Урок, який ми повинні вивчити цією війною
glavcom.ua
Thu, 04 Apr 2024 09:07:00 +0300
![Урок, який ми повинні вивчити цією війною](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fglavcom.ua%2Fimg%2Farticle%2F9943%2F1_main-v1712210871.jpg&w=828&q=50)
Це буде непопулярний пост.
Але я його напишу.
Зараз часто думаю, який урок ми маємо вивчити цією війною? Бо ж надто висока ціна за науку…
І відповідь: стати дорослими.
Як суспільство.
Як нація.
І зрозуміти значення слова відповідальність.
Колись ми попросили соціологів запитати в українців, яка у людей аналогія зі словом «відповідальність».
Моєму подиву не було меж, коли ми зрозуміли, що переважно це негативне слово і асоціюється воно… з вʼязницею.
Мовляв, скоїв щось – відповідай.
Позитивних емоцій вислів «відповідальна політика» практично не викликав.
Довго думала чому?
І зрозуміла: політика досі сприймається як шоу, політики – це люди в ефірі ток-шоу, які розважають, змагаються в емоціях і словесних баталіях.
Але не у звітах за свої дії і цифрах досягнень для країни.
І тому вже давніх «акторів політичної сцени» називають набридлими та списують у тираж, постійно прагнучи нових облич і емоцій.
Ні, я не маю нічого проти нових облич, лише до їх відбору: це все ж мали б бути люди з досягненнями, а не нові вправні шоумени.
А так не працює.
Ви знаєте, що навіть у війну люди знають переважно блогерів і речників, а не реальних героїв з їхніми подвигами? Це теж соціологія, в якій Арестович значно відоміший за Сирського.Напевно нам час вивчити цей урок.
Оцінювати політиків за досягненнями, за рівнем відповідальності.
Тобто замість «набрид», аналізувати: виконав програму чи ні.
На скільки відсотків? Які реальні здобутки для країни приніс.
Що зробив?
Теж саме і про кандидатів у політиків.
Справи, а не суто слова.
Все те, що суспільно важливо.
Так, ми живемо в інформаційному суспільстві.
Знають тих, кого бачать і чують.
І в умовах державної цензури бачать і чують тих, кого визначає влада.
Інструментів обмеження в умовах війни вистачає.
Але навіть при дуже цензурованому інфополю, треба думати: правда чи фейк, навіть якщо він так захопливо розказаний «говорящими головами»; читати першоджерела; аналізувати; вчитися критично мислити і піддавати сумнівам навіть побачене.
Бо в умовах штучного інтелекту ми скоро будемо бачити дуже багато всього різного згенерованого ШІ, що здаватиметься правдою.
Але фото котиків це одне, а політична заява політика – зовсім інше.
І друге точно більше впливає на наше життя.
Зрештою, важливо навчитися що для нас справді важливо, а не що ми читаємо і слухаємо бо «прикольно».
Або так ми хочемо втекти в якусь легку тему від жорсткої реальності.
Тут яскравий приклад історія рівненського військкома, яка стала значно популярнішою за танковий бій під Авдіївкою, хоч відбувалася в один час.
Ми маємо зрозуміти, що не емоції мають керувати, а розум і право.
Система закону і права.
Все інше популізм.
Популізм веде суспільство до катастрофи.
Це написала не я, а численні дослідники цього явища у різних країнах, які аналізували долю Венесуели, Куби та інших країн.
І так, протистоїть популізму саме відповідальна політика, коли політики відповідають за свої слова і обіцянки, а інститути виконують свої функції відповідно до закону то конституції.Але запит на відповідальну і професійну політику формують виборці, тобто суспільство.
Це важкий урок.
Але інакше ми не станемо дорослими.
А в умовах війни це може закінчитися катастрофою.
І вибачте за багато літер, я знаю, що довгі тексти програють коротким відосам, але продовжую писати довгі тексти.
Бо вірю в українців…
Читайте також:
Звідки взагалі взялося так багато росіян?
Хто тут штучна держава? Розбиваємо історичні міфи росіян
Демократія vs диктатура.
Які режими утворились у колишніх радянських республіках
Путін перетворився на царя, але все одно кричить про демократію
Історія Росії як наочне підтвердження актуальності теорії соціального дарвінізму
Ми можемо прискорити процес розпаду РФ
Останні новини
![додати ще новини](/_next/image?url=%2Fimg%2Ffi-br-refresh.png&w=48&q=75)