Війна Росії проти світу: чи стане Україна вирішальним фронтом?
glavcom.ua
Fri, 22 Nov 2024 09:36:00 +0200
Демонстративний запуск росіянами балістичного носія ядерної зброї по Україні, відповідні попередження посольства США напередодні, повернення ядерної риторики у марення кремлівських безумців, викликають в памяті суспільствознавчі студії.
Текст трохи довгий але висновки і пропозиції потребують докладних викладок.
Щоб зазирнути в майбутн, треба зрозуміти контекст.
Теорія і практика ігор У середині минулого століття набула популярність теорія ігор.
Зрештою, ціла низка теорій і прикладних викладок, які були покликані описати, а ще краще спрогнозувати поведінку діячів, зокрема у міжнародних відносинах.
Багато хто чув про дилему вязня, коли раціональний егоїстичний вибір веде до несприятливих наслідків.
Популярною також гра в боягуза game of chicken, яку часто використовують для опису Карибської кризи.
Асоціативний опис гри зясувати, хто з двох водіїв, які несуться назустріч одне одному, перший відверне.Вважаться, що під час Карибської кризи першим відвернув Хрущов.
Для Ппутіна це стало одним з пунктиків він хоче переграти не тільки Холодну війну і розпад СРСР, але й Карибську кризу і розрядку.
Сіра моль вважа себе крутішою за радянських партійних бонз і прагне показати, що от воно б не відвернуло.
Наскільки небезпечним це може виявитись Дрючок хулігана Ядерний шантаж завжди був у російському арсеналі агресії.
У 2022 році, коли ЗСУ відкинули росіян від Кива, Чернігова, Сум і Харкова, розвивали наступ на Харківщині і Херсонщині, кремліни заблажили про ядрно возмзді так переконливо, що тодішня британська премрка Трасс якщо вірити британським медіа навіть переймалась маршрутами радіоактивних опадів.
Але тоді спрацювала жорстка позиція ядерних держав.
І не тільки США, Франції і Великої Британії, які, за припущеннями експертів, попередили про конвенційну нищівну відплату.
Але й Китаю та Індії, які намалювали Росії перспективу тотальної ізоляції і навіть погодились внести неприйнятність застосування ядерної зброї і погроз такого застосування у документи саміту G20.
На два роки інтенсивність ядерного шантажу суттво зменшилась.
Експерти навіть заговорили про сценарій варення жаби такого ослаблення Росії, що у разі ухвалення Путіним рішення про застосування ЯЗ система була б неспроможна його виконати.
Або через технологічний, або людський фактор.
Як це було при розпаді СРСР.
Але температура санкцій виявилась недостатньою для виходу на цей рівень деградації вже у 2024 році.
Однак російське керівництво, навязавши світові довгу війну, потрапило в пастку, яка наче зійшла з ілюстрацій в підручниках з теорії ігор.
Колос на глиняних гусеницях Економіка Росії працю на війну інтенсивніше, ніж потужніша і стабільніша економіка СРСР.
Втрати по тисячі контрактників на день ставлять дуже високі вимоги навіть до тії системи страху, яка жене їх у мясні штурми.
Час поки не працю проти Росії він у Росії просто раптово скінчиться.
Тому її ставка на тотальне виснаження і зневіру України й союзників.
Тактика бульдозера, який повзе.
У перемирї в корейському чи фінському стилі, коли Захід погоджуться з окупацію нині окупованої України, але не да захопити решту, кремліни не зацікавлені.
Зрештою, Путін на Валдаї прямо про це сказав.
Адже в його ірраціональному світі він прийшов не по Донбас, Крим і суходольний коридор.
Він відроджу імперію.
А заморозка з дівими гарантіями допомоги Україні означала б кінець цим мріям.
Як Мінські домовленості зупинили бліцкріг 201415.
Тому ані Трамп, ані навіть Сі поки не мають аргументів, які переважили б для Путіна втрату сенсу його існування.
Тож питання треба ставити не як зупинити війну, а як зупинити Росію.
Бульдозер боягуза Щоб зупинити бульдозер, треба сточувати його механізм і позбавляти пального та мастила.
Це означа нові можливості для України на полі бою і важчі санкції проти російської економіки.
У кремлі це розуміють.
Тому нервово реагують на будьякі ознаки посилення допомоги Україні з боку Заходу.
Тому з шухляди знов дістали ядерну загрозу.
Переписали ядерну доктрину.
Погрожують вундербулістикою кудись у бік частини України, не прикритої західним ППО бо ті системи розроблялись зокрема і для боротьби з великими бляшанками.
