"Хороші рускіє воюють за Україну". Що росіянин "Барсік" з Третьої штурмової каже про війну
www.rbc.ua
Thu, 20 Feb 2025 11:00:00 +0200
В Україні станом на початок повномасштабного вторгнення, за офіційними даними, проживало понад 200 тисяч росіян.
Частина колишніх рфівців не лише засудили збройну агресію своєї ексбатьківщини, а й стали на захист України разом з українцями.
З 2022 року було створено два збройні угруповання Легіон Свобода Росії та РДК.
Ще частина росіян доєдналися до офіційних підрозділів ЗСУ, багато з них воюють на нашому боці ще з 2014го.
Доброволець Коловрат Кожемякін з позивним Барсік родом з Сиктивкару.
Із зовнішнього вигляду чоловіка одразу помітні його вподобання та погляди на життя.
На тілі та голові язичницькі та націоналістичні татуювання.
2014 року Коловрат виїхав з Росії через переслідування за націоналістичні погляди та проукраїнську позицію.
Коли почалася війна, окупація Криму, Луганськ, Донецьк, я вже тоді почав думати, щоб перейти на ту сторону і намагатися боротися з російським режимом, каже Коловрат.
З першої спроби виїхати до України не вдалося.
Барсік намагався проїхати через Білорусь, але на той час СБУ не дало йому дозвіл на перетин кордону.
Вже з другої спроби після певних перевірок нарешті йому вдалося приїхати.
Чоловік каже, що їхав з однією метою доєднатися до війська.
Коловрат розглядав два варіанти Азов або ж Правий сектор.
І зрештою за кілька тижнів перебування в Україні зміг стати азовцем.
Чоловік приїхав в Україну і приєднався до азовців фото Getty Images Азов був полком добровольців.
Його націоналізм мене дуже приваблював.
Тому я туди і пішов.
Мені цікаво було знайти таких, як я націоналістів.
Таких бійців, з якими буде цікаво і по ідеології, і по війні, згадує Кожемякін.
Вперше Барсік виїхав на фронт ще у 2014 році, за чотири дні до Широкинської операції.
І згодом вже воював у самому селі Широкине.
Я був у розвідці.
У нас там було кілька бойових виходів.
Це вже була більш позиційна війна.
Ми стояли в обороні, розповідає чоловік.
Довгий час Азов не допускали до бойових дій, більшість часу бійці проводили на полігоні, тому на певний час Коловрат пішов із війська та займався громадською діяльністю.
Але з початком повномасштабного вторгнення одразу повернувся.
На той час азовці були в Маріуполі, тож Барсік приєднався до формування ТРО Азов, яке у 2022 році стало на захист Київщини.
Ми ще за рік до цього почали готуватися та тренуватися.
Ми чекали, коли армія РФ нападе, каже Коловрат.
Перші бої у складі ТРО Азову були в Бучі.
Коловрат згадує, що тоді у них нічого не було, крім автоматів, а на завдання доводилось їздити на звичайних автобусах.
Під час оборони Маріуполя були необхідні добровольці, які б мали на гвинтокрилах залетіти у заблоковане місто.
Тих, хто згодився, попереджали, що це може бути дорога в один кінець.
Серед відчайдухів був і Коловрат.
Я одразу погодився і не думав, що буде потім.
Я ж був з Азову.
Там були мої друзі, і я хотів туди потрапити, розповідає військовий.
Росіянин полетів рятувати українців.
Хоча тоді Барсік був не єдиним виходцем з РФ, хто їхав в Маріуполь на допомогу українським військовим.
Ще один його земляк, який вирушив на поміч азовцям, пізніше потрапив у полон.
Що нині з ним ніхто не знає.
Барсіку ж пощастило не потрапити в полон, але він отримав поранення, і за тиждень після прибуття його евакуювали з Маріуполя.
Мені фортануло.
Якби я потрапив в полон, то сидів би у вязниці пожиттєво, в кращому випадку, переконаний він.
Доки Барсік проходив лікування та реабілітацію, в цей час ТРО Азов переформатувалося в 3 ОШБр.
Після одужання він одразу повернувся на фронт в складі бригади.
Тоді вже брав участь в операціях під Бахмутом як штурмовик.
Це найбільш почесне бути штурмовиком Штурмовик найбільше ризикує.
В нього летить все.
Його всі хочуть вбити і артилеристи, і мінометники, і АГСники, танкісти, дронщики.
А в тебе лиш автомат і ти намагаєшся зламати ворожу оборону.
Тому штурмовик це найпочесніша роль, каже Коловрат.
Доброволець воює за Україну вже 10 років фото РБКУкраїна Попри те, що Кожемякін уже 10 років воює за Україну, у нього досі немає українського громадянства.
Усі інстанції постійно відмовляють у його видачі.
Доводилося звертатися в міграційну службу, МВС, СБУ і навіть в Офіс президента, але все марно.
Доброволець вважає це несправедливим, адже для тих росіян, які обрали сторону України і ризикують собою, мали б бути можливості для легального проживання в нашій країні.
Є моменти, які неможливо зробити без громадянства.
Я не можу одружитися, не можу зробити дозвіл на зброю.
Навіть піти перекласти російський паспорт і нотаріально завірити теж не можу, адже виходить, що я тут нелегально, і мені потрібно перетнути кордон.
А так як мене подала Росія в Інтерпол за проукраїнську позицію, то за кордон я виїхати не можу, розповідає Коловрат.
Людей з Росії та Білорусії, які обрали правильний бік у цій війні і воюють за Україну, досить багато.
Проте вони не можуть отримати легальних підстав для проживання.
Хороші рускіє воюют тут, проти системи, додає він..
Він уже і не вважає росіян за своїх, хоч вони і однієї національності, але для нього вони всі чужі за поглядами та життєвими принципами.
В Росії у військового залишились рідні, проте з ними він більше не спілкується, адже їх переслідують політичні органи за його позицію.
Єдине, заради чого Барсік хоч раз хотів би ще поїхати назад, це аби побачити рідних.
А повертатися в РФ не хоче, бачить своє майбутнє в Україні.
Якби повернути 10 років назад, я б знову приїхав в Україну і зробив все так само.
Хіба що забрав би ще з собою трохи людей, впевнений Коловрат Кожемякін.
Останні новини
більше новин