Суспільний «герой» чи козир для пропаганди Кремля? Кому насправді вигідне публічне СЗЧ Гнезділова
glavcom.ua
Mon, 21 Oct 2024 15:00:00 +0300
Однію з найрезонансніших тем в українському інформаційному просторі за останній місяць стало самовільне залишення військової частини військовослужбовцем 56ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, контрактником Сергім Гнезділовим.
Про це рішення він повідомив 21 вересня в ході дискусії про демобілізацію і строки військової служби на Фестивалі думок, яку транслювало Суспільне радіо.
Але його історія почалася значно раніше.
Я добровільно демобілізувався.
Мене просто зараз можуть заарештувати, але в тюрмі принаймні чіткі строки, сказав він, уточнивши, що перебува третій день у СЗЧ.
Увечері того ж дня, підтримуючи градус ції ситуації, військовий написав у Facebook про необхідність встановлення строків служби в умовах вонного стану Пять років у Збройних силах лише переконали мене ось у чому ніхто не народжений для війни...
Відсьогодні я йду в СЗЧ до встановлення чітких строків служби чи до свого 25річчя, маючи за свою спиною пять років бездоганної солдатської служби.
Попри важку ситуацію на фронті й чутливість теми СЗЧ, вчинок Гнезділова отримав переважно негативну оцінку.
Військовослужбовці, громадські діячі, прості громадяни в соціальних мережах висловили сво обурення таким демаршем у складний для країни час.
Красиве і публічне залишення таки стало прикладом.
І хтось пішов услід.
А хтось залишився.
Залишився, щоб завтра російські танки не вийшли під Київ.
Звісно, уся російська пропаганда цю історію розганятиме активно.
За будьякі гроші.
Їхня мотивація зрозуміла.
Там, де вони не змогли пройти штурмом, вони пройдуть парадним маршем.
Якщо ми підтримамо ідею, що це дуже правильно і красиво.
А може, спробумо Ну, всі піднімемося завтра й підемо на позиції давайте одразу за Київ І станемо на кільцевій із боку Вишневого й Бучі.
Страшно Усі ці суперечки мають сенс, доки ви знате, що хтось не піде резюмував політичний експерт і військовослужбовець Кирило Сазонов.
Не оминула ця історія уваги й західних ЗМІ, зокрема американських.
19 жовтня газета New York Times опублікувала суперечливу статтю з акцентуванням на втомі українських військових від бойових дій і необхідності встановлення чітких строків служби.
Та чи насправді турбота заокеанських журналістів мотивована бажанням покращити становище українських захисників Або ж такі реверанси чергове підігрування російській пропаганді, якщо не пряма служба інтересам Кремля Там Гнезділов виходить хорошим.
Я не зовсім зрозумів, хто тоді поганий Ми, хто залишилися Держава, яка що Не скерову після закінчення контракту додому Ну, скеру вона нас.
Черг під ТЦК нема.
Отже, російська армія незабаром буде під Кивом.
Чи в Киві.
Нас же відпустять по домівках, заміни нема.
Усе дуже сумно, але дуже просто, обурився Кирило Сазонов.
Справа Гнезділова боротьба за справедливість чи спосіб відсидітись Історія із залишенням військової частини Гнезділовим почалася не у вересні, і навіть не 2024 року.
Журналіст і громадський діяч Віктор Трегубов повідомляв, що він пішов у СЗЧ не з фронту, адже із жовтня 2023го веде подкасти й організову фестиваль ВиделкаFest, а це неможливо було зробити з передової.
Я не маю проблем з тим, що Сергій зараз перебува в Киві.
Я навіть переконаний, що цьому якесь офіційне, законне та моральне пояснення.
Я теж перебуваю в Киві, не мені докопуватись.
Але зараз він, мяко кажучи, трішки кривить душею, коли намагаться подати свій демонстративний вчинок як вчинок втомленого піхотинця.
Бо це як вбивство в стані афекту через рік після стану афекту.
Себто, втеча з фронту після року в тилу, обурювався Трегубов.
Пізніше він додав, що військовий 56ї ОМБр покинув ЗСУ вперше й до того ж під час лікування, а це юридично захища його від відповідальності.
Втомився.
Пішов.
Прямо з київської кальянної пішов.
І оформив це красивим жестом політичної дії, і прикрив юридичною неможливістю притягти до відповідальності, бо ж перший раз, та й з лікування, написав Трегубов, не вказавши безпосередньо на Гнезділова, однак, судячи з опису, йдеться саме про нього.
Як повідомляли ЗМІ з посиланням на матеріали слідства, основною причиною дезертирства стала непокора, тобто невиконання Гнезділовим бойового наказу командира.
З метою встановлення дійсних причин відмови військовослужбовця від виконання бойових завдань командир направив його до лікувального закладу, але той скористався цим і, керуючись мотивами боягузництва та маючи намір на підрив авторитету військової служби, не прибув на обстеження та почав переховуватись, розуміючи, що перебува у статусі військовослужбовця та може понести передбачену Кримінальним кодексом відповідальність.
Після заяви Гнезділова про СЗЧ у 56й ОМБр почали службове розслідування.
Там повідомили, що його дії мають ознаки кримінального правопорушення за ч.
5 статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення військової частини або місць служби, вчинене в умовах вонного стану.
А це від 5 до 10 років вязниці.
Також там наголосили позиція командування військової частини залишаться незмінною нульова толерантність до сконня подібних злочинів.
