"40 хвилин забрали майже 500 життів. Понад 700 людей тут-таки буйно збожеволіло. Їх завантажили в ешелони й терміново вивезли", описувала колишня засуджена Любов Бершадська повстання в Кенгірському таборі в Казахстані

Після Другої світової війни радянська влада розгорнула боротьбу проти національно-визвольних рухів. Концтабори поповнилися сотнями тисяч незгодних із тоталітарною системою. Кенгірський табір входив до структури Степлагу й був розташований біля містечка Джезказган Карагандинської області Казахської РСР. В установі утримували понад 20 тис. засуджених, майже половина з них українці. Вони працювали на будівництві водосховища, ТЕЦ та збагачувальної фабрики.

"Усе почалося з приїздом західних українців, оунівців, писав Олександр Солженіцин у книжці "Архіпелаг ГУЛАГ". Вони заразили нас бацилою бунту. Молоді, сильні хлопці, взяті прямо з партизанської стежки, роззирнулися довкола, жахнулися нашого рабства й потяглися до ножів".

15 травня 1954 року вартовий Кенгірського табору розстріляв колону ув'язнених, 13 загинули. Наступного дня більш як 60 засуджених за політичними статтями на чолі з членом ОУН із Волині Віталієм Скіруком розгромили ізолятори. Ввечері того ж дня в зону до бунтівників зайшли військові й убили ще 13 в'язнів.

Майже 19 тис. засуджених оголосили протест і відмовилися виходити на роботу. Попри посилення охорони в ніч на 18 травня 400 в'язнів напали на територію госпдвору. Вартові розстріляли з автоматів 18 людей. Після того керівник УМВС Карагандинської області заборонив застосування зброї в таборах. Вгамувати політичних в'язнів у Кенгірі вирішили завезеними кримінальниками. Колишні члени ОУН і бійці УПА переконали новоприбулих, що їх об'єднання збільшить шанси на повалення адміністрації.

У ніч на 24 травня в'язні вибили колодою отвір у стіні й зайняли жіночу зону. Звідти проникли в інші сектори табору. Адміністрацію вигнали за межі установи, розібрали мури між зонами, виставили свою охорону й озброїлися. Над їдальнею вивісили червоно-чорний прапор.

Одним з організаторів опору був Михайло Сорока оунівець із Тернопільщини, який протягом 1940-х розвивав у таборах мережу ОУН-Північ. Серед лідерів Кенгірського по­встання були литовський націоналіст Йонас Кондратас, член ОУН Віталій Скірук, капелан УПА Омелян Суничук, росіянин Енгельс Слученков. Повстанці організували радіовузол, мініелектростанцію і телефонний зв'язок. У майстерні почали виготовляти холодну та вогнепальну зброю. Запускали повітряних зміїв із листівками, в яких повідомляли жителям околиць про повстання.

Вранці 26 червня 1954-го в табір увійшли 1600 солдатів із собаками, пожежними машинами й танками Т-34. Назустріч їм вийшли жінки й перекрили шлях техніці. Танки не зупинилися і розчавили багатьох засуджених. Тільки таким чином повстання вдалося придушити. Частину в'язнів перевели в інші табори, а решту змусили вантажити на машини трупи та поранених. Їх закопували разом у великих ямах у степу. Ватажків виступу судили та збільшили терміни покарання, деяких розстріляли.

Кенгірське повстання змусило радянське керівництво розпочати реорганізацію системи таборів і покращити умови утримання. Протягом кількох років звільнили дві третини ув'язнених, а найбільш небезпечних перевели до тюрем. 1961 року систему таборів розформували.

9 травня 1671-го в Лондоні 52-річний Томас Блад викрав королівську корону, скіпетр і державу. Він прикинувся священником, здружився з хранителем регалій, 77-річним Тальботом Едвардсом, і попросив показати коштовності. У сховищі гість разом із двома спільниками зв'язали Едвардса. Злочинці сплюснули корону й розпиляли скіпетр, щоб сховати під одяг. Коли проходили повз охорону на вулиці, частина скіпетра випала і крадіїв затримали. Король Карл помилував їх і дав Бладу земельний наділ у Ірландії.

9 травня 1873 року У "чорну п'ятницю" відбувся крах Віденської фондової біржі й почалася світова економічна криза. Причиною стала заява про неплатоспроможність власника спекулятивного банку, 39-річного Адольфа Печека. Завдяки широкій розрекламованості у пресі він наживався на продажу фіктивних акцій. Про банкрутство також оголосили створені за прикладом Печека 120 банків. Криза охопила Францію, США та Німеччину і тривала до 1896 року.

9 травня 1941-го в Північній Атлантиці британські есмінці Bulldog, Broadway та фрегат Aubrietia атакували глибинними бомбами німецький підводний човен U-110. Субмарина отримала ушкодження і була змушена підніматися на поверхню. Британці захопили її разом із 32 членами екіпажу. На борту виявили шифрувальну машину Enigma та книжку з кодами, що допомогли союзникам розшифрувати німецькі таємні повідомлення. Підводний човен затонув під час буксирування в Ірландію.

301 робітник загинув внаслідок аварії на вугільній шахті Ейнез біля міста Сома в Туреччині 13 травня 2014 року. Внаслідок вибуху почалася пожежа, яку рятувальники гасили два дні. Більшість гірників померла від чадних газів. Катастрофа стала найбільшою за кількістю жертв у історії Туреччини. За недбальство 14 осіб засудили до тюрми на терміни до семи років

"Матч ненависті" таку назву отримав поєдинок чемпіонату Югославії між футбольними клубами "Црвена Звезда" та "Динамо" 13 травня 1990-го в місті Загреб нині столиця Хорватії. Місцеві вболівальники побили фанатів, які приїхали зі своїм клубом із Белграда тепер столиця Сербії. Гості спровокували місцеву публіку вигуками "Загреб сербський". Бійка перекинулася на футбольне поле і тривала годину. Матч вважали початком війни, що призвела до розпаду Югославії