Ну що ж, повідомлення від Bloomberg про нарешті доставку F-16 в Україну пояснює багато чого «дивного».

Наприклад – а чому сьогодні окупанти не атакували Україну далекобійними ракетами вслід за хвилями «Шахедів», хоча здавалось би, що це мало б бути логічним. (Втім, наполегливість, із якою сьогодні мені доводилось чути питання про «так, а чого ракет не було» створювало враження, що наче як хто засмутився, що цієї ночі так і не відбулось застосування «Калібрів» чи Х-101).

Справді, до цього моменту деякі західні ЗМІ встигли насипати мінорних нот на тему, що, мовляв, прибуття F-16 в Україну «не дасть перелому на фронті», але ж тут треба пояснити логіку їх розмірковувань.

Західної журналістики та аналітики одразу брали планку, що F-16 мають виконати щось типу «шайтан-арба» (*«диявольського птаха»), сама поява якого у нашому небі мала покрити ганьбою усю тактичну авіацію «ВКС РФ»; але так як об’єктивне співвідношення сил все рівно поки лишатиметься на користь окупантів, то бачте «кіна не буде». Але то вони досі можуть дозволити малопрофесійні розмірковування у стилі телевізійного шоу.

А от ми, брати і сестри українці, давайте ще раз поговоримо у практичному ключі, чому нам вкрай треба ці самі F-16, попри усі очікування та кількість фактично поставлених літаків. Тут ми говоримо про платформи, у яких для початку фізичний ресурс значно вищий, чим у радянських МіГ-29 та Су-27.

Простіше кажучи, F-16 нам треба хоча б для того, щоб нашим льотчикам було на чому літати і воювати, бо літаки «Варшавського договору» м'яко кажучи, не вічні. F-16 хоча б дозволять ефективніше застосовувати те авіаційне озброєння, яке зараз на голови окупантів метається в імпровізованому порядку з радянських літаків, тобто керовані авіабомби JDAM-ER та SDB, протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM (проти ворожих радарів).

Я особисто думаю, що від цього ефект буде співставний із тим, як влітку 2023 року ЗСУ отримали від США касетні снаряди DPICM, ну тобто хоча б на 15% мінімум ефективність утилізації окупантів при ударах з повітря вирости має.

Ні, під F-16 у штатному порядку не можна причепити Scalp-EG та Storm Shadow, бо це не передбачено конструкцією літака. Але певний простір для віри у чудо залишити можна, бо у свій час навіть варіант адаптації наших Су-24М під західні КР звучав просто як нездорова фантасмагорія.

Ну і про війну у повітрі – на відміну від Су-27 та МіГ-29, F-16 хоча б може стріляти ракетами «повітря-повітря» у режимі «вистрілив-забув», що має суттєво спрощувати завдання збивати повітряні цілі ворога при захисті критичної інфраструктури у тилових районах, або ж покращує шанси на виживання при контакті з тактичною авіацією ворога.