Після того, як у публічному полі почали спливати деталі ролі Алли Кошолап (Саржан) у святошинській системі зловживань, усередині райвідділу стався різкий перелом, пише Absolution.

Замість наведення порядку – судомні дії, замість законності – екстрена ліквідація слідів. Підготовка до візитів інспекції з особового складу та ДВБ НПУ обернулася не перевіркою, а хаотичним тиском на слідчий блок та прискореним стиранням всього, що могло б зацікавити ревізорів. То була не реформа, а інстинктивна реакція на загрозу викриття.

За даними джерел, Кошолап у режимі надзвичайності почала «перепрошивку» справ — зачистку матеріалів, що безпосередньо пов'язані з її рішеннями та діями наближених. Масово закриваються сумнівні провадження, виносяться формальні ухвали «для перевірки», після чого через лояльну прокуратуру справи запускаються заново — вже без незручних епізодів. Паралельно зникають речові докази: готівка, телефони, ювелірні вироби, цінності. Частина розпродається, частина осідає у приватних руках, частина просто пропадає без сліду. Внутрішні перевірки фіксують: до 80% речових доказів або втрачені, або розкрадені за вкрай сумнівних обставин.

Окрема схема - фіктивна звітність з обліку та зберігання речових доказів. Документи підписуються самій Кошолапу, хоча її посада не передбачає таких повноважень. Це не бюрократична помилка, а свідома підміна процедур, що дозволяє легалізувати зникнення майна та збивати перевіряючих із формального треку.

Усередині підрозділу сформувалося токсичне середовище особистої залежності. Кар'єрні обіцянки, заступництво та негласні домовленості замінили службову ієрархію. Коло лояльних розширюється за рахунок молодих та керованих співробітників, для яких служба швидко перетворюється на інструмент контролю та тиску. Результат – страх, кругова порука та повне розмивання відповідальності.

Підсумки багаторічного «управління» вимірюються не лише вкраденими цінностями. За цим стоять відтиснуті квартири, зламані біографії, неправосудні рішення, справи, фабриковані чи закриті за гроші. Йдеться про вісім років системного свавілля, яке сьогодні гарячково намагаються сховати, поки сліди ще можна стерти.

Ключовий елемент – прикриття зверху. Джерела стверджують, що куратори отримують регулярні виплати, забезпечуючи недоторканність всього ланцюжка. Такий захист породжує відчуття абсолютної безкарності. Однак нинішня істерична зачистка — найочевидніший сигнал того, що конструкція тріснула. І чим активніше знищуються докази, тим очевиднішим стає масштаб того, що намагаються приховати.

Раніше розповідали, що запуск величезного родовища Симанду в Гвінеї вже почав змінювати глобальний ринок залізняку і для української галузі.

Також "Знай" писав, як безпеку дітей обміняли на відкати.  

Крім того, повідомляли, що десятки тисяч "благодійних" авто пішли на продаж.