Загробний світ завжди хвилював уми людей. У різних культурах існували свої уявлення про те, як відбувається посмертний суд, хто є суддею, та як люди отримують нагороду чи покарання.

РБК-Україна (проект Styler) розповідає про три різні системи загробного суду - у стародавніх греків, єгиптян і китайців - і те, як вони уявляли собі існування душ після смерті.

У Давній Греції загробний світ був поділений на кілька частин, і його очолював бог Аїд. Про це ми дізнаємося із класичних творів, таких як "Одіссея" Гомера та "Енеїда" Вергілія. 

Усі душі після смерті потрапляли до Аїда, де проходили своєрідний суд. У греків існували три судді: Еак судив душі європейців, Радомант - азіатів, а Мінос - розглядав спірні випадки. Душі, котрі скоїли тяжкі гріхи, направлялися до Тартару, а праведники - до Елізію, де їх чекало безтурботне життя. 

Згідно з міфами, якщо душа не була похована належним чином, вона не могла потрапити в загробний світ, адже перевізник Харон відмовлявся переправляти її через річки Аїда. Окрім того, існувала віра, що навіть душі, які потрапили до Тартару, з часом могли бути визволені завдяки покаянню або заступництву богів. Тому навіть у найтемніших частинах загробного світу була надія на відродження. Плутон та Цербер (фото: Вікіпедія) 

У середньовічному Китаї загробний світ був представлений як складна бюрократична система, в якій душі проходили через кілька судових інстанцій. Це уявлення поєднувало буддистські, даоські та народні вірування. 

У китайській міфології є безліч судилищ, де душі отримували покарання за свої гріхи. Згідно з трудом "Дорогоцінні копії Нефритових скрижалей", праведники відразу потрапляли до нового життя, а грішники проходили через різні етапи покарання, перед тим як отримати можливість перевтілення. 

Важливу роль у цих судових процесах відігравало Дзеркало Зла, яке показувало душам їхні гріхи. Наприкінці процесу душі випивали напій забуття та переправлялися назад до світу живих. Однак деякі душі залишалися в Диюї на довгі роки, проходячи численні випробування, залежно від важкості своїх злочинів. 

Система відплати у Китаї була надзвичайно детальною, і кожен етап міг визначати долю душі на багато століть уперед. Китайське пекло (фото: Вікіпедія) 

Давні єгиптяни готувалися до життя після смерті, наче до важливого екзамену. У загробному світі, що звався Дуат, душі повинні були пройти сувору перевірку. Це судилище було тісно пов'язане з богом Осірісом і його союзниками.

Основним елементом процесу було зважування серця, де душа повинна була довести свою праведність перед богами. Для цього вона повинна була вимовити слова про те, яких гріхів вона не скоювала, а її серце ставили на ваги разом з пером богині Маат - символом істини. 

Якщо серце важило більше, ніж перо, душу поглинав пожирач, і вона припиняла своє існування. Якщо ж ваги були рівноважні, душа потрапляла в полотно Іару, де її чекало щасливе життя. 

Крім того, єгипетські вірування включали наявність численних богів, які контролювали різні аспекти загробного світу, і кожен з них мав своє місце в судовому процесі. Це створювало складну систему, де кожна душа проходила не лише через випробування, а й через численні зустрічі з божествами, що керували її подальшою долею. Суд Осіріса (фото: Вікіпедія) 

Раніше ми писали, яку лякаючу знахідку віком 7000 років виявили в Кувейті.

Читайте також, які 6 фактів про гареми змусять вас дуже здивуватися.

При написанні матеріалу використовувалися наступні джерела: сайти Britannica, TED, Вікіпедія.