Найчастiше серед інфекцій зараз виявляють грамнегативну флору, особливо, клебсiєлу, синьогнiйку, ацинетобактер. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла Олена Мошинець, кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

За її словами, після того, як у лікарні роблять бакпосіви – фахівці можуть висіяти будь-які бактерії. Які у свою чергу можуть спричиняти інфекції і за межами лікарні.

«Госпітальні – це не про види бактерій, а про умови, коли ці інфекції розвинулись. Скажімо, стафілокок може викликати і госпітальні, і позагоспітальні інфекції, але, як правило, госпітальні штами набагато більш вірулентні та резистентні. Найчастiше зараз висівається грамнегативна флора, особливо, клебсiєла, синьогнiйка, ацинетобактер – не стафілокок», – розповіла Мошинець.

Для боротьби із інфекціями та стійкістю до антибіотиків, Мошинець має розробку із комбінацією двох антибіотиків. Мікробіологи виходять з того, що інфекційний процес у пацієнтів має форму біоплівки. Фахівчиня пояснює, що біоплівка – це майже мікробні міста в яких бактерії мешкають і ефективно захищаються від зовнішніх впливів, імунної системи і антибіотиків. Таким чином бактерії вибудовують свою екологічну нішу в тканинах пацієнта. У таких біоплівках бактерії прикріпляються до тканин пацієнта або до інертних поверхонь і починають вивільняти, синтезувати велику кількість своїх власних полімерів, зауважує Мошинець.

«Тобто ось ця біоплівка складається, в першу чергу, з полімерних молекул, які бактерії і синтезують самі. Такі полімери дуже різноманітні, це і полісахариди, і білки, і так звана екзоклітинна ДНК, бо ДНК це не тільки інформаційний матеріал, це ще і будівельний матеріал для створення біоплівки. Особливо багато ДНК вивільняє синьогнійка, з якої вона зліплює свою біоплівку. І ця біоплівка постійно потовщується, і фактично ми маємо в осередку інфекції ось цю таку велику слизову структуру, або біоплівку. Природній захист організму безсилий проти такої біоплівки, бо макрофаги не можуть її контролювати», – пояснила кандидатка біологічних наук.

Далі у цьому процесі бактерії виділяють багато імуносупресорів, тобто токсинів, які паралізують імунну систему. Мошинець підкреслює, що цей процес вона добре бачить при гострому сепсисі.

«Наприклад, у нас був пацієнт з остеомієлітом. Коли нам вдалося зруйнувати біоплівку його остеомієлітної інфекції і паралельно знизити продукцію ось цих імуносупресантів, імунна система нібито прокинулася і «побачила» інфекцію – в тканинах, де була інфекція, підвищилась температура, посилилось запалення і виросли лейкоцити, хоча ШОЕ знизилось», – додала мікробіологиня.

Нагадаємо, що, згідно з позицією Міністерства охорони здоров’я, у стійкості українців до антибіотиків винні пацієнти, які вживають ці препарати без санкцій лікарів. Але, за словами Мошинець, річ у тім, що проблемна резистентність розвивається не в амбулаторних пацієнтів, а саме в госпіталях. Мікробіологиня наголошує: госпітальних інфекцій неможливо уникнути.

Між тим, світова преса б’є на сполох: Україна стала розсадником антибіотикорезистентних інфекцій. The Sunday Times опублікувала матеріал із заголовком «Війна в Україні виявила супербактерії, що мутували, і здатні протистояти антибіотикам». У матеріалі, зокрема, йдеться про дослідження професора клінічної бактеріології Лундського університету, під час якого науковець перевірив зразки від 141 пацієнта, які проходили лікування в українських клініках.