Чи є насправді план у Трампа і Ко
regionews.ua
Fri, 21 Feb 2025 05:25:49 +0200
Мені теж дуже подобається шукати глибинний сенс у якихось процесах, особливо політичних.
Що це все не набір випадкових політичних заяв, кроків, спрямованих на вирішення електоральних, вузьких бізнесових, політичних чи суто еготригерних задач.
Що є ПЛАН, є ПРОЄКТ.
Проєкт 2025 чи якийсь інший таємний або не дуже план.
До речі, Проєкт 2025, хто хоч трохи вивчав, зводиться до наступного посилити владу президента дати йому більше виконавчих механізмів, послабити роль бюрократії і скасувати кляту diversity.
Я б це назвав планом з встановлення диктатури, але я думаю ви і самі здогадалися Все, більше нічого цінного там немає.
Але це не складний план, це класичний набір встановлювача диктатури, відомий будькому хоч трохи освіченому розмивай інституції, дискредитуй еліти, просувай наратив про сильного харизматичного лідера, який треба країні для боротьби з внутрішніми і зовнішніми ворогами.
Механізм встановлення диктатури дуже простий, питання завжди виключно до здатності еліт і суспільства пручатися.
От ми і перевіримо США.
А люди з амбіціями встановлення диктатур останнє про що думають довгострокові плани і розвиток.
Їм треба тут і зараз.
Так от.
Про складні плани і стратегії.
Як демонструє нам приблизно вся історія людства, політичні плани, економічні стратегії і глибоко рівневі концепції розвитку суспільства існують або у фантазіях візіонерів, або у голові конспірологів.
Зазвичай суспільний розвиток, формування і деградація інституцій тощо це складний малокерований інертний процес, де політичні і економічні рішення, часто хаотичні, егоїстичні, несистемні, взаємодіють з великими соціальними процесами і зсувами.
І чим більша система, країна, суспільство, тим менше можливостей системно впливати.
Ну от наприклад як з демографічним переходом, який є наслідком не пропаганди чи злого умислу, а поєднанням індустріалізації, урбанізації, наукового прогресу тощо.
Іноді суспільствам щастить на прогресивних реформаторів чи диктаторів розвитку, але і вони майже завжди діють або інтуїтивно, або вдало вписуючи свої рішення у зовнішній чи внутрішній контекст.
Та якщо вони діють без сприятливого контексту, їх реформи обнуляє наступник.
Як у Грузії.
Якщо все ж щастить то виходить як у Південній Кореї.
Але де б була Південна Корея без Вєтнамської війни і демографічного вибуху, який дав їй купу дешевої робочої сили в момент, коли вона була потібна у 60і і 70і Тому коли ми бачимо, як хтось намагається надати діям і заявам адміністрації Трампа чи будьякого іншого політика ознаки якогось системного довгострокового плану це класичний синдром пошуку глибинного сенсу.
Інтелектуальна вправа, яка може надати ілюзорну ясність.
І трохи заспокоїти.
Але такий спосіб описати реальність дуже далекий від того, що насправді відбувається і як працює політика нестримного правого популіста, яким є Трамп.
А відбувається спроба відповісти на дуже хаотичний запит свого виборця і власної голови.
Просто завжди слід памятати, що відповідь реакція на проблему не дорівнює рішенню проблеми.
А часто і суперечить їй.
Так, я чудово розумію, що мій опис реальності Трампа і його політики робить ситуацію ще більш невизначеною, ніж звичайні він хоче нас злити чи він хоче злити Путіна, але заради чогось.
Немає там ніякого заради чогось, крім власних політичних амбіцій і самозвеличення.
В цьому, власне, і проблема.
Що з Трампом, що з Путіним.
І саме тому вони обидва є загрозою для світу, бо плану немає, крім влади і слави
Останні новини
більше новин