьми з села Новосілки Волинь, 1916 р.
Крок за кроком, рік за роком Василь Лопух повертав справжню історію.
Я дивився на ці обличчя.
То була сильна генерація молодих, дуже гарних людей.
Таких самих, що воюють сьогодні за Україну. Зараз це може здаватися смішним, але я вдивлявся у вчищене до блиску взуття офіцерів і солдатів УСС.
Мене пробирав подив і навіть холод, коли я бачив, як вони сидять взимку у чоботах і шинелях у тих шанцях окопах УП.
Я і раніше мав особливий респект до нашого війська, а сьогодні особливо.
Автор фото Теофіл Мойсейович архів УМБ.
Січові стрільці в окопах.
Місце та рік невідомі Автор фото, рік та місце невідомі архів УМБ.
Молоді стрільці Романтики Хтось на фото читає німецьку пресу на позиції.
У когось з офіцерів на столі портрет Франка, а ще газета Діло український щоденник, що виходив на Галичині від 1880 року. Один грає на флейті в окопі, другий на сопілці в офіцерській квартирі.
Третій малює портрети побратимів.
Є і такі, що пригощають полонених росіян кавою. Окрім того, що вони прекрасно воювали, українське стрілецтво було дуже романтичною, інтелігентною, освіченою армією, зазначає Василь Лопух.
Автор фото Іван Іванець архів УМБ.
Чотар Новаківський зі своїм ординантом 1916 р.
Фото без додаткової інформації архів УМБ.
Художник на фоні емблеми стрільців 1916 р.
Автор фото Теофіл Мойсейович архів УМБ.
Чотар і поручник в канцелярії Коли в складі австрійської імперської армії стрільці зявилися на підросійській Україні, культура та політосвіта пішли у зросійщені маси. Січовики пропагували самостійність.
На Херсонщині, як згадувала Софія Тобілевич, акторка, дружина КарпенкаКарого, вони роздавали літературу, створювали осередки Просвіти, театральні гуртки.
Проводили вистави.
BANNER2 Засновували Січ першу україньску газету в Херсоні.
Разом із воїнами Болбочана зібрали гроші для української читальні в селі Приморське на Запоріжжі.
У 1954 році часопис Червона калина в НьюЙорку опублікував спомини Софії Тобілевич З прибуттям сюди Січових Стрільців затихли по селах пяні оргії та бешкети, затихли напади, злочинства та сваволя, замовкли дикі сварки та вистріли.
Натомість лунали стрілецька пісня та веселий сміх дівочий.
Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Портрет Кобзаря в школі на Волині 1916 р.
Автор фото та місце невідомі архів УМБ.
Селяни в 1914 році Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Вчителька сільської школи на Волині 1916 р.
Скло Що було до створення Богом світу, Біблія не каже.
Але якою була Україна до того, як її нібито створив Ленін, розповідають світлини 19141919 років.
На них синьожовті прапори.
Портрети Шевченка.
Вишиті сорочки, намиста та пишні спідниці.
Кожухи і кучми.
Респектабельні костюми та жіночі наряди міської інтелігенції.
На фото люди зі спільною давньою історією, розділені двома імперіями.
Різного достатку, політичних поглядів але переважно без них.
Однаково релігійні.
Працьовиті.
Деревяні церкви або муровані храми.
Хати побілені.
Деревяні, мазані.
Великі, малі чи зовсім бідні.
Простота та впорядкованість селищ і містечок.
Архітектура Одеси, Києва і Львова.
Обстріляний більшовиками, а потім вщент знищений мазепинський собор, на місці якого побудують київський палац піонерів і готель Салют.
Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Дзвіниця Собору гетьмана Івана Мазепи, яку обстрілювали більшовики 1918 р.
Автор фото Іван Іванець архів УМБ.
Подільський візник 1916 р.
Автор, місце та рік невідомі архів УМБ Рідний брат моєї бабки служив в австрійському війську, згадує Василь Лопух.
На жаль, він так давно помер, що я знаю тільки, що він служив.
Я памятаю його такі класичні, типові вуса.
Ще один, двоюрідний брат бабки також був у війську.
Від нього залишився тільки невеличкий скляний келих, що переходив з рук у руки, і тепер він в мене тут, у США. Гарний келишок, трохи більш ніж стограмовий.
З емблемою.
Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Оригінальний підпис Четар УСС М.
Саєвич провадить українську дітвору поліщуків зі с.
Острівок до Володимира В.
1916 р.
Автор фото, місце та рік невідомі архів УМБ Автор Михайло УгринБезгрішний архів УМБ.
Житло чотаря УСС М.
Гаврилка у Пісочній, Львівська область 1917 р.
Без поваги до коріння чи бодай звичайної допитливості людська память слабша за скло, з якого зроблено столітні фотонегативи УСС.
Тендітніша за родинний келих Василя Лопуха.
BANNER3 Раніше Наукове Товариство імені Шевченка було поруч з Польським інститутом імені Пілсудського, каже він.
Я до них часто заходив.
Бачив, що Польська держава надавала гранти, відправляла у НьюЙорк науковців, забезпечувала технікою. Польща про такі речі дбає, бо хоче добре вписати себе в світову історію.
Наші ж архіви в Америці, наукові, культурні інституції з набуттям Україною незалежності продовжують працювати на ентузіазмі.
За рахунок коштів діаспори і пожертв.
Євген Руденко УП
Останні новини
більше новин