Тема дитячого булінгу і насильства дедалі частіше стає предметом публічного обговорення. Психологи наголошують: найскладніше у таких ситуаціях — вчасно помітити тривожні сигнали, адже багато змін у поведінці підлітків дорослі звикли списувати на «перехідний вік», гормони або складний характер.

Підліткова психологиня Діана Житня-Кебас наголошує, що різкі зміни в емоційному стані дитини не завжди є віковою нормою. За її словами, за замкненістю, страхами чи різкими перепадами настрою може ховатися досвід психологічного, фізичного або сексуального насильства, а також булінг з боку однолітків чи дорослих.

Фахівчиня звертає увагу, що діти, які стикаються з цькуванням або насильством, значно рідше говорять про свої почуття з батьками. Дослідження показують: якщо серед дітей без такого досвіду більшість відкрито обговорює емоції з родиною, то серед жертв насильства цей показник значно нижчий. Найчастіше підлітки мовчать про погрози, ігнорування та кібербулінг — саме ті форми тиску, які важче помітити ззовні.

Сигнали тривоги можуть проявлятися по-різному. Дитина може ставати надмірно тривожною, уникати певних людей або місць, боятися виходити з дому чи відповідати на дзвінки. Інколи підліток різко замикається в собі, перестає ділитися переживаннями навіть з найближчими. Ще одним важливим сигналом є емоційне згасання — коли те, що раніше приносило радість, більше не викликає жодних почуттів протягом кількох тижнів.

Психологиня також звертає увагу на порушення сну та харчування. Це може бути як безсоння й нічні жахи, так і надмірна сонливість, а також різкі зміни апетиту. Тривожними є і прояви аутоагресії — порізи, опіки чи синці, які підліток не може чітко пояснити. Іноді змінюється й стиль одягу: дитина починає обирати закритий, непомітний одяг, ніби намагаючись сховатися від світу.

Окрему увагу фахівці радять приділяти соціальним змінам. Різка відмова від колишніх друзів, поява нового оточення або повна ізоляція можуть бути сигналом, що підліток переживає складний досвід. Якщо дитина уникає будь-якого контакту — з батьками, вчителями чи ровесниками — це також привід насторожитися.

Водночас психологиня наголошує: не кожна емоційна гойдалка означає проблему. Головна відмінність між віковими особливостями та травматичним досвідом полягає у тривалості стану. Якщо поведінка змінюється на кілька днів і швидко минає — це може бути частиною дорослішання. Але якщо тривожні прояви тривають тижнями або місяцями, варто шукати причину глибше.

Фахівці радять дорослим бути поруч із дитиною навіть тоді, коли вона відштовхує допомогу. Важливо не тиснути й не вимагати негайних зізнань, а дати зрозуміти, що підтримка доступна у будь-який момент. За потреби варто звертатися до спеціалістів, адже психолог — це не покарання, а ресурс, який може допомогти як дитині, так і батькам краще розібратися в ситуації.

Нагадаємо, учням 9-х класів повернуть обов'язкові іспити: що складатимуть

Раніше ми розповідали, що у МОН запускають нові навчальні програми для деяких школярів: кого торкнуться новації

Також, до шкіл завезуть зброю: які зміни чекають на учнів