Геополітичний шпагат Азербайджану перетворився на дрейф у бік Росії
glavcom.ua
Fri, 01 Nov 2024 11:02:00 +0200
Президента Азербайджану Ільхама Аліва цілком можна визнати неперевершеним майстром геополітичної еквілібристики.
До Великої війни Російської Федерації в Україні, він намагався видавати себе ледве не за найкращого друга української держави.
В Киві був відкритий памятник його батьку Гейдару Аліву, і здавалося, що подібні взамини можуть слугувати ледве не взірцем відносин двох пострадянських незалежних держав, які обидві постраждали від окупації Російською імперію, а потім і Радянським Союзом.
Але після 24 лютого 2024 року повною мірою відкрилося справжн ставлення Азербайджану до України через його активну політику і вашим, і нашим.
Президент Алів прийма у себе сучасного терориста номер один російського диктатора Путіна, і при цьому уда, що зберіга стратегічний нейтралітет щодо російськоукраїнської війни.
Так, буквально за декілька днів до повномасштабної війни Росії, Баку підтвердив свої дружні звязки з Москвою, а потім надав Киву гуманітарну допомогу.
При цьому не варто забувати, що Азербайджан погодився з тим, що його нафта змішуться з російською, і далі в нафтогоні в Туреччині вона вже декларуться, як чисто азербайджанська.
Крім того, великий сумнів виклика купівля українських титанових родовищ за вкрай низькою ціною.
Їх придбав непублічний азербайджанський бізнесмен Насіб Гасанов, наближений до сімї Алівих.
Азербайджан у розробці титану наразі помічений не був.
А от російська Корпорация ВСМПОАВИСМА, повязана з Ростехом ма повний цикл виробництва титану, зокрема й продуктів оборонного призначення.
Можна припустити, що останнім часом Росія висува багато вимог до Азербайджану, після того, як Москва погодилася покинути Нагірний Карабах.
Головною умовою виходу Росії з регіону був нейтралітет Азербайджану в російськоукраїнській війні, тому РФ вимагала від Баку направити гуманітарну допомогу на окупований Донбас паралельно з тію допомогою, яку вони надсилали Україні.
Але якби не війна Росії в Україні, Азербайджан не був би в такому становищі, в якому він опинився зараз.
І як би це не прозвучало цинічно, Азербайджан отримав велику користь від невдач Росії в Україні.
А якби Москва не була ослаблена цію війною, то навряд чи Азербайджанська Республіка змогла повернути землі Нагорного Карабаху.
Зрозуміло, що Алівмолодший балансу між полюсами впливу СхідЗахід, але після того, як Азербайджан подав заявку в BRICS, стало цілком очевидно, які геополітичні пріоритети сповіду нині Баку.
Адже BRICS насамперед виступа проти однополярного світового порядку, що в реальності означа, що домагаючись багатополярної системи міжнародних відносин, Москва і Пекін прагнуть світового домінування.
Можна спробувати заперечити, що Азербайджан ма угоди з вропейським Союзом, бере активну участь у Русі неприднання, Організації тюркських держав та Організації ісламського співробітництва.
Тому членство в BRICS лише підкреслю стратегічні підходи Баку та цілком узгоджуться з його багатовекторними зовнішньополітичними та економічними цілями.
Проте вступаючи в BRICS, де доміну Китай, політичним васалом якого стала Росія, Баку ставить під сумнів свій нейтралітет щодо російськоукраїнської війни.
Оскільки BRICS, який прагне протидіяти впливу Заходу, фактично став коаліцію Глобального Півдня, обднаної проти США та держав Заходу у світовій торгівлі, політиці та безпеці.
І тут все дуже просто прослідковуться якщо ти бачиш сво місце в антизахідній коаліції, то навряд чи можеш запевняти, що тво приднання до китайськоросійського блоку справою чисто формальною.
Можна сказати, що поки в Нагірному Карабаху перебували російські миротворці азербайджанські політичні еліти були налаштовані більш проукраїнськи.
Але коли питання Карабаху було вирішено, все змінилося.
І це прикро усвідомлювати, бо нейтралітет Азербайджану під час російськоукраїнської війни означа не що інше, як ігнорування геноциду українського народу та всіх кривавих звірств, які чинить терористична путінська армія на території України.
Наразі Ільхам Алів явно не усвідомлю, що лояльність Росії до Азербайджану може тривати не набагато довше, ніж закінчиться російськоукраїнська війна.
В разі досягнення позитивного для Москви результату, Путін повернеться до своїх претензій контролю Кавказу, і ніякі тоді BRICS Баку тоді вже не допоможуть.
Нову експансію Російської Федерації на Південний Кавказ стриму Україна, проте, як вигляда, клану Алівих нема кому це підказати.
І якщо в Баку думають, що конфлікт в Нагірному Карабаху закінчився назавжди, то це зовсім не так.
Москва тут відступила лише завдяки несприятливим для себе обставинам.
Щоб повернути свій контроль над Південним Кавказом, Путін намагатиметься тиснути та вимагати повернення вірмен з Карабаху на ці території Азербайджану.
Таким чином, відновлюючи проблему в регіоні.
