Про це розповіли розвідники роти спецпризначення бригади «Рубіж» Національної гвардії України. За три роки війни захисники спостерігають надзвичайно різну реакцію суспільства. Командир взводу з позивним «Кадзума» зазначає, що з часом починаєш розрізняти погляди — коли тебе поважають, коли ігнорують або навіть зневажають.

 

Іноді можна побачити, що людина почувається незручно поруч із військовим, але все одно вдячна за службу й захист. Водночас трапляються випадки, коли бійці стикалися з виявами неповаги — наприклад, їм плювали в спину.

 

Також розвідники часто стикаються з плутаниною щодо їхніх професійних обов'язків. «Нас дуже сильно плутають із працівниками ТЦК», — підтверджує «Кадзума». Він згадав ситуацію, коли у торговельному центрі до нього підійшла жінка, яка благала не забирати її чоловіка. Спершу він розгубився, але зрозумів, що його прийняли за співробітника центру комплектування.

 

Іншого разу під час візиту до супермаркету його запитали, де знайти туалетний папір. Почувши, що він не знає, жінка здивувалася: «А ви що, хіба не охоронець?».

Командир ще одного взводу з позивним «Мішок» акцентує увагу на важливості допомоги фронту. Війна змусила його переосмислити багато речей: у минулому він слухав російську музику та читав російські книги, але 2022 рік став переломним. Тепер він не хоче спілкуватися з тими, хто не докладає жодних зусиль для боротьби з ворогом.

 

На думку розвідника, кожен може зробити свій внесок у спільну справу. Він навів приклад подруги своєї матері, яка працює у дитячому садку. Діти систематично малюють листівки для військових, а вихователька особисто доставляє їх на передову. Навіть такі маленькі кроки, на думку «Мішка», стають значущою підтримкою у цей складний час.

 

Нагадаємо, студентам приготували важливі зміни: доведеться у ВИШі вчитися воювати

 

цими вадами навіть ТЦК не забере: які хвороби звільнять від мобілізації

 

Також, наказ чи примус: чи можуть військовослужбовця перевести в іншу частину, не питаючи згоди