В термінах теорії ігор, Путін всівся за кермо чікенмобіля і вирулив на зустрічну смугу.
Куди це приведе Поки що західні уряди діють у парадигмі уникнення ядерної ескалації.
Тому викладки про те, що як мінімум тричі лише брак ресурсів завадив Україні домогтися рішучої переваги, якщо не перемоги не позбавлені сенсу.
При тому оцінка ризику ескалації прийматься людьми, які діють іще в рамках логіки часів Холодної війни.
Тож Захід стриму самообмеження, яке виплива з небажання втягнення в конфлікт і переходу від підтримки України тим, що можна віддати до поразки Росії з відповідним амбітним цілепокладанням і кратно вищими задачами для економіки, ВПК і сектору оборони та безпеки.
Виходить, що Росія і її авторитарні союзники на рівень вище в ескалації конфлікту, ніж Захід.
Тим більше, що одне з полів конфлікту атака росіянина західні суспільства, їх мораль і цінності через підтримку популістських рухів, які стали огидним крокодилом сучасного політичного ландшафту, суттво знижують якість державного управління і політики там, де перемагають і відволікають сили і ресурси там, де ще тільки рвуться до влади.
У аналогії з теорії ігор, Путін натиска на газ а візаві намагаються ухилитися.
У КГБ Путіна вчили використовувати слабкості демократичного ладу.
Він і використову.
Західні країни росіяни намагаються загнати цугцванг, вибір між поганим і ще гіршим.
Намагаються привязати допомогу Україні і тиск на Росію до начебто зростання небезпеки для західних країн.
Формують думковірус про мир ціною відання України в сферу впливу Росії.
Однак такий шлях форму для світу ще гірші загрози і робить ескалацію неминучою.
Погроза застосуванням ядерної зброї недарма виноситься у окремий вид неприпустимих дій.
Адже якщо ядерний шантаж стане нормою, раціональний хід для всіх країн, які здатні набути ядерну зброю зробити це.
Відповідно підвищуючи ризик застосування ції зброї, використання її терористами, різних аварій, витоків і подібного.
Це також обнуля політичну вагу союзів і репутації західних країн і цивілізованого підходу як такого, який грунтуться на відмові від застосування сили чи погрози такого застосування.
Світ повертаться у хаос права сильного, і в перспективі західним країнам доведеться воювати повномасштабно чи гібридно просто за існування, місце і роль у світі.
Із цими викладками, хоч і цілком логічними, серйозна проблема.
Висновок із них необхідність суттвої зміни поведінки, пріоритетів і політики західних країн.
Вихід із зони комфорту, відродження обороннопромислових комплексів, збільшення оборонних витрат у структурі ВВП і бюджету.Мотивацію до таких змін може бути якраз розвиток ситуації в Україні.
Коли замість інспірованого росію відчуття невразливості росії і безперспективності спротиву сформуться розуміння реальності перемоги як зупинки агресора.
Бульдозер російської агресії може не відвернути але зупинитись.
Це форму досить конкретні висновки і завдання для України.
дність як потреба виживання У 20212022 загальним очікуванням у світі було падіння і зникнення України.
ЗСУ і українське суспільство здивували світ.
Цього здивування вистачило для системної допомоги.
Але не вистачило для зупинки бульдозера.
Відтак накопичуться втома, подолання якої потребу нового чуда.
І зараз чудо ма явити український політичний клас.
Зібравшись, обднавшись і давши відповідь на загрози країни.
Розірвавши ланцюг приреченості, який закручу Росія, формуючи відчуття марності зусиль.
Стан справ в Україні показу, що звичні нинішній владі методи вже не працюють.
Система ухвалення і впровадження рішень вичерпала себе і не да адекватних відповідей на виклики ситуації.
Уряд національної дності це не про задоволення амбіцій політиків.
Це інструмент координації дій і оптимального використання наявних у суспільства ресурсів.
Україна вже не може діти за принципом піаніст гра, як умі.
Можливості перемагати не завдяки, а всупереч вичерпані бо ворог переважа в ресурсах, а союзники для надання додаткових ресурсів потребують додаткової мотивації.
Тож виграти Україна може, лише забезпечивши дність не на рівні гасел і речівок марафону, а у визначенні оптимальних політичних та управлінських рішень і спрямування ресурсів на їх виконання.
Це диний шлях до сценарію, коли Путін і його подільники гратимуть у дилему вязня в Гаазі, здаючи одне одного.
Інші сценарії сумні для світу, і смертельно небезпечні для України.
Останні новини
більше новин