101 рік від дня народження Сергія Параджанова: згадуємо легенду кінематографа
glavcom.ua
Thu, 09 Jan 2025 07:35:00 +0200
Сьогодні, 9 січня, українці відзначають 101шу річницю з дня народження кінорежисера, сценариста, митця Сергія Параджанова.
Главком розповідає про життєвий шлях і творчість видатного митця.
Сергій Параджанов вірменин грузинського походження, творець всесвітньо відомої кінострічки Тіні забутих предків за однойменною повістю Михайла Коцюбинського та сповненого поетики фільму Колір гранату.
Саме його картина Тіні забутих предків отримала 28 міжнародних нагород, 24 Гранпрі міжнародних фестивалів, а за кількістю призів увійшла до Книги рекордів Гіннесса. Сергія Параджанова називали генієм і маестро.
Серед його друзів були такі видатні митці, як кінорежисери Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, ЖанЛюк Годар, Анджей Вайда, Андрій Тарковський та модельєр Ів СенЛоран.
Сам Параджанов казав про себе Я вірменин, який народився у Тбілісі і сидів у російській вязниці за український націоналізм.
Своїми вчителями режисер вважав Олександра Довженка та Андрія Тарковського, а його творчість мала великий вплив, зокрема, на Федеріко Фелліні.
Біографія Сергія Параджанова Сергій Параджанов народився у 1924 році в Тбілісі Грузія в родині антикварів, де ця професія передавалася з покоління в покоління.
Відхід хлопця від сімейної традиції його батько, Йосип Параджанян, сприйняв як зраду родини.
Йосип Параджанян був заможним міщанином дореволюційного Тифліса.
Крім антикварного магазину, як зауважує Стус центр він володів кількома іншими закладами.
Зокрема публічним будинком під назвою Сімейний куточок, у роботі якого брала участь його дружина Сірануш Сіран Давидівна Бежанова, обираючи дівчат для борделю.
Після революції Йосип Параджанян втратив більшу частину свого статку, проте продовжив займатися антикварною справою.
У Сергія Параджанова також були дві старші сестри Рузанна та Анна.
У 1942 році Параджанов закінчив середню школу і вступив до Інституту залізничного транспорту, який залишив через рік, обравши музику та хореографію.
Він навчався на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії, а у 19411943 роках працював художникомтехнологом на фабриці Радянська іграшка.
У 1945 році перевівся до Московської консерваторії, а згодом, у 1946 році, вступив на режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, де навчався в класі кінорежисера Ігоря Савченка і працював його асистентом у фільмі Тарас Шевченко.
Він також був помічником режисера Олексія Мишуріна у фільмі Максимко.
У 1951 році Параджанов зняв свою дипломну роботу Молдавська казка, яка у 1954 році стала основою для його першого повнометражного фільму Андрієш у співпраці з Яковом Базеляном.
Після закінчення державного інституту Сергій Параджанов був направлений на Київську студію художніх фільмів імені Олександра Довженка, де працював режисеромпостановником.
Під час навчання він закохався в Нігяр Керімову, молоду татарку з Молдови, і в 1950 році одружився з нею.
Однак, родичі Нігяр, дізнавшись про шлюб, вимагали від Параджанова великий викуп, якого він не міг сплатити.
Коли дівчина відмовилася залишити чоловіка, її брати жорстоко вбили Нігяр знайшли біля залізничного полотна з безліччю ножових поранень.
Другий шлюб Сергія Параджанова відбувся у 1956 році з українкою Світланою Щербатюк.
У шлюбі народився син Сурен, але у 1961 році Світлана разом із сином залишила чоловіка.
Свої перші пять фільмів Параджанов вважав невдалими, хоча вони допомогли йому знайти власний стиль.
Серед них документальні та науковопопулярні картини Наталія Ужвій, Думка, Золоті руки 1954, а також художні фільми Перший парубок 1958 і Українська рапсодія 1961, створені для радянського глядача.