Сам Гнезділов відповів, що його бригада все правильно прокомунікувала і що він розумі СЗЧ кримінальний злочин.
Водночас військовий закликав повернутися до обговорення проблем, а не обговорювати персоналію.
Після цього Гнезділов почав через засоби масової інформації шукати в лавах ЗСУ та серед цивільних однодумців, які також схильні до боягузництва, проголошуючи ідею слабкості Збройних сил України, що може бути використане агресором як елемент гібридної війни. Одним з таких жестів військовослужбовця відеоінтервю американському NYT, яке він записував 1 жовтня із, як вказу газета, секретного місця, де він переховувався від української влади.
У мене не залишилося іншого вибору, окрім як піти, дуже голосно грюкнути дверима і змусити людей нарешті почати говорити про цю проблему, з особливим героїзмом наголошував Гнезділов американським журналістам, щоби привернути увагу до необхідності звільнення втомлених солдатів та заміни їх новими призовниками.
Та вже 9 жовтня за Гнезділова взялися правоохоронці, повідомивши про його затримання. За інформацію Державного бюро розслідувань, військовослужбовця підозрюють у самовільному залишенні військової частини, вчиненому з метою ухилення від військової служби, в умовах вонного стану ч.
4 ст.
408 Кримінального кодексу України.
Наступного дня йому оголосили про підозру.
11 жовтня Печерський райсуд Кива відправив його під варту на 60 діб.
Під час засідання суду Гнезділов повідомив, що усвідомлю свої дії й не зможе продовжувати службу, поки не буде чітких її строків.
До того ж він пригрозив, що оголосить голодування, якщо в Україні не напрацюють законопрокт про демобілізацію.
Про що каже закон Попри усю багатослівність і бажання Гнезділова привернути до свої персони якомога більше уваги й створити суспільний резонанс, Конституція чітко вказу на продовження строків військової служби на період дії вонного стану.
Так, відповідно до закону України Про військовий обовязок і військову службу для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, військова служба продовжуться понад встановлені строки на період дії вонного стану, а також до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні вонних бойових дій, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично учасником вонних дій проти України, а отже, демобілізація не передбачена.
У квітні поточного року Верховна Рада була близька до ухвалення рішення щодо демобілізації й ротації військових, однак за кілька днів до голосування за законопроект про мобілізацію цю норму виключили.
У Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки пояснили, що це було зроблено на прохання міністра оборони Рустема Умрова та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, а законопрокт про демобілізацію уряд подаватиме окремо.
У висновку Комітет доручив Кабінету міністрів впродовж восьми місяців з дня опублікування законодавчого акту в газеті Голос України, тобто вже після ухвалення, розробити й внести на розгляд законопрокт щодо удосконалення механізмів ротації військовослужбовців під час вонного стану, їх демобілізації та медикосоціальної реабілітації.
СЗЧ і відповідальність чи усім втікачам світить вязниця На сьогодні, в умовах вонного стану, за самовільне залишення служби військовослужбовцем, передбачаться кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Дезертирство караться позбавленням волі від 5 до 12 років.
Лише протягом 2023 року за СЗЧ засудили 1 577 військових.
З них 30 жінок.
Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, посилаючись на статистику Державної судової адміністрації, зауважував, що це найпоширеніший злочин серед військовослужбовців.
Та вже у серпні Верховна Рада зробила крок назустріч тим, хто вперше самовільно залишив частину, але потім повернувся на службу, ухваливши законопрокт 11322.
Згідно з документом, для таких військових передбачено скасування покарання, якщо вони добровільно звернуться до слідчого чи прокурора з наміром повернутися до військової частини для продовження служби.
Намір військовослужбовця ма бути схвалений командиром.
У Державному бюро розслідувань наголошували, що відомство орінтоване на те, аби повертати на позиції бійців, які залишили місце служби, а не на збільшення щодо них кримінальних проваджень.
За словами директора ДБР Олексія Сухачова, пріоритетними у цьому питанні профілактичні заходи та розяснювальна робота.
Кому насправді вигідне СЗЧ Гнезділова Тема встановлення чітких термінів служби, яку нібито намагаться порушити Гнезділов, насправді не ма простого рішення.
Будьяке рішення, яке з цього приводу може ухвалити парламент, завжди буде половинчастим і не вирішуватиме комплекс супутніх проблем, повязаних з обороною країни.
І Гнезділов це чудово розумі.
Зпоміж цього, він чітко усвідомлював можливі наслідки для себе, публічно ідучи на порушення законодавства.
Адже закон закон, який повинен виконуватись, і це абсолютно безвідносно до особи чи суспільнополітичної позиції самого Гнезділова.
Та, навіть попри це, він все одно публічно нівелю конституційні обовязки кожного громадянина, деморалізуючи частину війська й ініціюючи в суспільстві хибну дискусію.
Чи призведе роздмухування ції історії до позитивного рішення, в першу чергу для суспільства Навряд чи.
Тема СЗЧ чутлива і болюча.
Саме тому історію Гнезділова будуть використовувати різні сили як для маніпулювання суспільною думкою, так і для досягнення своїх політичних цілей.
Не стоятиме осторонь і Росія.
Тому не виключено, що публікації в NYT, де героїзуться історія з СЗЧ, також продовженням російської ІПСО, яка спрямована на підрив морального духу українців та штовхання до переговорів з агресором звісно, не на умовах нашої країни.
Звідси сліду важливе й доленосне для України питання можливо дії військовослужбовця потребують більш жорсткої оцінки з боку правоохоронних органів
Останні новини
більше новин