Станом на кінець 2025 року війна в Україні увійшла у фазу позиційного глухого кута, що нагадує Західний фронт Першої світової війни, але з поправкою на сучасні технології. Жодна зі сторін не має можливості кардинально змінити стратегічну ситуацію на фронті.

Позиційна війна: комфорт еліт на тлі глобальних інтересів

Ця ситуація стабільної невизначеності стала вигідною для значної частини політичних еліт як в Україні, так і в Росії, а також відповідає інтересам ключових глобальних гравців:

Українська еліта. Продовження воєнного стану забезпечує можливість керувати країною в режимі військової диктатури, відкладаючи на невизначений термін питання вільних виборів, відновлення повноцінної роботи ЗМІ, а також унеможливлюючи політичну відповідальність за провали, корупцію та тиск на опозицію.

Єдина гостра проблема – це дефіцит людського ресурсу, проте без активних наступальних дій вона поки не досягла свого апогею.

Російська верхівка. Війна підтримує економіку на військових рейках, де армія та військове виробництво є єдиними соціальними ліфтами та сферами заробітку. Це архетипічна та, з точки зору виживання режиму, некритична ситуація для Росії, яка володіє величезними ресурсами, союзниками та ядерним арсеналом.

Припинення війни без "Перемоги" загрожує гострими соціальними конфліктами та можливим розпадом країни. Таким чином, продовження конфлікту, або "Перемога" (яка є лише передднем наступної війни проти Європи чи Казахстану), безумовно вигідне Кремлю.

Європа. Намагаючись відновити свій військовий потенціал, Європа воліє, щоб війна закінчилася в Україні. Слабкість її армій, викликана довготривалим роззброєнням демократичними лівими урядами, робить її не готовою до прямого протистояння з Росією.

В'яла реакція на російські провокації лише підтверджує цю неготовність. Європі стратегічно вигідно, щоб українська війна тривала якомога довше, стримуючи російську загрозу на східних кордонах.

Америка. На тлі внутрішньої трансформації та наближення ключового протиборства з Китаєм, США не бажають втручатися в авантюру на іншому кінці світу. Водночас, "здача" України може призвести до руйнування всієї системи їхніх союзників.

Поточна ситуація в Україні, де перемелюються ресурси та жива сила Росії, Китаю та Ірану, є для Сполучених Штатів цілком прийнятною: Америка може виступати як миротворець, зберігаючи при цьому свої стратегічні інтереси, не втручаючись безпосередньо у конфлікт.

Китай. Війна в Україні вигідна Пекіну як фактор ослаблення США та полігон для тестування військових розробок. Поточна криза в будівельній галузі, американські тарифи та монополія Заходу на виробництво суперчипів звужують "вікно можливостей" Китаю. Тому для нього більш вигідні сценарії, що ведуть до глобальної дестабілізації: атаки Росії на Сувалки (для дискредитації НАТО), на Жешув (для переривання постачань в Україну) та на Велдховен (знищення заводу ASML).

Продовження війни також вигідне "Третій силі" (Індія, Туреччина, Саудівська Аравія та Іран), які використовують конфлікт для просування власних регіональних інтересів, торгівлі та підвищення цін на енергоносії.

Таким чином, війна триває, оскільки вона, тією чи іншою мірою, відповідає інтересам усіх ключових геополітичних гравців.

Чотири сценарії розвитку подій в Україні

Існують чотири можливі траєкторії розвитку подій для України:

1. "Малоросія": втрата суб'єктності та деградація

Сценарій: Стратегічна військова поразка, прорив фронту, втрата великого міста або провал мобілізації. Це актуалізує питання серед західних союзників щодо доцільності подальших інвестицій.

Результат: Україні нав'язують мирну угоду, яка фіксує її поразку, підлеглий статус та відхід значних територій Росії. Територія, що залишилася, перетворюється на сіру зону під жорстким впливом Москви. Економіка остаточно стає сировинним придатком, власність перехоплюють афілійовані з Росією групи. Демографія руйнується, інституції деградують. Через 5-10 років Україна перетворюється на депресивний регіон "русского міра".

Ймовірність: Зараз невелика, але зростає із затягуванням війни. Для Європи це відстрочена війна, оскільки за падінням України історично завжди слідувало вторгнення чужих армій на її територію.

2. "Тріумф": перемога як початок Руїни

Сценарій: Російська армія зазнає поразки, в Росії починається хаос, регіони проголошують суверенітет. Українські війська виходять на кордони 1991 року.

