Молодого хлопця катували чотири години, а потім спалили живцем, щоб отримати доступ до його заощаджень у криптовалюті. Найстрашніше в цій історії — імена тих, хто вчинив цю звірячу розправу. Підозрюваними виявилися 19-річний син діючої амбасадорки України в Болгарії та 45-річний колишній одеський митник. Ця історія не лише про гроші, а про абсолютну безкарність "еліт", які вважають, що людське життя коштує менше за цифри на екрані гаманця.

Чотири години пекла заради пароля

Трагедія сталася в ніч з 25 на 26 листопада. Данило Кузьмін, якому був лише 21 рік, опинився в пастці, куди його заманила людина, якій він довіряв. За даними слідства, 19-річний Богдан Ринжук скористався дружніми стосунками, щоб заманити хлопця до рук катів.

Мета була цинічною — доступ до криптогаманця, на якому зберігалося близько 200 тисяч доларів. За ці гроші Данила катували годинами, намагаючись вибити паролі. Коли ж нелюди отримали своє або зрозуміли, що приховати злочин інакше не вдасться, вони зробили те, що не вкладається у людську голову — хлопця спалили живцем. Очевидно, вони розраховували на впливовість своїх родин та безкарність, сподіваючись, що у Відні їм усе зійде з рук.

Обличчя катів: золота молодь та бездушний митник

Коли стали відомі імена підозрюваних, країна здригнулася від обурення. 19-річний Богдан Ринжук — син Олесі Ілащук, діючої амбасадорки України в Болгарії. Його батько — впливовий бізнесмен із Буковини Іван Ринжук, власник десятків компаній. Це дитина з родини, яка мала б представляти Україну на світовій арені з гідністю, а натомість виховала людину, здатну на таку жорстокість.

Другий підозрюваний — 45-річний Олександр Агоєв. Це колишній працівник Одеської митниці. Про його "людяність" свідчить той факт, що свого часу його позбавили батьківських прав через жорстоке поводження з власними дітьми. Тепер він став співучасником вбивства чужої дитини.

Зала суду: страх за власну шкуру та зухвалість захисту

Під час обрання запобіжного заходу у Печерському райсуді Києва підозрювані поводилися зовсім не так "сміливо", як під час катувань. Олександр Агоєв раптово "злякався за своє життя" через присутність журналістів і вимагав закрити судове засідання. Це виглядає максимально цинічно: коли він чотири години мучив беззахисного юнака, про цінність життя він не думав.

Ще більше дивує позиція захисту 19-річного Ринжука. Попри тяжкість злочину, адвокати просили для нього... домашній арешт в Австрії. Мовляв, молодий хлопець, навіщо йому сидіти за ґратами? Проте правосуддя виявилося непохитним: обох підозрюваних відправили під варту щонайменше до 15 лютого.

Чому ми не маємо права мовчати?

Ця справа — лакмусовий папірець для українського суспільства. Ми бачимо, як діти "еліт" та колишні посадовці перетворюються на звірів, відчуваючи за спиною підтримку батьківських грошей та зв'язків. Якщо сьогодні ми дозволимо цій справі затихнути, якщо ресурси амбасадорки чи бізнесмена допоможуть витягнути вбивць із в'язниці, то завтра жодна людина не зможе почуватися в безпеці.

Єдине, що може зупинити таку несправедливість — це шалений публічний розголос. Ці нелюди мають почуватися вигнанцями. Весь світ має знати їхні обличчя. Ми маємо тримати руку на пульсі цього розслідування, щоб Данило Кузьмін став останнім, чиє життя обірвали через жадобу та відчуття вседозволеності. Звірі мають сидіти у клітках, і це єдиний справедливий фінал цієї жахливої історії.