На фронті загинув колишній поліцейський зі Львова. Згадаймо Назара Островського
glavcom.ua
Sat, 02 Nov 2024 09:00:00 +0200
Щодня о 9 ранку українці вшановують память усіх, чиє життя забрала російськоукраїнська війна.
Нині згадаємо Назара Островського. 25 жовтня на війні з російськими загарбниками загинув боєць 5го батальйону спеціального призначення Любарт бригади НГУ Азов, львівянин Назар Островський.
Про це повідомила його сестра Анастасія Островська.
Я б дуже хотіла ніколи не писати цих слів Кілька днів тому у нашу родину прийшла жахлива звістка з війни.
У пятницю, 25.10.2024, наш Назар Островський загинув борючись за справедливість та до останнього захищаючи Україну написала вона.
Відомо, що Назар Островський пройшов Революцію Гідності, добровольцем відправився на фронт у зону АТО у 2014 році та віддав службі в поліції майже 10 років.
15 травня 2024 року був мій останній день служби в поліції.
Цього літа мало б бути 10 років вислуги.
Починав у 2014 років з Азова тоді батальйон міліції, далі батальйон Львів, дільничним на Сихові у Львові ред., 4 роки в секторі протидії домашньому насильству.
Завершив у штурмовій бригаді Національної поліції України Лють. Іронічно, що мобілізовуюсь в підрозділ з якого починав рідний Азов в ОЗСП Любарт, писав Назар Островський.
Захисник захоплювався історією України та закликав не споживати російського контенту.
До російськоукраїнської війни я вільно споживав культурний контент нашого північного сусіда, але зараз намагаюся вирватися з постколоніальної парадигми активно вивчаючи англійську, як мову міжнародного спілкування та паралельно слухати наше рідне, писав Островський у 2020 році. Анастасія Островська також процитувала слова близького друга Назара Ігоря Колесника.
Він згадує його як людину, яка свідомо йшла туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, продовжувати робити те, що було її фундаментальною силою бути там, де болить найбільше.
Бути із тими, чий голос не почутий.
Назарчик загинув.
Капітан поліцейських наук, найкращий шериф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг.
Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість.
Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста.
Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто у повній темряві.
За ту дитину, яка виростає калічкою у сімї алкоголіків.
За дітей, чиї батьки наркомани.
За тварин, чиї власники різали одне одного ножами, пише сестра Островського. За словами Анастасії Островської її брат свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів оці дорослі, сильні і жорстоко несправедливі нормальні люди.
Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, які знущалися над слабшими, викидали на вулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим.
Він, на відміну від мене, мав силу і рішучість, щоби в дусі головного героя Чуми Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою бути там, де болить найбільше.
Бути із тими, чий голос не почутий.
Він умів побачити навіть крізь піджак, дипломи кандидата науки і доцента кафедри, живу людину, калічку, із таким же філософським діагнозом, написала сестра Назара. Назар Островський.
Азов батальйон Любарт На щиті.
Нема слів, геть не хочеться вірити У памяті зринають твої Азовські історії 201415 років, та Записки дільничного Легкого тобі лету та гарної музики у засвітах написав військовослужбовець Орест Калиняк.
Світла память, друже.
Ти міг не йти.
Ми з Назаром були знайомі з 2014.
Я брав у нього інтервю для Інсайдера, й це був один із лише двох випадків, коли подружились і продовжували спілкуватися.
Він був добровольцем тоді, й пішов тепер, хоча мав бронь.
Хоча у нього маленька дитина, написав про воїна український письменник і репортер Артем Чапай.
У героя залишилась дружина та маленький син та сестра. Главком долучається до хвилини мовчання.
Ми вшановуємо память усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину.
Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки памяті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу память громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Останні новини
більше новин