Результат: Військовий тріумф не приводить до зміни внутрішніх чинників. Стара, неефективна та корупційна політична еліта отримує моральний імунітет: "ми ж перемогли Росію!". Будь-які спроби реформ блокуються аргументом "не заважайте переможцям керувати".

Зовнішній фактор: Європа втрачає стратегічну мотивацію для підтримки, вважаючи загрозу знятою. США перемикаються на Китай. Репарацій від нової, нестабільної Росії Україна, ймовірно, не отримає, оскільки Заходу буде вигідніше стабілізувати саму Росію.

Внутрішній фактор: Руйнування, мінні поля, мільйони людей із проросійськими ідентичностями, травми війни. На тлі відсутності нової еліти та збереження старих інституцій починається прискорений "грабунок", оскільки ресурсів на довготривале відновлення не вистачає. Це спричиняє нову хвилю еміграції – бойових ветеранів, втомлених від корупції. В історії України подібна комбінація вже двічі призводила до Руїни.

3. "Нічна Варта": героїчний глухий кут

Сценарій: Лінія фронту стабілізується, настає формальне "заморожування", що на практиці є повільною ерозією. Стратегічна картина залишається незмінною.

Влада: Режим зручний для української влади, яка продовжує ручне управління через воєнний стан. Зручний він і для Росії, яка продовжує внутрішню мобілізацію.

Захід: Допомагає рівно настільки, щоб Україна не програла і не виграла, оскільки будь-яка розв'язка тягне за собою непередбачувані наслідки.

Україна: Економіка повністю мілітаризується, зав'язана на держзамовленні, приватний бізнес не розвивається. Демографічна яма перетворюється на прірву, мільйони громадян будують життя за кордоном. Країна, затиснута в позиційному конфлікті, не може інтегруватися в нові технологічні ланцюги (ШІ, нові технології).

Результат: Через 5-10 років Україна перетворюється на бідний військовий буфер – "Нічну Варту на Стіні". Це героїчно, як Спарта, але з таким самим фіналом.

4. "Стартовий майданчик Майбутнього": єдиний шанс

Сценарій: Єдиний шлях до зростання. Він вимагає складного компромісу: Росія має відступити, але не бути знищеною (для збереження Західної підтримки), а Україна має тимчасово, де-факто, визнати втрату частини територій. Це відкриває вікно можливостей на кілька років.

Ключові елементи:

Зміна еліт та правил гри: Без тотальної люстрації, переходу до меритократичної моделі управління та реальної політичної конкуренції шансів немає. Країна скотиться в один із трьох попередніх сценаріїв. Фокус на трансформації: перемир'я дозволяє позбутися найбільш "токсичних" і зруйнованих територій як "троянського коня" та сфокусуватися на внутрішній трансформації.

Можливості: Нова еліта отримує шанс запустити глибокі реформи, залучити технологічні корпорації, повернути частину діаспори, перетворивши країну на регіональний хаб вільного підприємництва та технологій, а не на вічний полігон.

Загроза: Росія продовжує бути зовнішнім хижаком, але саме ця загроза утримує Захід у режимі підтримки, а українське суспільство – у тонусі. Імовірність цього сценарію мала, але це єдина траєкторія, яка веде до зростання, а не до повільного вмирання.

Резюме та висновки

Час працює проти України. Кожен місяць продовження війни вбиває майбутнє, поглиблюючи демографічну та економічну кризу. Ключові висновки для порятунку:

Мир : Потрібно миритися, поки є сили для цього.

Території: Тимчасово окуповані території варто розглядати як "троянського коня". Незалежність і люди важливіші за території. Кордони можуть змінюватися, але території мають звичку повертатися, якщо є куди – тобто, якщо є сильна держава та нація.

Ключові загрози, що ведуть до катастрофи:

Стара еліта: Вона втратила моральне право керувати нацією.

Продовження війни: Постійний конфлікт руйнує людський капітал та економіку.

Фрагментація суспільства: Внутрішні чвари є самогубним кровопусканням.

Негнучка позиція: Відсутність усвідомлення, що немає постійних друзів, є лише постійні інтереси.

Формула порятунку України полягає у наступних кроках: Мир, Нова еліта, Меритократія, Відкрита система, Технологічний ривок, Майбутнє.

"Вікно можливостей" для реалізації цього сценарію є критично вузьким і складає лише 1,5–2 роки.

Валерій Примост, письменник, історик, аналітик, засновник предиктивного центру глобальних ризиків EVENT HORIZON