Бухарест офіційно оголосив про наміри придбати «Міжнародний вільний порт» Молдови, що розташований у Джурджулештах, у прикордонні трьох країн – України, Молдови, Румунії. І це – чудові новини. 

По-перше, розширення румунського впливу на критичну логістику та інфраструктуру в умовах нестабільної політичної ситуації у Молдові зміцнить регіональну безпеку, обмежить можливості Росії використовувати молдовську критичну інфраструктуру.

По-друге, угода значно зміцнила б співпрацю України й Румунії. Нам вкрай потрібні альтернативні шляхи експорту, доступ до ринків ЄС, зокрема, через порт Констанци, у відання якого може бути переданий придбаний молдовський порт. І по-третє, Румунія передбачувано розширює логістичний доступ до України для залучення до повоєнного відновлення. 

Ще у 2023 році США заявили про рішучу підтримку зміцнення критичної інфраструктури регіону. Тоді метою було визначено забезпечення продовольчої безпеки, але ряд факторів свідчить: справа більш комплексна. 

Подробиці – у матеріалі «Главкома».

Дуже «вільний» порт

Поблизу села Джурджулешти у Молдові діють два суб'єкти портової інфраструктури – Державний порт Джурджулешти та Міжнародний вільний порт. 28 серпня уряд Кишинева підтвердив: виставлений на продаж буде лише «Вільний порт», яким з 2021 року володіє Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Уряд Румунії напередодні ухвалив меморандум із ЄБРР про намір придбати цей об’єкт. У Молдові додали, що серед потенційних покупців можуть бути компанії також і з Болгарії, Нідерландів та Туреччини. 

Міжнародний вільний порт Джурджулешти є важливим логістичним хабом у Молдові. Порт дозволяє швартуватися річковим та морським суднам з осадкою до 7 м і вантажопідйомністю до 10 тис. тонн. Крім того, порт добре поєднаний із залізничними лініями широкої та вузької колій.

Історія про суперечку України та Молдови

Раніше навколо цієї прибережної території розгорталася ціла територіальна суперечка між Україною та Молдовою. У 1992 році дві країни підписали угоду про непорушність кордонів. Додатковим протоколом від 1999 року Молдова отримала від України прибережну ділянку біля села Джурджулешти, з виходом до Дунаю й право збудувати там порт. 

В обмін на це Україна мала отримати придорожню ділянку поблизу села Паланка, але отримала лише дорожнє полотно, а землю – ні. Молдовська сторона аргументувала це так: «відчужувати» територію їй забороняє Конституція, тим часом у Джурджулештах з’явився логістичний хаб. Суперечка довгий час залишалася болісним питанням у двосторонніх відносинах. 

Конфлікт підігрівався «ініціативами знизу»: у 2009 році Валерій Беріл, очільник прикордонного району Штефан-Воде, до якого відноситься село Паланка й де проходить ділянка автотраси «Одеса-Рені», на яку розраховує Україна, погрожував протестами та перекриттям дороги, якщо Молдова таки виконає свої зобов’язання перед Україною. До речі, за дивним збігом обставин, сьогодні цей пан агітує за румунську ультраправу партію AUR.

Згодом виявилося, що ця угода вдарила по українському порту Рені: внаслідок запуску Джурджулештського хабу він втратив вантажопотік: експортні молдавські вантажі і продукцію Рибницького металургійного комбінату в обсязі до 30 тис. тонн рік, за даними 2007-й, коли скандал був у самому розпалі.

Закладання порту Джурджулешти Молдовою припало на час, коли на посаді прем’єр-міністра був Василій Тарлєв, який нині заявив про свою участь у президентських виборах у Молдові. До цього, Тарлєв очолював організацію «Друзі Росії в Молдові». Тарлев наближений до Партії комуністів колишнього президента Володимира Вороніна: його прем’єрство припало час, коли президентом республіки був нинішній голова партії – Володимир Воронін. Однак молдавські експерти подейкують: що і комуністи, і кандидат Тарлєв підтримуються проросійським олігархом Іланом Шором. 

У одному з інтерв’ю Тарлєв визнав, що передача ділянки у Джурджулештах Молдові була невигідної для України, але за те, що Київ на це пішов, він подякував тодішньому українському президенту Леоніду Кучмі.

«Україні та Румунії – нашим сусідам – було вигідно, щоб Молдова залежала від них, щоб вони могли впливати на нас якомога більше. Тож, ще раз величезне спасибі керівнику Української держави Леоніду Даниловичу Кучмі», – сказав Тарлєв у одному з інтерв’ю.

І нашим, і вашим

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну перегорнуло сторінку попередніх суперечок. Джурджулешти стали альтернативним маршрутом для українського експорту. В умовах, коли наступного ж дня після укладання так званої зернової угоди, Росія почала знищувала обстрілами Одеський морський порт, доступ до хабів сусідніх країн мав критичне значення. Річковий порт Рені, який розташовується найближче до кордону Румунії та Молдови, зазнав першої масованої атаки 24 липня 2023 року, тож молдовський порт перебрав на себе основні потоки.

Після виходу Росії із зернової угоди у румунському придунайському місті Галац відбулася зустріч високопосадовців Румунії, України, Молдови, США та ЄС. Сторони у такому форматі обговорювали виклики глобальній продовольчій безпеці. Однак той факт, що з боку США був присутній координатор державного департаменту США з питань санкцій Посол Джим О’Брайен свідчило про те, що перелік питань значно ширший. 

