1000 днів війни – 1000 днів надії
www.pravda.com.ua
Tue, 19 Nov 2024 07:00:00 +0200
Тисячний день великої війни.
Багато хто сьогодні намагаться оглянутися назад і побачити, як ми прожили ці тисячу днів.
Вчорашній обстріл Одеси, внаслідок якого загинуло щонайменше десять людей понад 200 ракет і безпілотників, що вдарили по Киву й інших мирних містах України в недільний ранок 17 листопада.
Сльози Максима Кулика з Кривого Рогу і Ярослава Базилевича зі Львова, які в одну мить втратили своїх найрідніших через ворожі удари, щоденні похорони загиблих від Запоріжжя до Ужгорода і від Сум до Херсона все це свідчить про трагедію цього часу.
Це тисяча днів крові, смерті, болю, руйнувань і нищення.
24 лютого 2022 року несправедливий російський агресор приніс на українську землю смерть і розруху.
Але й у ту драматичну хвилину, і тепер ми не перестамо вірити, що Бог з нами.
В Бозі наша надія, і від Нього буде наша перемога.
Саме тому цей період водночас періодом великої надії для українського народу.
Тисяча днів надії Наша надія це не порожн почуття.
Ми досвідчумо, що Ісус Христос, Бог, який став людиною, присутній у тілі стражденного українського народу.
Це Його знову вкотре засуджують на страту, катують, убивають.
Це Він да себе увязнити.
Це Він іде в полон з українськими військовими.
Він серед тих, хто пропав безвісти.
Це Його поранили.
Проте Він переміг зло, гріх і смерть, і воскрес із мертвих.
Ми мамо надію тому, що віримо у воскресіння.
Велика війна це тисяча днів досвіду присутності сили воскреслого Христа в тілі українців.
У наших жилах уже сьогодні пульсу воскресіння, на повноту якого ми очікумо.
Ми народ, який надіться на силу воскреслого Спасителя і щодня пережива цю силу в особистій історії.
В нашій історії не раз траплялися моменти, коли здавалося, що наші корені та культура будуть знищені.
Згадаймо 1240 рік, коли татари зруйнували Київ.
Тоді диною вцілілою будівлею був собор Святої Софії, де зберігаться знаменита мозаїка київської БогородиціОранти, що стала символом нашої стійкості й надії.
Схожі трагедії ми переживали і пізніше під час завоювання українських земель Російською імперію.
Систематичні переслідування Церкви стали частиною ції спроби знищити українську ідентичність.
Проте ми вистояли, і навіть у найтемніші часи українська Церква та народ знаходили сили для відродження.
Завдяки Божій силі ми й сьогодні стоїмо, боремося і молимося.
Ми надімося на Божу силу, яка виявляться навіть у наших ранах, сльозах і горі.
Скільки надії зродилося в нас за ці тисячу днів Це надія воїнів, волонтерів, медиків, рятувальників, батьків, матерів і дітей надія тих, хто ділиться останнім із потребуючими, підніма руки опущених, допомага тим, хто потрапив у крайню нужду й зневіру.
Піднявши руки до неба, ми молимося за Божий народ, який щодня знищують, прирікають на смерть, якому завдають ран, і кажемо Господеві Памятай про нас.
Це наше покликання до свободи.
Після розпаду Радянського Союзу Господь закликав нас повірити, що наша свобода це не сон, а Його воля.
І ми живемо в цьому переосмисленні Божого народу в історії нашої країни.
Як колись говорив Григорій Сковорода, культура нашого народу пасхальною закладена на християнській надії, яка завжди залишаться підтвердженою.
24 лютого 2022 року нам давали три дні.
Але сьогодні тисячний день великої війни.
І ми, свідки надії, рішуче стверджумо Україна зранена, але не скорена.
Україна втомлена, але вона стоїть і вистоїть СВЯТОСЛАВ
Останні новини
більше новин