Актор Максим Рягін: Не можна одразу засуджувати людей, які ще не перейшли на українську
www.rbc.ua
Wed, 19 Feb 2025 10:00:23 +0200
Про роль митців у воєнний час та важливість підтримки української культури як потужної зброї у боротьбі за ідентичність, артистівзрадників, труднощі та радості акторського фаху, гармонію у стосунках з коханою дівчиною у інтервю РБКУкраїна розповів актор Максим Рягін.
Молодий та перспективний актор театру і кіно Максим Рягін вже встиг зарекомендувати себе як у драматичних, так і в комедійних ролях, підкоривши глядачів щирістю, відданістю професії та чіткою громадянською позицією.
Його знають чи не всі глядачі Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі, де служить Максим.
А нещодавно він майстерно втілив образ відважного рятувальника у серіалі СТБ Кохання та полумя.
Сьогодні в інтервю РБКУкраїна Рягін відверто розповідає про випробування спекою та висотою на зйомках, комічні ситуації з собакоюактором, свою кохану, а також ділиться глибокими роздумами про принципову позицію щодо мови та колегзрадників, і про те, чому заповіт Леся Курбаса актуальний і сьогодні.
Макс, як ти вирішив стати актором Що тебе надихнуло Коли я був маленьким, бабуся і дідусь часто дивилися серіали по телевізору, і я, приходячи до них, завжди приєднувався.
Я запамятовував репліки героїв і потім програвав їх за всіх, створюючи такий своєрідний концерт.
Мабуть, це несвідомо підштовхнуло мене до вибору цієї професії.
Завжди був активним у шкільних святкуваннях, любив брати участь у виставах і розважальних програмах.
Спочатку я навіть не думав про акторство як про професію мені просто подобалося це робити.
А вже в девятому класі я зрозумів, що не потрібно вигадувати якусь іншу професію, коли можна займатися тим, що приносить радість, і це вже є професією.
Що під час зйомок серіалу СТБ Кохання та полумя тобі давалося найважче Адже вас там муштрували профі з ДСНС.
Найскладнішими моментами за весь період зйомок для мене стали два епізоди.
Перший це серія про змагання ДСНС.
Ми були в повній екіпіровці, а на вулиці стояла спека понад 40C.
Нам довелося проходити естафету, аналогічну тій, яку виконують рятувальники.
Це було справжнє випробування розпечена від сонця гума, важке спорядження, нестерпна спека...
У результаті я навіть отримав тепловий удар.
Під час зйомок ми мали можливість трохи перепочити, але повністю зняти шоломи не могли.
Лише примірявши на себе це спорядження, усвідомлюєш, наскільки важка робота рятувальників.
Їм доводиться не лише долати такі перешкоди, а й заходити у палаючі будівлі.
Це викликає величезну повагу та шану.
Другий епізод став для мене справжнім особистим викликом.
Ми знімали сцену біля вишкимаяка в лісі, і за сценарієм мені потрібно було піднятися по зовнішній драбині без страховки.
Це випробування стало ще складнішим, оскільки в мене є легкий страх висоти.
Але довелося його перебороти, адже сцена мала бути відзнята.
Саме ці два моменти стали для мене найбільш складними під час зйомок.Максим Рягін під час зйомок у серіалі Кохання та полумя фото пресслужба СТБ У тебе є спільні риси з твоїм екранним героєм Якщо проводити паралелі між мною та моїм екранним героєм, то перше, що спадає на думку, ми обидва молоді й лише починаємо свій шлях у професії.
Мій персонаж у фільмі це юнак, який приходить до ДСНС, прагнучи навчитися всьому новому.
Він щиро хоче бути корисним, віддано опановує справу, якою захоплюється.
У певному сенсі я відчуваю те саме.
Для мене світ кіно ще незвідана територія, і хоча іноді щось може не виходити і я роблю помилки, я щиро намагаюся, вчусь, шукаю свій шлях.
Тому головна спільна риса між нами ми обидва новачки у своїй справі, але щиро віддані їй і посправжньому закохані в те, що робимо.
