Чи здатна Україна адаптуватись до війни, що постійно змінюється?
glavcom.ua
Thu, 01 Aug 2024 16:00:00 +0300
Останнім часом подій для серйозного аналізу небагато.
Серед них позитивних ще менше.
Хиба шо стовідсоткове збиття ворожих шахедів, які вночі атакували Київ та Київську область, що стало можливим завдяки поповненню засобів для ППО з боку партнерів.
Продукування на Заході планів миру зіштовхнулося з тим, шо Росія зараз продовжу наступ і окупацію української землі по сотні метрів за добу, але невпинно.
І РФ не хоче припинення бойових дій.
Це можливим тому, що ворог набира у свою армію 3040 тис осіб щомісяця.
Тобто, набір перевищу втрати, і кількість сил вторгнення не зменшуться, а зроста.
У недоімперії і досі достатньо грошей, щоб платити своїм контрактникам по 50 тис доларів за перший рік участі у війні.
І відразу ста зрозумілою ефективність західних санкцій.
Україні, щоб вижити, треба налаштовуватися на роки надважких випробувань.
А цього не помітно, на жаль.
Влада не визна, що для війни на витривалість їй треба докорінно змінюватися.
Суспільство не розумі життвої необхідності змін і демократичного тиску на владу задля цього.
Вщухли навіть обережні розмови про коаліційний уряд, а також про вибори як вихід з ситуації.
Не покращився стан речей з несправедливістю, яку відчува українське суспільство, складовими якої корупція і примусова мобілізація.
Зі зміною командування совковості і бюрократизму у ВСУ не поменшало, швидше, навпаки.
Натомість, у ворога зявляються нові зразки озброння, наприклад, північнокорейський протитанковий ракетний комплекс Bulsae4.
Так, він з минулого сторіччя, бо керуться по дроту, тому може використовуватися тільки на відкритій місцевості.
Адже ж цей РК працю, вража нашу бронетехніку з безпечної для себе відстані.
Ми теж не залишамося у боргу, наші безпілотники літакового типу демонструють чудові далекобійність і непомітність.
Але вони фізично не здатні нести важку бойову частину, що зменшу ефективність ураження ворожої логістики.
Тобто, склад боприпасів, виробниче приміщення або навіть літак на аеродромі за сприятливих умов вразити можна.
Але не залізничній міст чи вузлову станцію.
Нагадаю, що боприпаси, бронетехніку і особовий склад ворог доставля на відстань 100 км до фронту саме залізницею.
Ось тут у нагоді були б балістичні і крилаті західні ракети.
Проте продовжуться безглузде зволікання з дозволами на їх використання з боку США.
Що, в свою чергу, стриму і наших вропейських партнерів у цьому питанні.
Відсутність таких дозволів ризику перетворити навіть довгоочікувані F16 на таке собі імітаційне повітряне шоу.
Тому що при наявності обмежень їх можуть озброїти не далекобійними ракетами повітряповітря АІМ120 з дальністю понад 180 км, а ракетами близької дії АІМ9 з дальністю всього 22 км.
З ними НАТІвські літаки зможуть збивати крилаті ракети агресора над територію України, але не відігнати носії ворожих КАБів від лінію фронту, бо вони скидають їх з відстані понад 50 км.
В цьому сенсі F16 виявляться не набагато кращими за наявні в нас МіГ29.
Війна продовжуться, і головні випробування України ще попереду.
Потенціал нашої перемоги у здатності змін, адаптуванні до мінливих реалій війни.
І стан справ саме у цій царині наводить на певний смуток.
Читайте також Ворог прагне створити котел на Покровському напрямку.
Чи вдасться Війна на виснаження.
Невтішні прогнози для Росії Наступ на Харків.
Російські війська зазнали стратегічної помилки Ворог намагаться прорватися через Вовчанськ.
Огляд з Харківського напрямку Штурмові роти росіян.
Аналіз структури та озброння Битва за небо Україна зміцню ППО та завда нищівних ударів по Росії Хроніки війни.
Як штурмові роти окупантів змінюють бойові дії
Останні новини
більше новин