На початку 90-х вчорашній секретар Рокитнівського райкому Микола Володимирович ще не знав, що скоро стане керівником райдержадміністрації.

Йому було нудно.

І він вирішив зайнятися бізнесом.

Зареєстрував чи не перше ТОВ у районі і заключив договір на продаж грибів польському партнеру.

20 тон лисичок за 20 тис доларів.

З 50% передоплатою.

Передоплата прийшла в квітні. і Микола Володимирович став на неї гуляти серед рідних поліських озер та гаїв.

10 тис доларів тоді були неймовірною сумою.

Тому була і модна на той час горілка "Распутін" і екзотичний лікер "Амаретто" і коньяк "Метакса".

Якщо до цього додати юшку з вʼюнів, дичину і українську пісню у винанні місцевих мавок - Микола Володимирович жив у раю.

На третій місяць в рай подзвонили по єдиному в районі супутниковому телефону і спитали, як там урожай грибів?

"Лисичок повний ліс"- відповів Микола Володимирович.

"20 тон бендже?" - цікавиться партнер.

"Буде й більше!" - радісно запевнив поліський бізнесмен.

"Моге юж вислач фури?" - питає поляк.

"Та звісно, можеш приїжджати!" - запевнив Микола Володимирович, запиваючи вугря польським пивом.

За тиждень польські фури- холодильники вже стояли в Рокитному.

За традицією зустріч почалася з частування. Кожен день - на новому озері.

На третю добу гості спробували перейти до бізнесу.

Але озер на Рокитнівщині багато. Тому до ділової розмови дійшли лише на 7 день, після спустошення алкозапасів у фурах, що тяглися за учасниками експортно- імпортного бізнесу.

"А можна зобачіти ті гжиби?" - взяв бика за рога польський партнер.

"Прошу пана,- чемно відповів Микола Володимирович - йдіть у ліс, їх там повно. Ножі і корзини - дамо задарма".

Поляки вмить протверезіли.

Як - у лісі?

Які корзини?

Ми ж маємо договір на купівлю 20 тон тих бісових лисичок!

І тут Микола Володимирович гордо дістав докУмент.

В договорі написано - 20 тон лисичок на корню. А ось довідка Інституту української мови, що на корню означає збирання в місці, де гриб виріс.

Спочатку поляки погрожували, що не платитимуть другу частину вартості контракту.

"Мені й цих 10 тис з головою досить. 100 баксів пішло на довідку, ще 200 на корзини і ножі"- посміювався Микола Володимирович.

Потім поляки погрожували.

"Ви спочатку виїдьте з наших лісів і боліт" - віджартовувався Микола Володимирович.

Потім поляки випили і здалися.

За решту грошей найняли місцевих грибників і набили свої фури поліськими грибами. Які вже були.

Пропоную негайно продати родовища.

В першу чергу - на Донбасі.

На корню.