Які курйози і смішні моменти тобі найбільше запамяталися зі знімального процесу Напевно, це епізод, де мій герой рятує з пожежі собаку на імя Найда, яка, за сценарієм, втратила свідомість від диму.
Звісно, що для цієї сцени художники підготували бутафорську собаку пластикову фігуру, обшиту штучним хутром.
Вона виглядала досить реалістично, але мала один нюанс її лапи не згиналися взагалі.
Вони просто стирчали в різні боки. Мій герой мав робити собаці штучне дихання рот у ніс.
Уявіть цю картину я схиляюся над цією деревяною собакою, намагаючись вдихнути в неї життя, а навколо зібралася вся знімальна група, спостерігаючи за цим видовищем і даючи поради.
Попри складність моменту в самому епізоді, на майданчику це виглядало досить кумедно. Звісно, у реальному житті подібні ситуації не є смішними, адже важливе кожне життя.
А собаки взагалі постійно працюють поруч з рятувальниками, відшукуючи людей під завалами.Максим Рягін з колегами під час зйомок у серіалі Кохання та полумя фото пресслужба СТБ Яка роль актора в суспільстві під час війни Вважаю, що під час війни особливо важливо підтримувати не лише акторів, а й музикантів, письменників та всіх, хто творить українську культуру.
Адже культура це не лише наша ідентичність, а й потужний голос, який говорить світові ми є, ми боремося, ми живемо.
Збереження та розвиток українського мистецтва це спосіб утвердити нашу національну самобутність, зробити її впізнаваною та шанованою не лише в Україні, а й за її межами.
Ми маємо пишатися своєю культурою, просувати українське кіно, музику, літературу, щоб про нас знали в Європі й у всьому світі.
Бо поки живе наша культура живе й наш народ.
У театрі ти граєш як в дорослих виставах, так і у постановках для дітей.
Що тобі ближче і цікавіше Звісно, як акторові мені особливо цікаво працювати над дорослими постановками.
Процес розбору ролі, пошук сенсів, глибше занурення в матеріал усе це дає можливість розвиватися, відкривати для себе нові грані професії, навчатися як під час репетицій, так і безпосередньо на сцені.
Водночас дитячі вистави це зовсім інший, але не менш цінний досвід.
Граючи для дітей, ти перебуваєш у постійному енергетичному обміні.
Вони неймовірно чутливі до правди й завжди відчувають, коли актор нещирий.
Дитяча публіка не дозволяє розслабитися, адже кожну емоцію потрібно проживати чесно й відверто.
Попри ці відмінності, обидва види вистав дарують особливу енергію.
Але заряд, який отримуєш від дітей, він унікальний, його важко порівняти з тим, що відчуваєш у дорослих постановках.
Це інший рівень взаємодії, і він посвоєму цінний та особливий.
Від якої ролі ти б відмовився через ідейні переконання Чи є у тебе взагалі табу в житті чи на сцені Ймовірно, я б ніколи не погодився брати участь у фільмі, серіалі чи виставі не через саму роль, а через загальний контекст історії, яку розповідає проєкт.
Для мене важливо, який сенс закладено в сюжет, які ідеї він несе.
Якщо я розумію, що ця історія подається з точки зору, яка суперечить моєму світосприйняттю або перекручує важливі для мене цінності, то я не зможу бути в ній щирим.
А отже, найімовірніше, відмовлюся від участі, адже для мене чесність перед собою та глядачем один із найголовніших принципів у професії.
Який найнезручніший момент траплявся з тобою на публіці Чесно кажучи, я навіть не знаю, що відповісти, тому що жоден момент мені прямо не врізався в память як надзвичайно незручний.
Напевно, були якісь дрібні ситуації, коли щось пішло не так запнувся під час виступу, забув слова або випадково потрапив у якусь комічну ситуацію.
Але нічого такого, що я б згадував із відчуттям сорому чи незручності.
Можливо, я просто не надаю великого значення подібним моментам.
А можеш розповісти про свій найекстравагантніший вчинок у житті Напевно, складно виокремити якийсь один найекстравагантніший вчинок, адже в повсякденному житті я не прагну привертати до себе зайву увагу.
Усе найяскравіше, найемоційніше і, можливо, навіть екстравагантне відбувається на сцені та в кадрі.
