Зміст

• Іноземні війська в Україні – чи буде конкретика?
• Фактори невизначеності
• Чому знову обговорюють миротворчу місію ООН
• Підтримка України тут і зараз

Сьогодні, 27 березня, у Парижі відбудеться саміт "Коаліції охочих" щодо підтримки України. На нього запросили представників понад 20 держав, включно з країнами Європейського Союзу, а також Великобританії, Канади, Норвегії і Туреччини. Приїде і український президент Володимир Зеленський.

Мета зустрічі в Парижі – закріпити статус Європи як впливового і, найважливіше, самостійного гравця на міжнародній арені. Вона отримала публічного "ляпаса" в середині лютого, на Мюнхенській безпековій конференції. Тоді американські учасники на чолі з віце-президентом Джей Ді Венсом публічно заявили, що європейських лідерів не буде за столом переговорів про завершення війни Росії проти України. І дали зрозуміти, що безпека Європи – це справа насамперед самої Європи, тож безоглядно покладатися на США, як раніше, вже не вийде.

Ці події принаймні частину лідерів ЄС привели до тями. Тож оперативно, за мірками ЄС, ухвалюються рішення про збільшення оборонних видатків. А на рівні окремих держав, Франція та Велика Британія намагаються згуртувати "коаліцію охочих" для потенційної відправки військ в Україну. Власне, це головна тема саміту в Парижі, але не єдина.

Раніше президент Франції Еммануель Макрон заявляв, що саміт "Коаліції охочих" має на меті завершити підготовку "короткострокової" військової допомоги Україні, розробити "надійну модель" для української армії, яка б унеможливила майбутні вторгнення Росії, а також визначити гарантії безпеки, зокрема через розміщення іноземних військ на території України.

Ключова в цьому плані – ініціатива щодо контингенту. Вона вже пережила кілька трансформацій. На ранніх стадіях, за даними РБК-Україна, в кулуарах обговорювали навіть ідею миротворчої місії безпосередньо на лінії зіткнення, чисельністю від ста тисяч солдатів.

Однак за загальною думкою, такий варіант виглядав абсолютно фантастичним. Тож згодом перейшли до реалістичніших концепцій – не миротворців ООН, а багатонаціональних сил з тих країн, які виявлять бажання відправити війська в Україну. Їх розміщення можливе не на лінії розмежування, а в тилу. І вони можуть виконувати радше функцію підтримки для ЗСУ, ймовірно, інструкторів, технічного персоналу тощо. Деталі такої місії обговорювалися в Парижі під час кількох нарад начальників штабів. Однак, і тут не все так однозначно. Низка країн, що брали участь в обговоренні, досі не визначилася.

"Наше завдання – вийти з результатом розуміння, хто у нас є і хто готовий імплементувати щодо гарантій безпеки саме напрямок контингенту, – розповів Володимир Зеленський на брифінгу 25 березня, – Мені здається, це можуть бути вже перші результати, вже теоретично отримати конкретику щодо тих чи інших країн".

Напередодні саміту Зеленський зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном, аби обговорити спільну стратегію на сьогодні. Однак є низка чинників, які додають непередбачуваності.

Навіть у Парижі та Лондоні – двох головних драйверах відправки контингенту в Україну є свої застереження та дещо різне бачення місії. Не кажучи вже про інших потенційних учасників. Як повідомляють джерела Reuters у європейських дипломатичних колах, деякі країни стурбовані через витрати на майбутню місію, нестачу живої сили і техніки, а також через перспективу опинитись у стані війни з Росією.

За даними The Telegraph, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер явно поквапився, коли говорив про відправлення військ в Україну. Джерело видання в Міноборони Великої Британії розповіло, що переговори перебувають на "ранній стадії" і радше мають політичний сенс. До того ж існують питання щодо реального військового потенціалу Великої Британії.

Невизначеність існує також у Франції, яка перехопила неформальне лідерство в ініціативі щодо контингенту. З одного боку, президент країни Емманюель Макрон займає рішучу позицію. "Наші солдати, коли вони задіяні та розгорнуті, мають реагувати та реагувати на рішення головнокомандувача, а якщо вони знаходяться в конфліктній ситуації, реагувати на неї", – сказав Макрон 26 березня після зустрічі з Володимиром Зеленським.

З іншого боку, проти відправки військ в Україну виступає опозиція в парламенті, зокрема, партія "Національне об'єднання". Крім того, ідея контингенту неоднозначно сприймається в французькому суспільстві, розповіла РБК-Україна науковий співробітник французького ніверситету "Ліон 3" імені Жана Мулена Оксана Мітрофанова.

"Громадська думка, звичайно, у більшості підтримує Україну, але коли йдеться про гіпотетичну можливість надсилання французьких військ, то тоді мова йде і про можливість, по-перше – загибелі французьких солдатів, по-друге – про протистояння з ядерною Російською Федерацією", – сказала Мітрофанова.

За словами експертки, французький уряд готує декілька абсолютно різних моделей підтримки України. А яка з них спрацює – може залежати від результатів перемовин, які зараз відбуваються по лінії США-Росія-Україна.

Німецькі військові на навчаннях у Литві (фото: Getty Images)

У планах Франції надсилання саме європейського контингенту залишається безумовно головним варіантом, проте звучать й інші, зокрема тієї ж миротворчої місії ООН. Так, Емманюель Макрон порушив це питання під час саміту Європейської ради за участю генсека ООН Антоніу Гутерреша 19 березня.

