Рамзан Кадиров пригрозив кровною помстою сенатору від Дагестану, лезгину за національністю, Сулейману Керімову. Причина помсти – ніби то замовлене вбивство Кадирова. Реальна причина – як буде поділена компанія Wildberries, один із найбільших маркетплейсів у РФ.

Керімов свого часу прямо натякнув, що цю компанію йому пообіцяв особисто Путін. А це означає, що вирішення цього питання було прямою гарантією Путіна.

Перестрілка в центрі Москви, коли чеченці вбили двох охоронців-інгушів не призвела ні до яких міжетнічних сутичок. Більше того, після цих подій відбулася зустріч «старійшин» інгушів та чеченців (очолював Делімханов). Суть цієї зустрічі звелася до звинувачень інгушів в порушеннях шаріату та до ритуальних заяв про мир. Простіше кажучи, Кадиров переводив вже тоді бандитські розборки у русло мусульманського права.

Заява про кровну помсту – це спроба перебити «слово Путіна» «традиційними звичаями», які є частиною пакту між Путіним та Кадировим.

Кадиров демонструє оточенню і російським елітам, що він не може програти, навіть якщо він протистоїть Путіну. Просто так здатися – означає, що далі роль чеченців в «охоронному бізнесі» по всій Росії буде падати. Треба віддати належне Кадирову – він знайшов формат, який не прямо підставляє Путіна. Адже він апелює не виключно до поняттєвих речей, а загортає їх у традиційні проторелігійні конструкції. І, тим самим, виводить з-під прямого звинувачення Путіна.

Звичайно, з точки зору імператора, всі ці кадирівські конструкції є все-таки ультиматумом. І Путін прекрасно розуміє, що всі чекають на його реакцію. Також, всі знають стиль Путіна, який тягне час перш ніж щось вирішувати. Але варто нагадати: еліти тільки почали забувати, як Путін, давши слово не вбивати, убив Пригожина. І тут є нова історія – Путін пообіцяв Wildberries Керімову і (не) може захистити його. Путін має одночасно захистити Керімова і «задовольнити» Кадирова.

Власне від того, як він поступить залежатиме його репутація, як імператора, людини, яка вирішує все не озираючись на умовності. Раніше в таких випадках він завжди карав обох. Правда, ступінь покарання був різним. Класичний приклад судовий процес Сєчін проти Улюкаєва. Улюкаєва посадили, Сєчін залишився керівником Роснєфті, але втратив впливи.

Тут ситуація складніша – Путін не може не покарати Кадирова, але як це зробити без втрат статус-кво у Чечні незрозуміло. Тому це початок серіалу. Довгого, але який обовʼязково завершиться або втратою впливів Кадирова або повтореннями демаршів від ряду менш впливових, але не менш наглих гравців. Багато в чому це повторення 90-х тільки на новому етапі розвитку і при більш сильній, але й більш корумпованій державі.

Є ще один важливий аспект, після того, як Патрушева понизили у статусі, у Росії зник інститут «координатора» силовиків і тепер всі вони напряму підпорядковуються Путіну. А значить, вони координуються спорадично і ситуативно. А така свобода дій має з часом привести до певних дисбалансів в репресивній (щодо економічних, а не політичних гравців) системі.