Сьогоднішня хвиля захоплення електромобілями – далеко не перша в історії людства. Цікаві і цілком адекватні машини на електротязі народжувалися і п’ятдесят, і сто, і сто тридцять років тому. Разом з автожурналістами rbc.ua пригадуємо один з реалізованих проектів минулого, який мав вигляд нашого "горбатого" – ЗАЗ-965.

Про те, чому перший електричний "Запорожець" не став серійним, читайте в матеріалі РБК-Україна.

При підготовці статті були використані матеріали Latvijas Nacionālais arhīvs, Autocentre і музею "Фаетон" (м. Запоріжжя).

Все нове – це добре забуте старе. Даний проект датований 1974 роком, але у ньому прослідковуються ті ж особливості і тенденції, що і в нинішніх "електричок". Але чи такими самими були причини, з яких ця машина не змогла витіснити з ринку свого бензинового побратима?

Перший "Запорожець" був машиною поширеною і популярною, тому не дивно, що серед його чисельних версій і комплектацій були і електричні модифікації. Одна з розробок, виконаних, судячи з усього, на високому технологічному рівні, належала інженерам Ризького електромашинобудівного заводу (RER). Інформації про нього до наших днів  дійшло небагато, але те, що є, говорить про цілком прийнятні навіть за сучасними мірками характеристики.

Отже, чому саме такий прототип – ЗАЗ-965? А тому, чому і в наші дні більшість електромобілів належать до компактного класу: бо маленькій і неважкий машині не потрібно багато електроенергії, щоб перевозити власну масу.

З виду електромобіль ЗАЗ-965, випущений у Ризі ще 1974 року, не відрізнявся від звичайного бензинового. Тут все логічно, адже незмінною залишалася і компоновка: образно кажучи, за формулою "все ззаду". Електродвигун, трансмісія і ведучий міст з незалежною задньою підвіскою помістилися в кормі, під штатним капотом.

Двигун, розташований буквально на місці рідного чотирициліндрового ДВЗ, керувався через цілком передову для початку 1970-х електронну схему – на тиристорах. Таке рішення використовується і в наші дні, воно дозволяє заощаджувати енергію акумулятора.

Певно, почасти тому запас ходу "електро-Запорожця" був на рівні 130 кілометрів, що не набагато відрізняється від реального пробігу багатьох теперішніх електромобілів подібного класу.

Попри те, що той електро-ЗАЗик спроектували професіонали, він не став серійним. І причини ми можемо назвати достеменно точно. З одного боку, це та ж сама недосконалість елементної бази, що і сьогодні – мала ємність батарей і тривалий час їхнього заряджання. А з іншого, відсутність сенсу електрифікації легкового  транспорту на фоні мізерних цін на бензин. Ну, а піар і реклама не мали тоді такого впливу на споживчий ринок, як тепер.

Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, чим заправляти машини з американського ринку.