20 лютого 2014 року у стінах Хмельницької обласної ради кипіли історичні події. На позачерговій сесії обранці ухвалили доленосне звернення до депутатів рад усіх рівнів, реагуючи на суспільно-політичну ситуацію в країні. Зокрема, висловили недовіру начальнику управління Служби безпеки України у Хмельницькій області Віктору Крайтору та заявили вимогу звільнити силовика із займаної посади. Окремо депутати звернулися до Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з вимогою провести розслідування факту загибелі людей у Хмельницькому 19 лютого 2014 року. Нагадаємо, що того дня було зафіксовано два вбивства біля адмінбудівлі управління СБУ: 72-річної хмельничанки Людмили Шеремет і 21-річного студента Дмитра Пагора.

«Всю відповідальність за вказаними подіями, що призвели до загибелі людей, беру на себе у повному обсязі», – це частина з рапорту на звільнення з органів СБУ полковника Крайтора, який він нашвидкуруч склав на тій же сесії. Невеличкий спойлер:  колишнього начальника управління СБУ було звільнено з військової служби аж у 2017 році!

Не зважаючи на ту публічну явку з повинною, нині реноме Віктор Крайтор повністю відбілено. Як писав «Главком», у березні цього року Хмельницький міськрайонний суд виправдав екскерівника СБУ, а також його тодішнього підлеглого Віталія Тарадая. У грудні 2025-го з висновками суду першої інстанції погодився Хмельницький апеляційний суд.

«Главком» розбирався у деталях резонансної справи.

Втрачені докази і «білі плями»

Як не парадоксально звучить, але обидва суди не змогли встановити траєкторію польоту кулі, якою було вбито пенсіонерку Людмилу Шеремет. Жінка стояла неподалік центрального входу до будівлі управління СБУ. Також експертизи не дали чітких висновків, звідки безпосередньо стріляли у жінку. Ба більше: за словами представниці доньки загиблої Шеремет, адвоката Ольги Веретільник, до сьогодні неможливо ствердно сказати, з якого саме місця вилетіла злощасна куля.

«Суд першої інстанції не погодився з версією сторони обвинувачення (яку ми також підтримуємо), що постріл відбувся із середини приміщення СБУ», – зазначила юрист у розмові з «Главкомом».

Веретільник заявила: під час досудового розслідування правоохоронці втратили низку речових доказів. Насамперед зникла куля, вилучена з голови загиблої Шеремет. У судовому реєстрі зазначено, що у серпні 2014-го проводилася балістична експертиза, яка попередньо ідентифікувала зброю, з якої стріляли у пенсіонерку: калібр 7,62 мм (7,62х54R), який використовується у снайперських гвинтівках, а також кулеметах Калашникова.

«До втрати важливих доказів, на мою думку, призвела внутрішня боротьба між різними підрозділами генеральної прокуратури. З одного боку, військова прокуратура наполягала на закриті справи за відсутністю у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення. А з іншого – департамент у справах Майдану відстоював продовження розслідування», – переконана адвокат.

Власні помилки визнав і Офіс Генпрокурора. У коментарі «Главкому» департамент відомства, який опікується розслідуванням злочинів, вчинених у зв’язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, констатував факт втрати одного речового доказу. Йдеться про металевий предмет, вилучений слідчим у медичному закладі з ноги одного з потерпілих. Цю прогалину у слідстві було встановлено ще 2014 року, коли розслідування здійснювалося Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

«У 2017 році досудове розслідування було передано до департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України. За результатами службового розслідування саме в 2017 році встановлено відповідального слідчого, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Водночас відсутність одного речового доказу не означала відсутності доказової бази. Обвинувачення ґрунтувалося на сукупності інших належних і допустимих доказів, які досліджувалися судами усіх інстанцій», – ідеться у відповіді департаменту Офісу генпрокурора.

Цікавий факт: у 2019 році теперішній генпрокурор Руслан Кравченко брав участь на боці державного обвинувача у справі Крайтора-Тарадая.

Крім того, Феміда не погодилася з твердженням сторони обвинувачення, що Крайтор не мав підстав віддавати наказ на застосування вогнепальної зброї. У вироку зазначено, що лише з Тернопільської області до Хмельницького прибуло близько 80 осіб, які планували захопити управління СБУ. Крім того, 19 лютого 2014 року у дворах житлових будинків, розташованих поблизу адміністративної будівлі спецслужби, невідомі особи готували «коктейлі Молотова». Ближче до вечора того дня у бік управління СБУ полетіло десятки таких пляшок із запальною сумішшю.

Плюс до всього під час засідань захисники обвинувачених і частина свідків наголосили: будівля СБУ Хмельниччини – це режимний об’єкт. Тут зберігався арсенал зброї, який накопичився з 1970-х років. Відповідно, такий об’єкт потребував посиленого захисту.

Також у висновках апеляційної інстанції констатовано, шо досудове розслідування проведено односторонньо. Слідство розглядало лише версію за обвинуваченням співробітників СБУ. Натомість до уваги не бралися інші версії з вчинення правопорушення з боку мітингувальників із застосуванням вогнепальної зброї, наголосила апеляція.

«Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що окремі з представлених стороною обвинувачення суду ключових доказів містять істотні суперечності та взаємовиключення, чим спростовують один одного. Такі суперечності органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування належним чином не усунуті, не усунув такі суперечності під час судового розгляду і прокурор. Окремі ж з представлених стороною обвинувачення доказів не тільки не підтверджують обвинувачення Віктора Крайтора та Віталій Тарадая, а навпаки спростовують його», – підсумував Хмельницький апеляційний суд.