Саме там я можу дозволити собі бути ким завгодно, проживати будьякі ролі.
А в житті, навпаки, після вистави чи зйомок я просто натягую капюшон, виходжу через чорний хід і спокійно їду додому.Максим Рягін під час зйомок у серіалі Кохання та полумя фото пресслужба СТБ Ти до 2022го вів соцмережі і спілкувався російською.
Але, здається, досить легко перейшов на українську.
Як думаєш, чому багато молоді досі розмовляють мовою агресора Мені пощастило опинитися в середовищі, де українська була природною частиною життя.
Моя дівчина, мої друзі в театрі усі вони говорять українською, тому цей перехід для мене відбувся легше, ніж для багатьох інших.
Разом із тим, я переконаний, що не можна одразу засуджувати людей, які ще не перейшли на українську, ставити під сумнів їхню любов до країни чи внесок у її розвиток.
Важливо не тиснути, а створювати якісний український культурний простір музику, кіно, драматургію.
Саме через мистецтво ми можемо розвивати нашу культуру так, щоб українська мова ставала органічним вибором.
А що думаєш про тих, хто споживає російський контент сьогодні Я переконаний, що йому немає місця в інформаційному просторі.
Його не повинно бути на телебаченні, радіо чи в соцмережах, адже це питання не лише культури, а й безпеки.
Проте я також розумію, що для деяких людей старі фільми чи музика можуть бути повязані з важливими спогадами або людьми з минулого.
Я не беру на себе роль судді й не вказую, що комусь можна чи не можна слухати чи дивитися.
Але важливо усвідомлювати наслідки таких рішень.
Якщо людина все ж обирає переглядати щось із російського контенту, то хоча б варто робити це без підтримки стрімінгових платформ, щоб жодна копійка з цього не потрапляла в бюджет країниагресора.
Водночас сьогодні в Україні створюється потужний, сучасний контент, і я дуже раджу звернути на нього увагу.
У нас зявилося багато талановитих музикантів, режисерів, сценаристів, які роблять якісний продукт.
І мені здається, що наш серіал це гарний приклад того, що український контент може бути на високому рівні.
Тому давайте підтримувати своє, бо воно того варте.
Як ти ставишся до своїх ексколег Гліба Михайличенка і Романа Соболевського, які зрадили Україну Тим паче, що це, по суті, твої однолітки, а не якісь люди з совка Мені складно зрозуміти, що відбувається в головах у таких людей.
Це справді не вкладається в жодну логіку.
Коли ти живеш тут, маєш друзів, близьких, будуєш своє життя в Україні і раптом обираєш шлях зради, це виглядає абсурдно.
Особливо, коли людина спочатку йде в Збройні Сили України, а потім їде до Росії Такі вчинки важко пояснити, і ще важче знайти для них бодай якесь виправдання.
Тут залишаються твої друзі, твої знайомі, а ти їдеш у країну, яка щодня обстрілює їх ракетами та шахедами.
І ти ще й сплачуєш податки цій державі, яка вбиває твоїх же близьких. Мені складно уявити, що має бути в голові такої людини, щоб свідомо зробити подібний вибір. У мене є особистий приклад, який змушує замислитися.
Я працював у Харківському театрі імені Шевченка, і разом зі мною там грав актор Сергій Лістунов.
Ми разом створювали вистави, працювали плічопліч.
Після початку повномасштабного вторгнення він продовжував грати в театрі, отримував державні нагороди.
А потім, у 2023му чи 2024му році, він поїхав до Росії.
Мало того, він ще й знявся в якомусь пропагандистському проєкті.
І ось коли відбувається таке, ти просто не знаходиш слів.
Немає ні виправдань, ні пояснень лише розчарування.
Особливо боляче, коли це людина, яку ти добре знав.
Це справді прикро.
Як вважаєш, артисти на кшталт Руслана Ханумака будуть мати можливість після війни працювати в Україні Я вважаю, що за такі вчинки має бути певний кенселінг, оскільки справедливість повинна бути на першому місці.
Звісно, кожен випадок треба розглядати індивідуально, але в цілому хочеться, щоб всі дотримувалися закону і відповідали за свої вчинки.