Міжнародне визнання прийшло до Сергія Параджанова у 1964 році після виходу на екрани фільму Тіні забутих предків, створеного за мотивами повісті Михайла Коцюбинського.
Картина розповідає історію гуцульських Ромео та Джульєтти.
Робота над фільмом тривала з 30 травня 1963 року до 15 жовтня 1964 року.
У ті роки радянський кінематограф вшановував сторіччя з дня народження Михайла Коцюбинського, тому було вирішено створити стрічку про любов на тлі прекрасних карпатських краєвидів, яка б також висвітлювала важке життя української бідноти.
Скандальна слава фільму почалася у вересні 1965 року під час презентації в київському кінотеатрі Україна.
На показі виступили Іван Дзюба, Василь Стус і Вячеслав Чорновіл, засуджуючи арешти інтелігенції, що відбулися влітку того ж року.
Крім того, Параджанов зробив сміливий крок, відмовившись дублювати фільм російською мовою, що було абсолютно нетиповим для радянського кінематографа.
У 1967 році режисера запросили на Єреванську кіностудію, де він створив фільм СаятНова також відомий як Колір граната.
Ця стрічка, присвячена видатному вірменському поету СаятНові, складається з низки символічних і декоративних мініатюр, знятих у статичному кадрі.
Колір граната є візуальною іконою, яка вирізняється метафоричністю та кольоровою символікою.
Проте фільм не знайшов розуміння у керівництва Держкіно.
Він пролежав на полиці майже чотири роки і лише у 1973 році вийшов у прокат.
Втім, на той момент Параджанов уже не мав до нього стосунку режисер відмовився змонтувати стрічку, і це зробив кінорежисер Сергій Юткевич.
Таким чином, нині існують дві версії фільму авторська, яка зберігається в архівах Арменфільму і майже ніде не демонструвалася, та версія Юткевича, що пробула у прокаті лише кілька місяців.
17 березня 1973 року Сергія Параджанова заарештували.
Його звинуватили у націоналізмі, гомосексуалізмі та незаконній торгівлі іконами.
Режисер отримав пять років вязниці суворого режиму.
Навіть у вязниці він залишався впливовою особистістю, створив школу живопису і підтримував звязок із численними друзями та учнями.
Звільнення Параджанова стало можливим завдяки міжнародній кампанії протесту, яку очолив французький письменник Луї Арагон, заснувавши Міжнародний комітет за його визволення.
Прохання про звільнення підписали такі видатні режисери, як Франсуа Трюффо, ЖанЛюк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселіні та Мікеланджело Антоніоні.
Зрештою, 30 грудня 1977 року Параджанова звільнили.
Через заборону проживати в Україні після звільнення він оселився в Тбілісі, де працював на кіностудії Грузіяфільм.
Смерть сестри Ганни стала величезною трагедією для Сергія Параджанова.
Невдовзі після цієї втрати у режисера діагностували рак легенів.
Операцію з видалення легені провели в Москві, але його стан не покращився.
17 липня 1990 року він приїхав до Єревана, де 20 липня помер.
У 1991 році в Єревані було відкрито квартирумузей Сергія Параджанова, де зберігаються сотні його колажів, малюнків, фотографій та листів.
23 липня 1997 року на території кіностудії імені Довженка встановили памятник митцю.
А у 2004 році в Тбілісі, в старій частині міста, відкрили памятник Параджанову в стрибку, який символізує його невичерпну енергію та унікальність творчого спадку.
2024 рік було оголошено роком Сергія Параджанова на честь сторіччя від дня його народження.
Нагадаємо, що дружина легендарного режисера Сергія Параджанова Світлана ЩербатюкПараджанова померла на 82му році життя в Києві 6 червня 2020 року.
Останні роки вона жила разом з сином Суреном Параджановим у власній квартирі на вулиці Пирогова, 2 в центрі столиці.
Останні новини
більше новин