З приходом на посаду Президента США Дональда Трампа дискусії щодо завершення війни в Україні помітно активізувалися. На порядок денний знову вийшла тема виборів – і як вимога деяких міжнародних партнерів, і як засіб тиску з боку Кремля. 

ОПОРА неодноразово наголошувала на тому, що вибори неможливо проводити в умовах воєнного стану та без досягнення сталого миру. Не можна спершу організувати волевиявлення, а тоді домовлятися про мир. Послідовність дій має бути такою: режим припинення вогню, час на підготовку, мир і аж тоді проведення виборів. 

Через режим воєнного стану, введений із початку російського повномасштабного вторгнення, в Україні не були проведені чергові парламентські (мали відбутися 29 жовтня 2023 року – в останню неділю жовтня 5-го року повноважень Верховної Ради) та президентські вибори (мали відбутися 31 березня 2024 року – в останню неділю березня 5-го року повноважень Президента).

У цьому матеріалі з’ясовуємо, коли в Україні можуть відбутися парламентські та президентські вибори. 

Коли вибори: законодавство не відповідає реальним викликам

Візуалізація підготовлена на основі юридичної довідки про строки проведення загальнодержавних повоєнних виборів. Перші два графіки відображають підхід, викладений у чинному законодавстві, другий – бажаний сценарій.

Українське законодавство (абз. 6 ч. 1 ст. 20 Виборчого кодексу) визначає, що вибори, виборчі процеси яких не розпочалися у зв’язку з введенням воєнного стану, мають бути призначені або оголошені не пізніше місяця після його завершення. Наприклад, якщо воєнний стан завершиться 9 травня 2025 року і більше не буде продовжений, то повоєнні вибори мають бути призначені/оголошені не пізніше 9 червня цього ж року.

Однак з урахуванням наслідків війни (руйнування виборчої інфраструктури, багатомільйонна міграція, безпекові виклики тощо) для якісної підготовки до повоєнних виборів потрібно значно більше часу. 

Однією з ключових проблем наразі є відсутність спеціальних законодавчих норм, що регулюють вибори в післявоєнний період. Виборчий кодекс розробляли протягом 10 років та ухвалили у 2019-му. На момент його створення виклики, пов’язані з проведенням повоєнних виборів, не були враховані, оскільки їх неможливо було передбачити.

Хоча строки, передбачені законодавством, недостатні для належної підготовки демократичних виборів, українські політики домовилися збільшити ці терміни. У листопаді 2023 року під час IX Діалогу Жана Моне всі парламентські сили дійшли згоди, що національні вибори (парламентські та президентські) мають відбутися не менш як через 6 місяців після завершення воєнного стану. 

Політики сформулювали визначення цього терміну так, що інтерпретувати його можна по-різному: або 3 місяці на підготовку і ще 3 місяці на виборчу кампанію, або 6 місяців на підготовку і 3 місяці на кампанію . Втім, у неофіційних комунікаціях представники і влади, і опозиції наголошують, що йдеться саме про 6 місяців до дня голосування. Втім, навіть таке невелике збільшення тривалості підготовки до виборів потребує законодавчих змін. 

Чому потрібен додатковий час на підготовку до повоєнних виборів?

Усе дуже просто. Виборче законодавство необхідно суттєво оновити, щоб воно відповідало реальності, в якій опинилися Україна. 

Громадянська мережа ОПОРА підготувала Дорожню карту для забезпечення організації повоєнних виборів,де визначила заходи, яких необхідно вжити, і запропонувала таймлайн їх реалізації. Ще під час дії режиму воєнного стану потрібно, зокрема, визначити вид повоєнних виборів і їх послідовність; встановити дати проведення виборів і тривалість голосування; забезпечити активне і пасивне виборче право громадян України, які на законних підставах перебувають за кордоном. Не пізніше як за 6 місяців до початку виборчого процесу слід законодавчо закріпити індикатори аудиту безпеки для визначення громад/територій, де можна і не можна проводити вибори; виконати євроінтеграційні зобов'язання у сфері реформування виборчого законодавства; гарантувати виборчі права військових та інших вразливих категорій виборців. За 3 місяці до початку кампанії необхідно провести аудит безпеки на рівні громад/територій, розробити протоколи дій на випадок безпекових загроз тощо. 

Крім цього, завчасна підготовка до повоєнних виборів дозволить розгорнути міжнародні місії спостереження, що підвищить довіру до результатів голосування. За словами Улві Акхундлу, заступника керівника відділу з питань виборів БДІПЛ ОБСЄ, 9 місяців – це мінімум, необхідний для розгортання місії у спосіб, який гарантуватиме надійне спостереження. 

Президентські чи парламентські: які вибори можуть відбутися першими

Не менш важливою проблемою є послідовність проведення виборів. До цього питання можна виокремити два основні підходи.

Перший підхід передбачає, що черговість виборів різного типу залежатиме від тієї послідовності, в якій вони мали відбутися. Тоді першими слід проводити парламентські вибори, адже чергові вибори до Верховної Ради мали відбутися 29 жовтня 2023 року, а вибори Президента – 31 березня 2024 року.

Другий підхід ( залежно від фактичного періоду здійснення повноважень)означає, що першими потрібно провести вибори Президента, адже глава держави набув повноважень раніше (20 травня 2019 року) та реалізує представницький мандат довше, ніж парламент (з 29 серпня 2019 року).

Тут може виникнути думка: чому б не провести ці вибори одночасно? Згідно з Виборчим кодексом (ч. 2 ст. 78), Верховна Рада призначає чергові вибори Президента не пізніше як за 100 днів до дня виборів. Сама виборча кампанія має тривати 90 днів. Що стосується виборів до Верховної Ради, то згідно з ч. 2 ст. 136 Виборчого кодексу, ЦВК оголошує про початок виборчого процесу не пізніше як за 61 день до дня голосування. Тобто  дві виборчі кампанії можуть збігтися у часі. 

Втім, є нюанс. Це суперечитиме ч. 4 ст. 3 Виборчого кодексу, яка забороняє проводити одні чергові й позачергові загальнодержавні вибори з іншими черговими чи позачерговими загальнодержавними виборами, а також черговими місцевими виборами. Тому перші повоєнні вибори президента і парламенту мають бути розведені у часі. 

Водночас не варто забувати, що у жовтні 2025 року за планом мають відбутися місцеві вибори, які теж слід проводити неодночасно з національними. Але це питання вартує окремого обговорення.

Послідовність проведення виборів залежатиме від того, який із двох підходів оберуть законодавці – звісно, якщо ключову роль не зіграє принцип політичної доцільності. В будь-якому разі адаптація законодавства має розпочатися ще до завершення воєнного стану. Це не заборонено ні Конституцією, ні законодавством про воєнний стан.

Анатолій Бондарчук