На початку 2022 року, коли війна стала повномасштабною, полковник Роман Розенберг, командир авіаційної бригади Національної гвардії України, отримав наказ відновити аеродром. Це завдання вимагало оперативної закупівлі резервуарів для зберігання авіаційного пального. Через місяці після виконання цього наказу, він опинився за ґратами, звинувачений у "недбалому ставленні до військової служби".

Виконання наказу та закупівлі в умовах війни

Розенберг, досвідчений військовий, який здійснив 89 бойових вильотів та нагороджений орденом Богдана Хмельницького, у липні 2022 року уклав договір із ТОВ "ТД Роботенкс" на закупівлю резервуарів РГС-50 та РГР-25. Контракт на суму 19,9 млн грн мав забезпечити збереження стратегічного запасу пального. Умови були стандартними для воєнного часу: фіксована ціна, жодних змін у договорі після його підписання.

Запаси пального прибули на військовий об’єкт, а завдання командування було виконано. Це суттєво підвищило боєготовність підрозділів НГУ. Попри проблеми із закупівлями у 2022 році, ця була проведена відповідно до законодавства та порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Проте півтора року потому Державне бюро розслідувань (ДБР) ініціювало кримінальне провадження за фактом, що ці резервуари були закуплені за завищеною ціною. 29 червня 2024 року полковнику Розенбергу висунули підозру та відправили до слідчого ізолятора.

Різні версії ДБР: невідповідність офіційних звинувачень

ДБР стверджує, що через недбалість Розенберга було переплачено 11,9 млн грн. Однак у власному офіційному повідомленні Бюро описує інші обставини: мовляв, постачальник самостійно завищив ціни після укладення договору, а військовий не помітив цього. Така невідповідність викликає питання: що саме інкримінується полковнику – неналежний контроль чи фальсифікація постачальником?

Захист наполягає, що ці звинувачення безпідставні. Ще до відкриття справи компанія-постачальник ініціювала незалежну експертизу, яка встановила, що ринкова вартість резервуарів становить 23,5 млн грн – значно більше за суму контракту. Додатково, інший висновок експертів, призначений самим ДБР, не зміг підтвердити факт завищення цін.

Чому справа триває попри відсутність доказів?

Справа полковника Розенберга викликала суспільний резонанс на тлі обговорення прозорості державних закупівель та антикорупційних заходів. Проте численні експертизи, аудити та документи свідчать, що підстав для звинувачень немає.

Акт ревізії Держаудитслужби, проведений у червні 2024 року, не виявив жодних фінансових зловживань. Відповідно до документів Національної гвардії, закупівля відповідала всім постановам Кабінету Міністрів щодо оборонних закупівель. І, зрештою, військова частина офіційно заявила, що жодних збитків завдано не було.

Попри це, 23 грудня 2024 року слідчі ДБР призначили нову експертизу, доручивши її приватній особі, яка не мала відповідної кваліфікації у більшості необхідних галузей. При цьому Міністерство юстиції підтвердило, що строк дії сертифіката цього експерта в певних напрямках закінчився понад п'ять років тому. Наступного дня слідство поспіхом оголосило завершення розслідування, а вже 3 лютого 2025 року обвинувальний акт було передано до суду, попри численні неузгодженості у матеріалах справи.

Читайте також: Генерал Марченко – про справи проти командирів: Ми повертаємося до режиму, з яким воюємо

Політичний контекст і майбутнє справи

Проблема, яка постає перед суспільством у цій справі, виходить за межі одного контракту. Військові, які виконують накази в умовах війни, опиняються під кримінальним переслідуванням за дії, які, як виглядає, не порушували закон. Історія полковника Розенберга – це не лише про одну закупівлю, а й про методи роботи Державного бюро розслідувань у контексті воєнного часу та правозастосування щодо військовослужбовців.

Вже сьогодні низка народних депутатів звернулися до Офісу Генерального прокурора з проханням взяти справу на контроль з метою унеможливлення фальсифікації матеріалів з боку слідства. Відкритим залишається питання: це справедливе розслідування чи цілеспрямоване переслідування військового, який просто виконував свій обов’язок?

Розенберг під судом, і його справа стає лакмусовим папірцем для всіх військових командирів: чи можна виконувати накази без страху опинитися за ґратами? Поки українці обурюються новинами, які безпосередньо не стосуються їхнього життя, окремі силові структури цілеспрямовано створюють атмосферу страху серед військових. Що для нас важливіше: перемога чи гучні розслідування, які більше нагадують показові судилища і лише деморалізують сили оборони? Ціна цих дій – не просто доля одного командира, а боєздатність всієї країни.

Андрій Тарасов