Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Кутного.

Під час виконання бойового завдання в Авдіївці на Донеччині 17 грудня 2022 року загинув Тарас Кутний – старший офіцер 2-ї бойової групи, групи спеціального призначення повітряно-десантної та високоштурмової підготовки окремого загону спеціального призначення «Омега». Йому назавжди залишилося 25 років.

Уродженець містечка Винники, що на Львівщині, завжди мав чітку та сильну патріотичну позицію. Був єдиним сином у родині.

Після закінчення навчання у рідному місті Тарас отримав спеціальний дозвіл та підписав контракт зі Збройними Силами України. На той момент захиснику було 18 років.

Упродовж 2015-2018 років Кутний виконував бойові завдання в зоні АТО у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України. Увесь цей час він перебував у гарячих точках на сході, зокрема, у Часовому Яру Донецької області.

Після завершення служби Тарас вирішив здобути вищу освіту. Він закінчив Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського. Також закінчив військову кафедру в Національній академії внутрішніх справ. Водночас хлопець був частиною колівінгу для активної молоді – «Вільний».

Окрім навчання, Тарас займався і волонтерською діяльністю. Про його відповідальність перед країною згадали у громадській організації «БУР», де волонтерив Кутний. «Звістка, яка вибиває землю з-під ніг: на Донеччині загинув наш волонтер Тарас Кутний. Тарас був з тих, від кого завжди віяло теплом, щирістю і на кого завжди можна було покластись. З тих, хто захищав цю країну, ще коли російсько-українську війну називали АТО. З тих, хто продовжив захищати нашу країну й із початком повномасштабної війни», – написали на сторінці організації.

Вдруге Тарас взяв зброю до рук 23 лютого 2022 року, коли його терміново викликали у Гостомель і Бучу. Там він разом із побратимами прийняв перший бій після повномасштабного російського вторгнення. Кутний підписав контракт до закінчення війни в Україні з НГУ.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, він вже з самого ранку був у повному спорядженні та готовий до активних дій. На моїх очах від його повідомлення у загальний чат «друзі, замість того щоб шукати, як покинути Київ, отримайте зброю і залишайтесь на місцях» хлопці виходили з евакуаційних вагонів, обирали залишатись та тримати Київ», – поділився друг захисника Георгій Дехтяренко.

Кутного не стало невдовзі після загибелі його дружини Наталі, з якою він познайомився у 2020 році, коли жив і працював у Києві. Уже через рік лікарі поставили його коханій страшний діагноз – саркому. Кутний ніколи не полишав своєї дівчини та супроводжував її на лікуванні у Швейцарії. Проте, на жаль, хвороба виявилася сильнішою, і жінки не стало. Пара встигла одружитися за місяць до її смерті. Наталі покинула цей світ на початку жовтня 2022 року, Тарас – 17 грудня 2022 року.

«Тарас захищав Україну з 18 років, відколи закінчив школу. Три роки був у зоні проведення АТО. Згодом навчався, працював, жив у Киє­ві. 2020 року у столиці Тарас по­знайомився з чарівною дівчин­кою Наталею із міста Калинівки, що на Вінниччині. Молоді люди довго зустрічалися, у них було велике й світле кохання. Та біда надійшла несподівано: у 2021 році Наталя почала непритомні­ти. Візит до лікаря шокував усіх страшним діагнозом – у дівчини виявили саркому!» – розповіла мати загиблого Оксана.

Тарас захищав Україну до останнього. Його не стало, коли намагався врятувати побратимів біля окопів ворога. Лише у березні тіло загиблого захисника вдалося забрати з-під ворожої навали.

«Це трапилося під Авдіївкою. Наші бійці виконували бойове завдання поблизу окопів оку­пантів. Одного з бійців «Омеги» – Романа – було поранено. Сол­дат лежав на відкритій місцині й потребував допомоги.

Рятуючи побратима, Тарас з іншими бійцями пішов йому на допомогу. Десятки ме­трів хлопці пробиралися лісо­смугою, у якій ще можна було заховатися від ворожих куль. А далі серед білого дня тре­ба було просуватися відкритою ділянкою. І Тарас кинувся під сильним обстрілом до поране­ного побратима й таки дістався до Романа. Але вороги все ба­чили зі своїх окопів. Коли Тарас намагався евакуювати поране­ного побратима з поля бою, то й сам отримав поранення.

На жаль, ніхто з наших воїнів через сильний вогонь ворогів навіть близько не зміг підповзти до Та­раса й Романа. Наші бійці довго лежали на промерзлій україн­ській землі, за яку поклали своє молоде життя», – поділилася мати військового.

«Тарас власним прикладом показував, що таке справжня Україна та що таке бути справжнім патріотом, горіти своєю країною. Людина, яка була наповнена надзвичайною мудрістю та розумом. Така рішучість, сила, сміливість та відвага, яка була у нього, зустрічається один раз на тисячі…» – зауважила подруга військового Віка Грисюк.

«Тарас був сотником і я пам‘ятаю, що завжди рішення, які він приймав, були чіткими й справедливими. Я знав, що він був військовим і думав, що це характерно всім військовим, але ні. Тепер маючи два роки військового досвіду розумію, що Тарас був хорошим командиром, таких не завжди зустрінеш на полі бою, але якщо такі поруч, то спокійніше виконувати завдання. Тараса немає з нами, але він з Наталі. Пишаюсь тим, що мав такого товариша», – розповів друг загиблого Олексій Василюк.

.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.