Позиція потерпілих

Всього у справі Крайтора-Тарадая проходить четверо потерпілих. Наприклад, Олександр Полудніцин, який отримав поранення черевної порожнини, назвав вирок несправедливим.

«Я розумів, що управління СБУ – це режимний об’єкт із відповідним ступенем охорони. Однак у той час міри протидії з боку співробітників спецслужби щодо мітингувальників виявилися надмірними… Крайтор вирішив, що стане Героєм і віддав команду підлеглим чи то на попереджувальні постріли, чи то на ураження. Не буду стверджувати», – заявив Олександр Полудніцин у розмові з «Главкомом».

Чоловік пригадав події 11-річної давнини. 19 лютого 2014 року, як і більшість мітингувальників, вийшов на вулицю проти того, що спецпідрозділ хмельницької «Альфи» мав їхав на Київ для розгону майданівців. Прийшов під будівлю управління СБУ, аби не допустити цього.

Зі слів пана Полудніцина, близько 12.30 він стояв напроти центрального входу до будівлі СБУ, фотографував мітингувальників. Зробив на смартфон дві світлини, а ось третю вже не встиг.

«Пролунала черга пострілів з будівлі. Одна з куль рикошетом поцілила мені у живіт. Жінка, яка стояла неподалік, отримала кулю у голову і згодом померла. Як дізнався, це була Любов Шеремет. До речі, ми з нею були сусідами по будинку, але раніше не ніколи не бачилися», – згадав потерпілий.

Він додав, що отримане поранення потягло за собою втрату частини тонкої та товстої кишки, а також ушкодження сечового міхура. Тривалий час Полудніцин лікувався за кордоном.

Діаметрально протилежну позицію на ці події має інший потерпілий, пенсіонер Володимир Гаман. У нього  –  кульове поранення живота. При цьому всі внутрішні органи дивом залишилися неушкодженими. Гаман переконаний, що провина за смерті двох мітингувальників та поранення ще кількох, лежить на групі заколотників, яка намагалася увірватися до будівлі СБУ через центральний вхід.

«Я казав у судах: треба дати Віктору Крайтору звання Герой України. Адже він витримав натиск і не дозволив, щоб арсенал зброї, що зберігався у будівлі СБУ, потрапив до рук невідомих осіб», – наголосив потерпілий.

Володимир Гаман зауважив: 20 лютого 2014 року 18 вантажівок транспортували зброю та боєприпаси з управління СБУ до місцевої військової частини на зберігання.

До слова, у розпорядження «Главкома» потрапила копія наказу тодішнього міністра оборони Павла Лебедєва (нині заочно заарештований в Україні за підозрою у причетності до розстрілів на Майдані у лютому 2014 року), який розпорядився вивезти зброю з будівлі управління СБУ.

Третій потерпілий у справі Олег Топольницький одержав кульове поранення ніг біля центрального входу управління СБУ. Близько двох років тому чоловік помер у Чехії.

Потерпіла, яка «загубилася»

Є іще одна потерпіла, яка з невідомих причин «випала» зі справи Крайтора-Тарадая. Це мешканка Хмельницької області Людмила Пагор, матір загиблого 21-річного студента Дмитра. За матеріалами справи, ввечері 19 лютого 2014 року хлопця було вбито від пострілу з вогнепальної зброї біля в’їзду у внутрішній двір управління СБУ. Після трагедії прокурор визнав матір загиблого потерпілою у кримінальному провадженні.

У розмові з «Главкомом» пані Людмила повідомила, що перші два роки після загибелі сина слідство викликало її, певне розслідування велося. Однак далі все затихло. Жінка додала, що її жодного разу не запрошували на судові засідання, де розглядався обвинувальний акт щодо Крайтора і Тарадая.

«Вбили безневинну дитину пострілом у голову. Він був без зброї. І немає винних», – у розпачі говорить матір Дмитра Пагора.

Пані Людмила уточнила, що за кілька годин до вбивства, розмовляла сином, просила не виходити на акцію-протест…

Додамо, що 21 листопада 2014 року президент Петро Порошенко присвоїв звання Герой України (посмертно) Дмитру Пагору і Людмилі Шеремет. Високу державну нагороду було присвоєно «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності».

На черзі – Верховний суд

Учасники судового процесу, які не погоджуються з виправдувальним вироком Віктору Крайтору та Віталію Тарадаю, мають три місяці на його оскарження. В Офісі Генпрокурора повідомили «Главкому», що готують касаційну скаргу до Верховного суду. Туди ж має намір позиватися й представниця доньки загиблої Шеремет. Паралельно хоче запустити скаргу до Європейського суду з прав людини.

«Ми вважаємо, що українські суди допустили порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) і статті 13 цієї ж Конвенції (Право на ефективний засіб правового захисту). Тобто є постраждалі та загиблі люди, які не вчиняли злочинів, а держава не забезпечила їм та рідним необхідне грошове відшкодування», – повідомила адвокат Ольга Веретільник.

Разом із тим, юристка визнала, що справа Крайтора-Тарадая унікальна тим, що на лаві підсудних опинився водночас колишній та діючий працівники української спецслужби.

«В Україні не так багато справ, де фігурують високі чини Служби безпеки. Проте ця справа особлива тим, що перед судом постав співробітник «Альфи» Віталій Тарадай, який нині бере участь у відсічі військової агресії Росії. Натомість він є обвинуваченим за злочин 2014 року, пов’язаний із вбивством мирної людини. І ось ці дві непов’язані між особою події (вбивство 11-річної давнини і теперішня служба на Батьківщину) дуже резонують між собою. При цьому сторона захисту неприховано використовувала в інтересах свого клієнта саме факт його участі в бойових діях», – заявила правозахисниця.

Віталій Тараненко, «Главком»