Велика війна потребує великих змін в управлінні військами
regionews.ua
Tue, 19 Nov 2024 12:30:58 +0200
Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використову з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер.
Одна з них поляга далеко не у плануванні та застосуванні військ, так як не вважаю тактику рф яскравою з точки зору оперативного мистецтва з таким людським ресурсом та впк можна воювати набагато ефективніше, вона ма виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативнотактичного та оперативностратегічного рівнів, що дозволя командуванню ворожих дивізій та армій готувати та в подальшому керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад, бо на сьогоднішній день важко знайти на фронті бригаду, яка не вою приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів, що часто призводить до суттвого погіршення взамодії, упередженого ставлення та застосування підрозділів не за призначенням, втрати управління, невиправданих втрат серед особового складу, яких можна було запобігти, в результаті невиконання поставлених бойових завдань.
Щоденно командири найбільшої тактичної ланки зіштовхуються з проблематикою у роботі з приданими підрозділами, натомість віддають свої штатні роти/батальйони у підпорядкування іншим бригадам, що у більшості випадків призводить до проблем, які зазначені вище.
Маючи фронт шириною більше 1000 км, досить безглуздо та неефективно займатися мікроменеджментом, спускаючись до ручного управління ротами та батальйонами.
Натомість противник навпаки організову управління на рівні дивізій, корпусів та армій, що полегшу йому процес планування та застосування військ, знаючи свій потенціал та реальні спроможності.
Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який ма значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброння та боприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензію на проведення контрнаступальних дій операцій на оперативнотактичному рівні.
1.
дність командування.
Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боздатність так і не набувши її, зможуть організовувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес та якість підготовки, тверезо оцінювати бойові спроможності та відповідно ставити задачі за призначенням кожній бригаді/полку.
2.
Ініціатива.
Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все сво, крім авіації.
3.
Простота.
Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.
4.
Економія зусиль.
Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення навіть на ділянках прориву.
P.S.
Це зараз і так робиться, бо хто везе на тому і їдуть.
За крайні три місяці нашій бригаді її збільшували тричі.
5.
Безпека.
Зменшення потреби затикання дир та тушіння пожарів приданими підрозділами, що ускладню взамодію та майже ніколи не да бажаного результату, у разі відсутності фундаментального підходу.
6 .
І найголовніше зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, бо це їх обовязки та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів.
P.S.
Бо воювати нам ще довго.
Процитувавши основні принципи війни за безсмертним Клаузевіцем, з надіями на краще, хай всім нам насниться план перемоги, де ми почнемо проводити реальні реформи та накопичувати, чи хоча б не розпорошувати ресурси для довгоочікуваної перемоги, або відтермінування нашої смерті.
Час гра проти нас.
Подумайте.
Останні новини
більше новин