Тому можливість працювати буде не у всіх, і це має бути справедливо, без винятків.
Ти брав участь у проекті Будинок СЛОВО, де розповідав про Євгена Касяненка видатного авіаконструктора і громадськополітичного діяча.
Хто для тебе з історичних постатей України топ Для мене однією з найвищих історичних постатей України безумовно є Леся Курбас.
Це справжній геній, який вніс величезний вклад у розвиток українського театру.
У часи тотального тиску з боку влади, незважаючи на всі перешкоди, він створював і підтримував українське мистецтво, за що, на жаль, і був розстріляний.
Думаю, кожен українець має знати і пишатися такою постаттю, як Курбас, адже він є символом мужності та відданості культурі, навіть у найтемніші часи.Максим Рягін фото надане актором А ким із сучасників захоплюєшся Можливо, це звучить неправильно, але мені важко сказати, що я кимось прямо захоплююсь чи фанатію від сучасних постатей.
Не можу назвати конкретних людей, за якими я слідкую чи які викликають у мене захоплення.
Однак є одна людина, яку я дійсно поважаю, і це мій хороший друг Нікіта, музикант, псевдонім якого Один день по тому.
Він створює сучасну українську музику, і я захоплююсь ним саме через те, як я бачу його роботу зсередини.
Я знаю, скільки років він вже займається цією справою, і наскільки глибоко він віддається своїй музиці.
Тому, я можу пишатись ним і справді захоплюватись його відданістю справі.
Ти зустрічаєшся з акторкою і співачкою Марією Краснощок RUDA. Чи не заважає творча конкуренція вашим стосункам Чи, може, навпаки, надихає У нас з Марією немає жодної творчої конкуренції.
Навпаки, ми завжди підтримуємо один одного.
Маша навчається в театральному університеті, і часто приходить додому, ділячись цікавими моментами з навчання.
Я ж розповідаю їй про свої враження з театру.
Разом ми зростаємо, вчимося один від одного, надихаємося і допомагаємо ставати кращими в тому, що робимо.
Не ревнуєш Марію до шанувальників Якщо чесно, мені складно відповісти на це питання, тому що я просто не стикаюся з такою ситуацією.
Не можу сказати, що їй постійно пишуть шанувальники і від них немає відбою.
Найчастіше це дівчата, які просто підтримують, висловлюють респект.
А щоб якісь хлопці активно проявляли увагу, через що я мав би ревнувати, такого просто не було.
Тому я навіть не знаю, як би я відреагував, якби це трапилося.
Який ваш секрет гармонійних стосунків Складно сказати, що наші стосунки ідеальні чи бездоганні, адже ми такі ж, як і всі інші нормальні люди у нас бувають сварки та образи один на одного.
Проте, я вважаю, що найважливіше в стосунках це намагатися слухати одне одного, прислухатися до того, що говорить твоя друга половинка.
Взаємоповага це ключ.
Якщо є взаємоповага і люди намагаються розуміти один одного, тоді можна побудувати справжні, міцні та гармонійні стосунки.Максим Рягін і Марія Краснощок фото пресслужба СТБ Чи бувають моменти, коли ти шкодуєш про обраний шлях У мене не було моментів, коли я шкодував про обраний шлях.
Мені здається, що в цьому сенсі мені дуже пощастило.
Були друзі, знайомі, які вибирали професію, а потім шкодували, але я на щастя не пережив цього.
Я справді радий, що обрав саме цей шлях і продовжую йти ним із задоволенням.
Кажуть, актори люди залежні від уваги.
Від чого залежний ти, окрім сцени Можливо, це звучить банально, але я справді залежний від людей, які мене оточують від моєї сімї, моєї дівчини та друзів.
Вони для мене мають величезне значення, і саме вони складають ту основу, на яку я спираюся.
Це, напевно, найбільша залежність, яка є в моєму житті від близьких людей, які підтримують і надихають мене.
Читайте також інтервю з актором Сергієм Мітрюшиним про ДШВ, поїздки до РФ, канонізацію Булгакова, українізацію і рівень українського кінематографа.
Останні новини
більше новин