Мене відверто дивує сполохана реакція української та європейської громадськості на аматорську виставу Трампа з Путіним, де вони із захватом грають Чемберлена і Гітлера. До речі, Байден теж брав участь у цій виставі.

Те, що наш шлях веде до миру на російських умовах, я (і не тільки я) почав писати ще у 2024 році, після двох місяців нашого невдалого контрнаступу. І про причини такої поразки теж писав: відбиття агресії не стало справою життя і смерті для більшості українців.

Наша влада так і не спромоглася перевести країну на воєнні рейки, хоча вона мала очолити цей процес. А суспільство навіть не спробувало від влади цього домогтися. Наш ВПК за три роки війни не запрацював так, щоб покривати хоча б 50% потреб фронту.

Ефективної мобілізації не відбулося, тільки зараз, коли вже запізно, щось починає жевріти. Наші далекобійні ракети літають здебільшого у видеороліках-анонсах. Однак чиновники сплять на матрацах з доларових купюр.

Звісно, Такер Карлсон несе маячню, що Україна продає наліво 50% тієї зброї, що отримує від США. Але ми знаємо, що тендери на озеленення та ремонт доріг у майже окупованих містах – це сумна правда.

Перелік того, що не зроблено, кожен може продовжити самостійно. Головна біда, що війна не висунула на передній край опору, на рівень прийняття рішень, потужних, професійних і відповідальних особистостей. Тому продовжили керувати цинічні, тупі і жадібні. Так війну проти ворога, що переважає ресурсно, не виграти, це ж очевидно.

Проте у нас з'явилася юридична новація, яку не бачив світ: санкції проти громадян України. Такі санкції – це позасудова розправа, яку впроваджує президент одноосібно. Мабуть, Коломойскому у СІЗО настільки сухо і комфортно, що його треба ще й санкціями лякати.

Питання з зовнішньої, позаукраїнської точки зору: чи має право на існування країна, яка повністю залежить від зовнішніх впливів і де корупція продовжує зростати попри екзистенційну війну? Дональд Трамп цього не проголошує, але з його дій випливає, що відповідь – ні, не має.

І якщо значну частину українців все це влаштовує, бо за соцопитуваннями вона готова проголосувати за тих самих можновладців, то яка різниця, хто буде фактично керувати цією територією: американці, європейці, росіяни?

Тому бізнесмен за сутністю Трамп просто фіксує збитки, які несуть США на війну, у якій Україна не готова перемагати. До того ж Трамп вірить, що рятує Україну, бо кожного дня ми втрачаємо наших людей і наші території. І ще бізнесмен Трамп сподівається хоч щось повернути Штатам через наші корисні копалини.

США в особі Трампа не зраджують Україну. Бо зрадити можна союзників або партнерів. А Україна з початку війни виступає нав’язливим прохачем, сама зосередившись здебільшого на піар-анонсах.

На президентських виборах 1994 року однією з тез Леоніда Кучми було, що Україна перетворилася на кримінальне утворення у центрі Європи. За 30 років нічого принципово не помінялося, просто до цього ще додалася війна...