У грудні 2024 року польські та українські історики підписали спільне комюніке щодо складних сторінок історії двох країн, зокрема періоду діяльності УПА та світових воєн. Одним із підписантів комюніке був професор Львівського католицького університету, історик Ярослав Грицак. Він в інтерв'ю «Главкому» назвав цей крок важливим для діалогу між дослідниками країн.

Грицак вважає, що йому немає сенсу дискутувати з істориками, які критикують підписантів комюніке. Він їм відповів:

«Нехай подивляться мої праці. І казати, що (українські історики – підписанти) не займаються польською тематикою, це, м’яко кажучи, применшення. Я ціле життя займаюся польською тематикою, українсько-єврейською тематикою, тому що бачу, як не займаються українською історією, не займаються польською тематикою. Це відверта дурня і мені шкода, що мої опоненти користуються такими неякісними аргументами». 

Грицак підкреслив, що комюніке не є ідеальним, і кожен з підписантів має свої зауваження до тексту. Проте, на його думку, важливішим є сам факт підписання, оскільки це демонструє готовність істориків до співпраці.

«Заява має дуже важливий елемент. Так, це недосконала заява. Кожен з нас (підписантів) має зауваження до цієї заяви. Але ми вважаємо, що важливіше те, що вона  вийшла. Це перше. По-друге, ця заява мала передувати зустрічі істориків. Тобто підписання нашого комюніке означає, що ми готові між собою розмовляти. У ньому немає української і польської сторони. Мабуть, це єдиний великий недолік цієї заяви. Це заява конкретних українських і польських істориків поіменно», – зауважив Ярослав Грицак.

За словами професора, історики вважають, що будь-яке використання теми волинської трагедії в політичних дискусіях – це шкідливо і не на часі. Як зауважив Грицак, «дослідники визнають, що були злочини з двох сторін і нам треба про це відкрито розмовляти». 

«Давайте казати так, що є проблеми з малою дупою, а є проблеми з великою. Волинь? Це проблема з малою дупою. Нам прийдеться з нею дуже довго жити. Я не вірю, що ми зможемо примиритися щодо Волині. Але ця проблема не буде проблемою з великою дупою, що дуже важливо. Я знаю масу поляків, я знаю того самого Сікорського (міністр закордонних справ Польщі, – «Главком»), який найбільше вимагає, щоби проводилася ексгумація. Водночас я не знаю більшого адвоката України на Заході, аніж Сікорський. Поляки у 2022 році допомагали Україні, але не забували про Волинь», – наголосив історик.

Як відомо, Волинська трагедія залишається одним із найскладніших питань у відносинах між Україною та Польщею. Погляди обох країн на причини, відповідальність і кількість загиблих з обох сторін різняться, особливо в оцінці числа польських і українських жертв та обвинувачень проти УПА з боку Польщі за масові вбивства поляків на Волині.

У 2017 році УІНП запровадив мораторій на ексгумацію тіл, що вважалося відповіддю на бездіяльність польської влади в захисті українських поховань у Польщі. Після обрання Володимира Зеленського президентом у 2019 році заборону зняли, і польські дослідники змогли розпочати деякі роботи в Україні. У відповідь Польща відновила зруйнований вандалами пам’ятник українським воїнам у Монастирі, проте не відтворила імена загиблих.

Нагадаємо, що 10 січня прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив про «прорив» щодо ексгумацій жертв Волинської трагедії і додав, що вже є рішення.