Та загалом усе залежить від результатів перемовин між Україною, Росією та США. "Всі, звичайно, очікують, яке буде перемир'я, де і як. Для того, щоб зрозуміти: а які сили потрібні, і де саме може бути необхідність розведення військ, чи моніторингу, чи ще якихось дій", – сказала РБК-Україна директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест.

За її словами, поки не буде відповіді на це питання, потенційні учасники "коаліції охочих" не готові давати свої зобов'язання.

Додатковий фактор невизначеності – це позиція США. Для введення багатонаціональних сил підтримка Вашингтона є вкрай важливою, хоча б з погляду логістики.

Хоча президент Зеленський зазначив, що між Європою і США існує "союз" щодо гарантій безпеки, частиною яких може стати відправка контингенту, конкретики поки що мало.

"Ми не знаємо поки що ролі США і якою вона може бути, але варіанти цієї ролі є. Усі хотіли б, щоб це була backstop of America (опора від Америки або підтримка від Америки - ред.)", – сказав Зеленський 25 березня.

І ще одна невідома – тривалість можливого перемир'я перед підписанням остаточної мирної угоди, адже повноцінну місію неможливо розгорнути за кілька тижнів. Зрештою, із цим пов'язані і завдання місії та її формат.

Зокрема, європейський контингент з країн-членів НАТО в силу своєї обмеженості міг би виконувати лише функцію підтримки, що доволі чітко проговорювалося.

"Вони (європейські військові, - ред.) можуть або допомогти нам із забезпеченням безпеки на морі, вони можуть допомогти нам закрити повітря хоча б для якихось регіонів. Вони можуть стояти на західному кордоні для того, щоб Україна могла вивільнити певні сили, які можна буде перекинути на північ або на схід", - зазначила виданню Шелест.

Крім того, якщо ідея з введенням контингенту почне набувати більшої конкретики, варто очікувати і ще більш запеклого опору з боку Росії, де вже неодноразово заявляли, що категорично незгодні з будь-якими "військами НАТО" на українській території.

У цьому контексті повернення Макрона до ідеї миротворців ООН може бути своєрідним "планом Б", на випадок, якщо повноцінного миру одразу не вдасться досягти і діятиме лише перемир'я. У такому випадку до місії можливо залучити не лише європейські країни, а й Туреччину, Індію та і інші країни. До всього іншого, це дозволить забезпечити її достатній масштаб.

"Вони (треті країни, - ред.) ніколи не прийдуть в європейську або багатонаціональну місію, але сто відсотків готові долучитися до місії ООН. Щонайменше індійці – ми це питання отримували минулого тижня в Індії (під час візиту - ред.), просто на кожній зустрічі, на якій були", – підкреслила Шелест.

Французькі миротворці в Лівані (фото: Getty Images)

Однак миротворча місія ООН потребує схвалення Ради безпеки, де Росія має право вето і точно спробує проштовхнути вигідні для себе параметри. Водночас за словами Шелест, в такому випадку є шанси залучити Китай. А як писало РБК-Україна, він грає свою гру, не завжди на боці Росії.

"Одні джерела кажуть, що Китай готовий вже навіть надіслати своїх миротворців – а вони в десятці найбільших контрибуторів. Але потім є заяви китайців, що ні-ні, ми поки не розглядаємо це. Я думаю, що правда десь посередині", - сказала виданню Шелест.

Втім, якщо фінальний варіант проекту місії ООН країні-агресорці не сподобається, вона завжди зможе одноособово заблокувати її тим самим вето.

Перемовини про перемир'я між Росією та Україною перебувають лише на ранніх стадіях. Тож паризький саміт може перетворитися на чергове "звіряння годинників", без особливих проривів.

Водночас на всіх зустрічах такого штибу для України пріоритетом залишається двосторонній діалог та отримання військової допомоги від окремих країн. Звісно, є довгострокові програми допомоги, приміром, в рамках колективної програми Ukraine Compact чи двосторонні угоди про безпекову співпрацю з Україною.

Після раптового призупинення, а потім відновлення допомоги США, допомога від Європи залишається особливо актуальною. Як і раніше, гостро стоїть питання ППО. Президент Зеленський проводив переговори з цього приводу із європейськими партнерами на початку березня та анонсував хороші новини.

Ще один напрямок стосується бойових літаків. Під час уже згаданого призупинення військової допомоги США також було на деякий час призупинено підтримку засобів радіолокаційних перешкод для F-16. Крім того, залишається питання збільшення кількості літаків для України.

"Як можна допомогти Франція, якщо брати дійсно реальний вимір, це шукати літаки Mirage, які використовуються в інших країнах, тобто збільшити їх постачання та навчання українських пілотів", - сказала РБК-Україна Мітрофанова.

Разом з тим, щодо низки категорій озброєння можливі затримки через необхідність переоцінити, чи потрібна ця зброя Україні. "Якщо раптом буде прийнято рішення не бити до російській території чи щось ще, тоді постане питання, чи віддавати нам ракети Storm Shadow зараз, наприклад. Чи краще ці гроші витратити на щось інше", – пояснила Ганна Шелест.

В цьому контексті перемир'я для Києва несе додаткові ризики. Країни, які надають Україні військову підтримку, не відмовляться від неї, але переглядатимуть її номенклатуру. А це в свою чергу, може призвести до зміщення термінів постачань. Всі ці меседжі Україні важливо сьогодні проговорити із партнерами, аби уникнути "просідань" у найбільш важливих сферах підтримки.

При написанні матеріалу використовувались заяви Українських та європейських політиків, публікації The Telegraph, AFP, Bloomberg, Reuters, коментарі Ганни Шелест та Оксани Мітрофанової.