Паперова армія Путіна і стратегія Перемоги України
glavcom.ua
Thu, 19 Sep 2024 15:15:00 +0300
На всіх фронтах наземної війни, окрім курського, Україна напружено обороняється в умовах переваги ворога в повітрі (в т.ч.
у малих дронах) та артилерії, а також масованих «м’ясних штурмів».
Росіяни надалі просуваються на покровському напрямку.
Крім того, останніми тижнями ворог домігся тактичних успіхів іще в трьох секторах: куп’янському, курахівському та вугледарському.
На Куп’янщині Сили Оборони невдовзі можуть бути «притиснуті» до низьких берегів річок Оскіл і Жеребець, відтак муситимуть зайняти зручніші позиції південно-західніше.
На Донбасі під загрозою зручні оборонно-логістичні вузли в Кураховому та Вугледарі.
ЗСУ регулярно роблять успішні контратаки на окремих ділянках, але без масованої підтримки з повітря такі дії обмежені тактичним масштабом.
На Курщині – маневрена й динамічна війна.
Обидві сторони і атакують, і фортифікуються, використовуючи складний ландшафт.
Росія перекинула на курський фронт істотні наземні сили (від 30 тис.
бійців, за оцінками експертів) і почала системні тактичні наступи.
Однак Україна досі володіє ініціативою в цьому секторі – насамперед завдяки успішній напів-ізоляції так званої «ґлушковської кишені» між держкордоном і річкою Сейм.
Серед проблем України в Курському контрнаступі фахівці називають:
істотні втрати бронетехніки (в контексті її загального дефіциту, а не неефективності використання);
проблеми зі зв’язком (термінали Starlink в ЗСУ не працюють за лінією кордону);
недостатню підтримку з повітря;
стратегічну військову безперспективність операції.
Експерти, як і раніше, не очікують проривів фронту ближчими місяцями і наголошують: жодна зі сторін поки не має резервів наземних військ для стратегічного наступу.
В зв’язку з цим, фахівці скептично оцінили рухи Кремля щодо «збільшення штату збройних сил до 1,5 мільйона військовослужбовців».
Наголошується, що реальне збільшення російського війська буде можливе лише ціною радикальних рішень, – насамперед другої тотальної мобілізації (зокрема на окупованих територіях України) й різкого секвестру невійськових витрат бюджету.
Експерти вказують на ознаки катастрофічного дефіциту робочих рук в Росії; конкуренції за них між військом та промисловістю; шкідливу для економіки ворога кампанію репресій проти іммігрантів.
Нагадаємо: це вже другий за повномасштабну війну «анонс» різкого збільшення ворожого війська.
Створення десятків нових полків і дивізій (з технікою і підготовленими кадрами), обіцяне в 2023 р.
тодішнім міністром Шойґу, так і не відбулося – здебільшого, рекрутів і техніку надсилають чи підпорядковують у існуючі частини для утилізації в «м’ясних атаках».
Президент Володимир Зеленський продовжує кампанію з просування «Плану перемоги України».
Знову наголосимо, що це, насамперед, інформаційно-політичні зусилля («стратегічні комунікації»).
Тим не менше, виокремимо деякі військові елементи «плану», які вже постійно проговорюються Верховним Головнокомандувачем і явно реалізуються:
Подальше перенесення війни на територію агресора, зокрема далекобійні повітряні контрудари вглиб Росії (в т.ч.
за допомогою вітчизняних ракет) та утримання Курського (чи й інших) плацдармів на російській території на невизначений час.
Подальший розвиток безпілотників усіх класів.
Посилений інженерно-фортифікаційний захист як ближнього, так і дальнього тилу України ( «оборонні заводи під землею» тощо).
Збільшення темпів постачання зброї із Заходу та негайне залучення західних інвестицій до оборонпрому України.
Спроба примусити Путіна до миру «вже цієї осені».
Останні новини
більше новин