Із кожним новим роком збільшується кількість ініціатив міжнародних партнерів чи громадських активістів щоб реформувати судову систему, і сьогодні складно порахувати їх усіх. Та наразі є очевидні негативні наслідки запровадження окремих конкурсних процедур. До прикладу, відбір на посаду суддів Конституційного суду триває понад рік, але досі чотири посади залишаються вакантними.

Постійне перебування суддів у процедурах реформування, у тому числі, призвело до великої кадрової кризи (нестача суддів становить понад дві тисячі) та незавершення багатьох конкурсних процедур. 

Довготривалість і складність (часом невиправдана) окремих конкурсів призводить до відсутності значної кількості охочих брати в них участь. У кінцевому результаті, одні й ті ж відбори оголошують по кілька разів, по колу часто ходять і одні й ті ж кандидати.

Підбиваючи підсумки 2024 року, можна визначити найважливіші події та процеси в судовій системі:

• Відновлення дисциплінарної функції ВРП і створення служби дисциплінарних інспекторів

Минулого року парламент тимчасово повернув Вищій раді правосуддя (ВРП) повноваження розглядати дисциплінарні скарги на суддів. 

Із липня 2021 року ВРП їх не розглядала. Це було, зокрема, повʼязано з тим, що щодо роботи попереднього складу Вищої ради правосуддя висловлювали зауваження громадські активісти та експерти. Верховна Рада змінила тоді законодавство, запровадивши службу дисциплінарних інспекторів, що попередньо мала розглядати дисциплінарні скарги, а також Етичну раду для перевірки чинних і нових членів ВРП. 

Висловлюючи незгоду з такими змінами, більшість членів ВРП подали у відставку, фактично заблокувавши роботу ради. 

Лише в січні 2023 року зʼїзд суддів обрав вісім членів ВРП і розблокував її роботу. 

У звʼязку з тривалою перервою та військовою агресією РФ проти України, що також вплинула на швидкість добору членів ВРП, накопичилося понад 14 тисяч скарг на суддів. 

Упродовж 2024 року Вища рада правосуддя розглянула 8 тисяч 600 скарг, внесла подання президенту про призначення 474 суддів, звільнила 237 суддів, притягнула до відповідальності – 147. З них внесено подання про звільнення 48 суддів. 

Суддівський статус, зокрема, втратили ексголова та суддя Верховного Суду Всеволод Князєв, обвинувачений в отриманні хабаря у 2 мільйони 700 тисяч доларів, колишній голова Макарівського районного суду Київської області Олексій Тандир, обвинувачений у тому, що насмерть збив нацгвардійця Вадима Бондаренка на блокпості на в’їзді до столиці у травні минулого року, та інші.

А 23 грудня 2024 року офіційно стартувала Служба дисциплінарних інспекторів, конкурс у яку тривав близько року. Служба має попередньо розглядати скарги на суддів, ухвалювати рішення та передавати матеріали для розгляду членам ВРП.

Крім того, ВРП дала дозволи на арешти суддів, які підозрюються у кримінальних справах, зокрема, суддів Київського апеляційного суду Юрія Сливу, Віктора Глиняного, Ігоря Паленика і В'ячеслава Дзюбіна та інших. 

• Паралельні конкурси і криза у ВККС

Вища кваліфкомісія суддів (ВККС), що є своєрідною HR-агенцією судової системи, упродовж року проводила кілька процедур паралельно. Зокрема, продовжувала кваліфікаційне оцінювання суддів, конкурс до першої інстанції, розпочала конкурс до апеляційної інстанції, до Вищого антикорупційного суду тощо. 

Не обійшлося також і без скандалів довкола роботи ВККС. Голова комісії Роман Ігнатов подав заяву про відставку після дев’яти місяців роботи. До цього у медіа поширювалася інформація щодо ймовірного російського паспорта в Ігнатова, але вона не підтвердилася. 

Близько п’яти місяців робота комісії була на грані кворуму, оскільки їй не вистачало двох членів (до літа минулого року член ВККС Володимир Луганський служив у Збройних Силах України, але вже приєднався до роботи комісії).

У підсумку Ігнатова на посаді голови замінив Андрій Пасічник. Та затримка з обранням одного члена ВККС пригальмувала окремі процедури, які планувала завершити комісія, а також посіяла ще більше конфліктів серед членів комісії. 

Як йдеться на сайті ВККС, на 2025 рік комісія має наступні плани: добір 1800 суддів у першу інстанцію, конкурс на 550 посад суддів апеляційних судів та 25 суддів Вищого антикорупційного суду, кваліфікаційне оцінювання близько 1700 суддів. Такі вимоги до ВККС містяться, зокрема, і в програмі фінансової підтримки України від ЄС у 2024-2027 роках Ukraine Facility.

Крім того, ймовірно, нового року перед комісією може постати питання щодо створення Вищого адміністративного суду, оскільки створення такого суду відображено в зобовʼязаннях України в рамках євроінтеграції. Йдеться про суд, що розглядатиме адміністративні справи проти національних державних органів (НБУ, НАБУ, НАЗК), а також справи, що належали до компетенції Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оскарження актів національних державних органів, повноваження яких поширюються на територію України, та справи щодо оскарження процедур відбіркових комісій та зовнішніх ревізійних комісій, до складу яких входять незалежні експерти (наприклад НАЗК, НАБУ та САП).

Наразі у парламенті зареєстровані два законопроєкти щодо створення цього суду, але було 5, 4 провалили, а один не відповідає міжнародним вимогам…

• Нескінченний конкурс і загроза блокування роботи КСУ

2024 року за новими конкурсними правилами обрали двох суддів Конституційного Суду України – науковця Сергія Різника і суддю Верховного суду Аллу Олійник. Конкурс до КСУ триває понад рік, утім, лише одного разу були призначені двоє суддів КСУ. Із 18 суддів, згідно з законодавством, зараз працює 14. 

Наприкінці січня 2025-го повноваження закінчаться ще у трьох — Віктора Колісника, Віктора Кривенка і Володимира Мойсика. Вакантними стануть сім посад суддів КСУ: по дві посади від ВРУ та з’їзду суддів і три — за квотою президента. А отже, залишиться 11 суддів із повноваженнями при кворумі у 12. Це може серйозно заблокувати роботу суду, оскільки в такій ситуації ухвалювати рішення буде досить складно.

Сьогодні тривають конкурси на посаду судді КС від парламенту і президента. За квотою Ради суддів конкурс почався заново через те, що жоден із кандидатів не був визнаний таким, що відповідає рівню компетентності у сфері права для цієї посади.

Тож упродовж 2024 року судова реформа в Україні продовжувалася, так і не завершившись, зокрема через кадрову складову. Не завершиться вона, найімовірніше, і 2025-го. 

По-перше, чимало конкурсних процедур об’єктивно не зможуть закінчитися до кінця року (через їх велику кількість і багатоетапність). По-друге, у міжнародників, громадських активістів чи політиків щоразу виникають нові ідеї для зміни/реформування/ліквідації чи створення чогось нового у судовій системі. По-третє, через нестачу потенційних кадрів, що відповідають критеріям для посади суддів різних рівнів. 

Вікторія Матола