Сьогодні, 19 березня, свій ювілей відзначає видатна українська поетеса, письменниця та громадська діячка Ліна Костенко. Одній із найвпливовіших постатей сучасної української культури виповнюється 95 років. «Главком» у цей день розповідає про життєвий шлях Костенко, творчий спадок і внесок у національну літературу.

Біографія Ліни Костенко

Ліна Костенко народилася у 1930 році в містечку Ржищів. Її батько, Василь Костенко, був педагогом і поліглотом – самотужки вивчив 12 мов і викладав у місцевій школі майже всі предмети. У 1936 році його репресували, як «ворога народу», й засудили до 10 років концтаборів.

Про цю ситуацію існує легенда: коли під час обшуку енкаведисти запитали, де він ховає зброю, той лише усміхнувся і вказав на колиску з донькою: «Отам», де спала маленька Ліна Костенко.

Згодом родина переїхала до Києва й оселилася в робітничому селищі на Трухановому острові. Ліна навчалася у школі №100, яка 1943 року була спалена разом із усім селищем. Ці події залишили слід у її творчості – про них вона написала у вірші «Я виросла у Київській Венеції». Після війни дівчина продовжила навчання у школі №123 на Куренівці.

Ліна Костенко зробила перші кроки в літературі у студії при журналі «Дніпро», яку очолював Андрій Малишко. Вже у 16 років її твори почали з’являтися у друці. Після закінчення середньої школи Ліна Костенко навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Закінчивши педагогічний та літературний інститути, Ліна Костенко вже мала три видані поетичні збірки. Літературознавці й критики передбачали їй блискуче майбутнє, однак радянська цензура втрутилася в її творчий шлях. Поетичну книгу «Зоряний інтеграл» заборонили до друку, пояснюючи це політичною позицією авторки.

Вірші поетеси почали поширюватися в самвидаві, а наступну збірку, «Княжа гора», теж не дозволили випустити. Сучасники припускають, що вся справа могла бути лише в одному вірші про Україну, який не відповідав вимогам радянської ідеології.

Ім’я Ліни Костенко опинилося під негласною забороною у видавничій сфері, тож упродовж 16 років її творчість залишалася недоступною для читачів. Так, історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який згодом став справжнім шедевром української та світової літератури, пролежав у шухляді цілих шість років, перш ніж побачив світ. За цю знакову працю у 1987 році поетеса була удостоєна Шевченківської премії.

Ліна Костенко була однією з ключових постатей шістдесятницького руху та відкрито підтримувала дисидентів, відвідуючи судові процеси над тими, кого звинувачували в «антирадянській діяльності та пропаганді».

У 1965 році вона разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими видатними діячами підписала лист-протест, адресований владі. У цьому зверненні вони засуджували арешти української інтелігенції та вимагали відкритого судового розгляду справ.

У 1966 році Ліна Костенко зробила сміливий крок, виступивши в Спілці письменників під час чергової церемонії засудження так званих «національних відщепенців». Вона відкрито підтримала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва, братів Горинів, що викликало бурхливі оплески серед молоді.

Згодом поетеса написала відкритого листа до газети Літературна Україна на захист В'ячеслава Чорновола. Хоча його так і не опублікували, цей крок остаточно закрив для неї можливість офіційного друку.

За книгу «Інкрустації» Костенко отримала премію Франчески Петрарки. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянської академії. У 90-х роках Ліна Костенко перестала брати участь у громадському житті.

З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. Вона коментувала це так: «Може бути, там я спасаю душу».

У період «помаранчевої революції» у 2004 р. на деякий час повернулась до громадського життя. Згодом у 2005 році поетеса відмовилась і від звання Героя України, яке їй хотів присвоїти новообраний президент України Віктор Ющенко.

Чоловіки Ліни Костенко

Єжи Ян Пахльовський

Першим коханням поетеси був поляк Єжи Ян Пахльовський, з яким вона познайомилася під час навчання в Московському літературному інституті. Він мріяв стати письменником-мариністом, а їхні стосунки розвивалися в атмосфері юнацької закоханості. Проте на заваді шлюбу став указ президії Верховної Ради СРСР, який забороняв союзи між радянськими громадянами та іноземцями. Вийти з цієї ситуації можна було лише шляхом зміни громадянства, що вважалося зрадою Батьківщини.

Лише у 1954 році заборону було скасовано, і закохані змогли одружитися. У шлюбі народилася донька, однак сімейне життя тривало недовго – через два роки пара розлучилася через несумісність характерів. Пахльовський здійснив свою мрію, шість років працювавши рибалкою на суднах далекого плавання, і став відомим мариністом.

Аркадій Добровольський

Коли Ліні Костенко було 28 років, вона почала зустрічатися з письменником і перекладачем Аркадієм Добровольським, який був старший за неї на 20 років. Його життєвий шлях був сповнений випробувань: він провів 25 років у сталінських таборах на Колимі та тричі був засуджений за «контрреволюційну націоналістичну та терористичну діяльність».

У 1959 році Добровольський почав працювати на кіностудії імені Олександра Довженка, де й познайомився з Ліною Костенко. Вони разом створили сценарій до фільму «Перевірте ваші годинники», який розповідав про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Однак через численні правки цензури картина так і не вийшла, а поетеса зреклася авторства. Їхні стосунки супроводжувалися суспільним осудом, оскільки Добровольський мав дружину та сина.

Василь Цвіркунов

Другим чоловіком Ліни Костенко став Василь Цвіркунов – директор кіностудії імені Довженка, завдяки якому на екрани вийшли такі культові фільми, як «Тіні забутих предків», «В бій ідуть тільки старі», «За двома зайцями» та багато інших.

Їхнє знайомство відбулося у 1963 році, коли Костенко було 33 роки, а Цвіркунову – 46. На той момент у кожного з них уже були власні сім’ї: він мав дружину та дітей, а вона – доньку й складні стосунки з Добровольським.

Попри критику з боку суспільства, Ліна Костенко та Василь Цвіркунов одружилися. Їхній союз тривав 25 років, аж до смерті Цвіркунова. У цьому шлюбі народився син.

Діти Ліни Костенко

Ліна Костенко – мати двох дітей: доньку Оксану від першого шлюбу та сина Василя від другого. Оксана Пахльовська стала відомою професоркою, літературознавицею та культурологинею, яка викладає україністику в Римському університеті Ла Сап'єнца. Василь Цвіркунов-молодший обрав шлях у сфері програмування та разом із родиною мешкає у США.

Нагадаємо, що українська письменниця і поетеса Ліна Костенко отримала найвищу нагороду Франції – Орден Почесного легіону. Відзнаку письменниці вручили 14 липня 2022 року у посольстві Франції. 

Також українська поетеса та письменниця Ліна Костенко отримала звання «Почесного громадянина міста Києва» у травні 2024 року.