Народний меморіал на Майдані у Києві. Як він виник і що кажуть ті, хто не може пройти повз
glavcom.ua
Wed, 26 Feb 2025 18:00:00 +0200
Маленькі синьожовті прапорці і фотографії людей, які віддали своє життя, обороняючи Україну.
Це прості символи горя, яким затопила Україну розвязана Росією війна.
Телеканал Настоящее время, створений Радіо Свобод, з участю Голосу Америки, поговорив із рідними загиблих оборонців України і тими, хто не може пройти повз народний меморіал на головній площі Києва.
Цей меморіал на майдані Незалежності у Києві став посправжньому народним символом війни.
Він не має офіційної назви, він не санкціонований, але щодня тут зявляються нові прапорці, кожен із яких символізує загиблого українського військового.
До 2014 року тут проходили масові концерти, ставили головну ялинку країни, влітку клумби засаджували квітами.
Але після розстрілу Майдану і початку війни Росії проти України це місце поступово перетворювалося на місце памяті, а з 2022 року стало місцем скорботи.
Кожен синьожовтий прапорець персональний на ньому імя загиблого на війні, номер бригади, дата народження та смерті.
Перші прапорці тут помітили влітку 2022 року.
За однією з версій їх встановив іноземець.
Іншою родичі військовослужбовців полку Азов.
Раїса дружина загиблого військового Азова.
Ігор Шинкарук був одним із тих, хто навесні 2022 року на гелікоптері добровільно полетів до заблокованого Маріуполя, щоб доставити їжу та ліки оборонцям Азовсталі.
Йому було 63 роки.
Він міг взагалі не йти.
Я його просила, плакала.
Він сказав, що це його обовязок захищати сімю та країну.
Він мені так сказав Це справа справжніх чоловіків.
І це далі не обговорювалося Довгий час Раїса думала, що її чоловік у полоні.
Але потім, після обміну тілами, тест ДНК підтвердив загибель Ігоря Шинкарука.
Це просто було нестерпно.
Так важко було.
Вже коли пішла інформація, що орки ще із 2014го року російських військових та проросійських бойовиків почали називати орками.
Як і вигадані істоти з романів Джона Толкіна, російські солдати відзначаються нелюдською жорстокістю ред.
зайшли і почали все рівняти із землею, я дуже цього боялася, що взагалі його тіла можу не знайти До імпровізованого меморіалу у центрі Києва постійно приходять люди, хтось вписує нове імя на прапорці, на бордюрах свіжі квіти та лампадки.
Лариса дружина загиблого Євгена Невинського.
До війни він був не лише актором, а й займався конструюванням театральних декорацій.
Зараз наш театр, де він працював механіком, працює без механіка.
Усі наші ляльки зараз мовчать, не чують та не моргають На війну акторлялькар пішов добровольцем.
Загинув на запорізькому напрямку під час контрнаступу.
Декілька місяців вважався безвісти зниклим.
Це був дуже важкий моральний стан.
Жінки якось описують його, знаходять слова, а я не можу.
Дуже страшно.
Це ніби тебе розрубували на частини, і ти не можеш ні дихати, ні бачити, ні чути, ні відчувати нічого Нашу розмову з Ларисою переривають черговий російський обстріл та робота ППО.
Після відбою повітряної тривоги біля меморіалу зустрічаємо Ірину.
Вона тут уперше приїхала вшанувати память рідного брата Сергія.
Офіційно брат Ірини вважається зниклим безвісти його тіло з поля бою забрати так і не змогли.
Могили немає.
І це тільки посилює біль для рідних.
І побратими його, і військовополонені підтверджують той факт, що він зі своїми друзями загинув.
Я сюди привезла маму вперше за два роки.
Тому що зараз це єдине місце, де фігурує його прізвище.
І він тут згадується як військовослужбовець Це не кількість прапорів, це кількість болю.
І це він тільки тут.
А ще є стіна памяті, меморіал, цвинтар.
І це тільки Київ.
І це лише один район.
Це страшний біль, каже Лариса.
Це місце памяті.
Якийсь шматочок чогось рідного, коли ти приходиш і ніби відчуваєш, що він десь тут.
Це місце для нас, рідних загиблих, дуже сильне і сильне Я впевнена, мені дуже хотілося б, щоб про це ніхто ніколи не забув.
І ці імена кожного, хто безвісти зник, загинув, хто брав участь, вони назавжди повинні бути в історії, вважає Ірина.
Український президент Володимир Зеленський часто приходить сюди разом з іноземними гостями.
Тут видно, яку ціну платить Україна.
Як заявила українська влада, за три роки повномасштабної війни Росії проти України на фронті загинули 43 тисячі українських військових.
Скільки ще вважаються зниклими безвісти невідомо.
У листопаді 2024 року журнал The Economist на основі інформації з відкритих джерел та повідомлень західних розвідок припустив, що загинуло щонайменше 60 100 тисяч українських військовослужбовців, а близько 400 тисяч були поранені та не можуть продовжувати службу.
Юлія Жукова
Останні новини
більше новин