У 2023 році Росія подвоїла потужності свого «тіньового флоту», який забезпечував експорт російської нафти та газу в обхід санаційних обмежень. І виявилося, що молдовський порт Джурджулешти та молдовські компанії також беруть у цьому участь. 

Тож можливості молдовських портів використовувала і Росія. Наприклад, у липні цього року був зафіксований захід у порт Джурджулешти танкера з російською нафтою, який прямував із Новоросійська, а ряд молдовських компаній, зареєстрованих у Молдові, виявилися фігурантами скандалу навколо «тіньового флоту» Росії, який використовувався для таємного експорту нафти та зрідженого газу й обходу санкцій.

Керівник групи моніторингу Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко нагадує і про використання Росією морського транспорту у диверсійних цілях. Для Молдови, яка нині перебуває в активній фазі виборчої кампанії, це важливе попередження. «Варто нагадати не тільки прогнози про те, що у жовтні РФ спробує створити Антимайдан у Молдові, де 20 жовтня 2024 року відбудуться президентські вибори та референдум щодо вступу до ЄС, а й те, що перший спецназ РФ із материка зі зброєю потрапив до Севастополя напередодні початку окупації в лютому 2014 року саме на цивільному судні – старому суховантажі», – написав Клименко у Facebook.

Тож будівництво портового хабу у Молдові та перетворення Молдови на «морську країну» відповідало інтересам Румунії ще з початку дев’яностих (у той час, як Україна пропонувала молдовським партнерам стати співзасновниками порту у Рені). 

Тодішній прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко в одному з інтерв’ю згадував, що не останнім фактором успіху на шляху реалізації цієї ідеї за рахунок передачі шматка української території Молдові, стало те, що дружиною одного з директорів ЄБРР, який з самого початку фінансував проєкт будівництва портового хабу, була громадянка Румунії.

«У першого заступника голови ЄБРР – дружина-румунка, вона домоглася дуже сильних інвестицій для Румунії, я навіть пам'ятаю нам давали кредити для «Укррічфлоту», щоб будувати кораблі. А кораблі зобов'язували будувати у Румунії, начебто вони тендер виграли. Румунія ж завжди підтримувала незалежність Молдови, і розуміла необхідність її енергетичної свободи від Росії. Румунія навіть вдалася до допомоги МВФ, ЄБРР, щоб вони підтримували Молдову в їхньому намірі мати свій порт і нафтотермінал. І тоді їм дали дуже пристойний кредит», – розповів Пустовойтенко в інтерв’ю у 2007 році.

Утім після повномасштабна агресія проти України продемонструвала, що для трикутника Румунія-Молдова-Україна ворог єдиний – це Росія, її експансіоністські дії, зокрема, на Чорному морі та придунайському секторі. Зокрема відносини між Румунії і Україною у 2007 році і нинішній стан, коли країни перейшли до стратегічного партнерства – кардинально різні. 

І якщо сприяння Румунії у зміцненні молдовської автономності і інфраструктурної незалежності була історією проти Києва, то агресія Росії змінила ідею цього процесу. Нині, коли проросійські сили у Молдові роблять у передвиборчий період усе, щоб перетворити Молдову на «другу Грузію», посилення контролю Румунії за критичними об’єктами, які забезпечують стабільність усього регіону на руку Україні.

Порт Джурджулешти відіграє важливу роль у логістичних маршрутах воєнного часу. Але в умовах нестабільної політичної ситуації у Молдові, а також безпосередній близькості до проросійських регіону Гагаузія та півдня сусідньої країни, контроль з боку Бухареста за портом вигідний і Україні, і самій Молдові. Якщо угода відбудеться й порт викупить румунський уряд, він увійде у підпорядкування «Адміністрації морських портів Констанца». 

За випадковим (а може, й ні) збігом обставин, у лютому цього року, на цьому підприємстві змінилося керівництво. Новим директором «Адміністрації портів Констанци» став 38-річний Міхай Теодореску. Цікаво, що його дружина є офіцеркою SRI (Serviciu Român de Informații) – румунської розвідки. І як показав кейс ЄБРР роль румунських дружин у глобальних питаннях недооцінювати не варто.   

Хаб повоєнного відновлення

Тож купівля порту у Молдові – не нова амбіція румунського уряду. Ще минулого року прем’єр-міністр Марчел Чолаку заявив про наміри створити у Румунії хаб з відновлення України і контроль над придунайською річковою інфраструктурою є стратегічним кроком до цього.

Варто також відзначити роль США у такій регіональній трансформації. Вашингтон заявив, що «сприятиме модернізації критичної інфраструктури для залізничних та автомобільних перевезень і транзитного перевезення вантажів, розширенню доступу до залізничного машинобудування, а також допомагатиме приватному секторові, розташованому вздовж Дунаю, у розширенні експортних можливостей». 

«… Сполучені Штати пообіцяли надати фінансову допомогу сусідам України для придбання таких суден, як лоцманські катери, а також сприяти транскордонним вантажним перевезенням і транзиту», – йдеться у релізі, опублікованому на сайті посольства США в Україні після зустрічі із представниками України, Молдови, Румунії та ЄС, яка відбулася у липні 2023 минулого року.

Окрім цього, варто враховувати контекст розбудови найбільшої військової бази НАТО «Міхай Когалнічану». Вона, до слова, розташовується поблизу Констанци, тобто бере під контроль і Джурджулешти, Румунія повністю закриває узбережжя до дельти Дунаю, відсікаючи Росію від будь-яких можливостей бути присутньою у придунайському регіоні.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»