Народна артистка України Лариса Кадочнікова на врученні премії кінематографістів відмовилася виступати зі сцени українською мовою. Це сталося 9 січня, про що розповів журналіст Руслан Кошовенко у Facebook.

Так, у столичному Будинку кіно відбулася церемонія вручення премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова, яка була запроваджена з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження видатного майстра кінематографу. Йдеться про професійні дебюти минулого року. 

Під час премії на сцену було запрошено Ларису Кадочнікову, Народну артистку та виконавицю головної ролі – Марічки – у легендарному фільмі Параджанова «Тіні забутих предків». Вона вирішила зробити промовою російською мовою, на що відреагував журналіст і попросив перейти на українську. Однак Кадочнікова відмовилася це робити.

«Я українською мовою граю лише в театрі. Ви мене вибачте, але я можу говорити хоч англійською мовою. Будь ласка, поважайте мене. Я багато зробила для України і нікуди не виїжджала. І я граю в театрі вистави українською мовою. Я хотіла сказати найголовніше, ми повинні любити одне одного і розуміти: Україна – одна. Якщо ми будемо ворогувати і ненавидіти за дрібниці одне одного – то ми загинемо», – заявила російською мовою акторка.

"Мені досі соромно". Легендарна актриса Лариса Кадочникова розповіла, як через страх не запросила Параджанова до себе додому pic.twitter.com/7XLgT9VBEO

— ГЛАВКОМ (@GLAVCOM_UA) January 10, 2025

Частина людей у залі аплодувала рішенню Кадочнікової. Водночас багато українців негативно поставилися до такого вчинку Народної артистки України.

Так, мовна активістка, дитяча письменниця Лариса Ніцой написала допис, у якому різко засудила поведінку акторки.

«Тіні забутих предків», Марічка, в житті виявилася українофобкою. Сказала, що «достаточно сдєлала для страни, штоби єйо уважалі» і продовжила свій виступ московською. Хочеться запитати в цієї лауреатки багатьох премій, Ларіси Кадочніковой, для какой страни «она сдєлала достаточно»? Для московії? Тягнучи все життя в Україну рускій мір, популяризуючи його язик, за яким прийшли танки? Виконуючи ролі в кіно московською, виступаючи всюди публічно московською, спілкуючись з усіма московською, випершись на сцену вручати премію московською, і лише подекуди послуговується українською, де не можна обійти закон – у виставах», – написала Ніцой.

У коментарях багато користувачів також стали на захист української мови та не підтримали народну артистку.

До речі, Лариса Кадочнікова досі носить звання «Народної артистки Росії». У 2023 році у коментарі «Главкому» вона розповіла, що не бачить проблем у цьому. Артистка нагадала, що отримала відзнаку за багаторічну працю, зокрема за три роки роботи у московському театрі «Современник», «найбільш вільному театрі країни». І за багато, у тому числі, головних ролей у художніх фільмах.

«Звання дається не за політику, а за мистецтво. Може, хтось і отримує за політику, але я отримала за творчість. Я ніколи у політиці участі не брала, – пояснила свою позицію Кадочнікова. – До речі, багато хто поїхав (з України після початку повномасштабної війни), а я як жила, так і залишилася».

Як відомо, Лариса Кадочнікова народилася в родині акторки Ніни Алісової. Свого часу була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. 

У творчому портфоліо актриси десятки ролей у кіно та театрі. Головна роль у культовій стрічці Сергія Параджанова справді змінила її життя. Саме через зйомки в цьому фільмі Лариса у 1964 році залишила роботу в московському театрі «Современник» та переїхала до України, де почала працювати в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки.

У інтервʼю «Главкому» Кадочнікова розповіла, як у 1960-х роках вона, уродженка Москви, переїхала до України, де і проживає до сьогодні.

«Я тоді грала багато головних ролей в театрі «Современник» і подумати не могла, що можна вчинити такий «злочин» до такого театру. Я не думала про особисте життя. Театр був для мене особистим життям, це для мене було все, я повністю розчинялася в найдивовижнішому колективі. Але настав момент, коли треба було визначатись: є чоловік, який працює в Ялті, який працюватиме на кіностудії імені Довженка... І далі допомогла випадкова зустріч із Параджановим. Хоча не можна говорити про випадковість. Богом було вирішено, мабуть, що я переїду до України. До того ж, у мене мати з України. Моє рішення не було проступком, це була доля», –  пригадала акторка. Вона розповіла, що в Україні її дуже люблять, ходять на вистави, впізнають на вулицях, а навколо неї – багато добрих друзів.