Блогер Володимир Золкін, відомий своїми інтерв’ю з російськими військовополоненими, розповів, що у перші місяці великої війни його особисті дані були оприлюднені в інтернеті. Відтоді погрози надходять регулярно. Золкін жартує, що їхній тон змінився: від обіцянок, що «скоро за тобою прийдуть», до фраз «рано чи пізно». Цим він поділився в інтерв'ю «Главкому».

«Пошукайте мене через Яндекс – і ви побачите, де я живу, де живуть моя дружина і донька, наші адреси і номера телефонів, на яких автомобілях ми їздимо. Це все опублікували ще в перші місяці повномасштабної війни. Погрози я отримую постійно», – зауважив журналіст.

Володимир Золкін розповів, що тон погроз росіян від початку повномасштабного вторгнення змінився: від обіцянок, що «скоро за тобою прийдуть», до фраз «рано чи пізно».

«І це насправді смішна історія, бо раніше мені писали: «Скоро за тобою прийдуть». Я у відповідь почав цікавитися, що в розумінні росіянина означає слово «скоро». Нині ж ці погрози переформулювали: починають тепер з «рано чи пізно». Я розумію, що моє життя і здоров'я перебуває під загрозою, і причому у цієї загрози немає термінів давності», – наголосив блогер.

Журналіст зауважив, що приблизно 40% переглядів його відео припадає на аудиторію з Росії. За його словами, останні дані він аналізував кілька місяців тому, і ці показники залишалися стабільними, поки у РФ не почали блокувати YouTube.

Як зазначає Золкін, деякі військові, з яким він спілкувався, повернулися з полону додому. За його словами, якщо рідні докладають зусиль, то окупантів вносять у списки на обмін.

«У них це тільки так і працює. Тобто там забирають лише тих, хто важливий. Моментально забирають кадирівців, курських строковиків. Є один полонений, якого не забирають з перших тижнів війни. Халкін його прізвище», – розповів блогер.

Володимир Золкін також пригадав історію, коли до нього в таборі для військовополонених підійшли росіяни з Самари і попросили про звернення до свого губернатора: «Я їх зібрав всіх в одній кімнаті, куди привозять новоприбулих, і ми записали десь годину спілкування з ними, їх там з 10 було. Вони звернулися до свого губернатора, начебто пішла навіть якась реакція, губернатор на це відреагував, мовляв, будемо робити все можливе. Наперед скажу, що нічого вони не зробили».