В Азербайджані ніколи не буде справжнього миру до повного знищення та демонтажу Російської Федерації.
Адже Росія це не країна, а агресивний геополітичний рак, який розповсюджу свої гегемоністські метастази по всьому світу.
А Путін лише один із мільйонів збочених осіб ції варварської нації, яка заради продовження власного існування завжди потребувала присвоння собі чужих ресурсів та життів.
У цій війні перемога України це перемога й азербайджанців, а поразка України це також і їхня втрата.
Азербайджан не спільником Росії у цій війні, але й не можна сказати, що він став союзником України.
Москва справжнім ворогом Азербайджану, його свободи та незалежності, та несе пряму відповідальність за всі лиха, які з ними сталися.
Фактично, навіть під час недавньої 44денної війни, терористичні акти ракетних обстрілів цивільних районів у Гянджі та інших містах Азербайджану, руйнування цивільних будівель були завдані російськими ракетними військами за директивою Кремля.
Але Ільхам Алів у нещодавній урочистій церемонії у Джебраїлі зробив заяву, яка не може не насторожувати.
Говорячи про лицемірство Сполучених Штатів та Франції, він заявив наступне Повинні бути межі лицемірства, дволичності Погляньте на сьогоднішню російськоукраїнську війну, що кажуть західні держави Франція, Америка, інші Вони кажуть, що територіальна цілісність України ма бути відновлена, Україна ма використати зброю.
Вони надають Україні всі види озбронь.
Добре, чому ставлення до наших окупованих земель було іншим Адже й нашу територіальну цілісність було порушено.
Наші громадяни 1 мільйон осіб залишилися просто неба.
Хто нам помагав Чому виявилася така дволичність, коли 1 мільйон людей жив у вагонах, гуртожитках, дитячих садках, наметах Ми вимагамо відповіді на ці запитання.
Але в чому ми бачимо відповідь Як і раніше, в їхніх антиазербайджанських кроках.
Зауважимо, що така риторика зявилася в Ільхама Аліва після візиту Путіна до Азербайджану і подання заявки в BRICS.
Таким чином напрошуться висновок, що Баку почина дрейфувати у бік альянсу МоскваПекін, а всі попередні їхні заяви були просто для того, щоб отримувати для себе преференції від Заходу.
Фактично президент Азербайджану публічно проголошу нащо допомагати Україні, адже ви нам так не допомагали.
Забуваючи при цьому пригадати, що після окупації Нагірного Карабаху Україна прийняла у себе значну кількість азербайджанських біженців, які вже більш як 30 років проживають на території нашої держави.
Між його словами проковзу, що недобрий Захід допомага українцям, а це погано.
Алів фактично обвинувачу Захід, що він захища не територіальну цілісність України, а свої інтереси в ній.
А зараз, він, нібито, ма інтереси щодо південнокавказького регіону і намагаться захистити Вірменію.
В Баку вважають, що Росія нічого не зможе зробити з Азербайджаном, оскільки вони мають оборонний пакт із Туреччиною.
І дійсно, Азербайджан найкраще серед колишніх радянських республік захищений від російської агресії, за винятком країн Балтії, які членами НАТО.
Але Туреччина ніколи не буде воювати з Російською Федерацію за Азербайджан, щоб там особисто не обіцяв Реджеп Ердоган Ільхаму Аліву.
І тут потрібно зрозуміти, які плани ма Москва, щодо Азербайджану.
Для того, щоб пантюркізм і османізм не стали домінуючою реальністю в цій країні, Путін буде врівноважувати впливи Туреччини свою присутністю там.
Але відмовившись від тісніших контактів з вропою, і висуваючи їй прямі претензії за підтримку України, Алівмолодший цим відштовху від себе колективний Захід.
Зараз Ільхам Алів почав поступовий розворот у бік Москви та Пекіна, вважаючи, що цим зможе компенсувати втрати від зменшення контактів із західним світом.
За угодою між Алівим та Путіним, Азербайджан торгу розбавленим російським газом і нафтою, та видаючи їх за свої, відправля їх до вропи.
Таким чином російський диктатор ухиляться від санкцій і фінансу війну в Україні.
Схема нескладна, але да можливість клану Алівих отримувати від цього чималі прибутки.
Трагічна та заплутана ситуація з Нагірним Карабахом не принесе відчутних дивідендів Азербайджану.
Навпаки, коли остаточно пройде ейфорія, може трапитися так, що це підштовхне Вірменію до завершення свого розвороту до Заходу.
Вона заплатить за це високу ціну ставши меншою, слабшою, більш залежною, але вже не промосковською.
А перспективи Азербайджану від входження в BRICS можуть виявитися не такими вже й райдужними.
Цей крок можна розуміти, як подальше віддалення від західної орбіти, і тим більше від вросоюзу, відносини з яким протягом останніх 5 років були доволі нестабільними.
Азербайджан явно хоче збільшити свою регіональну та міжнародну вагу.
Але чи вдасться це йому зробити вже інше питання.
Ільхам Алів маневру, однак наста час, коли йому доведеться остаточно визначитися, з ким він.
Останні новини
більше новин